61. Запорізька Січ у 18 ст. Історичне значення.

У період Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648 - 1657рр.) Запорізька Січ, як державна й військова організація, поступово втрачала свою роль. Це було визначено декількома обставинами: o У результаті Національно-визвольної війни козацьке військо звільнило значну територію України; o На звільнених тиранах почалося формування гетьманських владних інститутів; o Міста Гетьманщини перетворювалися на політичні центри Української держави; o Богдан Хмельницький створив регулярну армію, що складалося з козаків та селян; o центр міжнародного політичного життя був перенесений до гетьманської столиці; o Запорізька Січ підпорядковувалася гетьманській організації.

За кілька століть на Січі посилилося соціальне розшарування серед козацтва: o козацька старшина зосередила у своїх руках великі земельні володіння й багатства; o козацькі "низи" були в повній залежності від запорізької "верхівки". o козаки, що походили з колишніх селян - утікачів, змушені були працювати в маєтностях своїх керівників. Усе наведене вище призвело до соціального протистояння. Проте на Січі не було кріпосницьких порядків, тому сюди тікали всі знедолені з різних кінців України. Січ залишилася могутнім бастіоном української державності. Найвідомішими кошовими отаманами Чортомлицької Січі, які переобирались кілька разів, були Іван Сірко та Кость Гордієнко.

Остаточне знищення  Запорізької Січі Панівні кола Російської імперії давно виношували плани ліквідації Запорізької Січі як "кубла бунтівників". На початку 1775 року російські війська під командуванням генерала П. Текелія, повертаючись з турецького походу, раптово оточили Січ. У цей час на її території перебувала невелика кількість козаків. Щоб не проливати християнської крові, січова рада разом з кошовим Петром Колнишевським вирішила добровільно скласти зброю.  16 червня 1775 року січові укріплення були зруйновані, зброя та інші цінності були перевезені до Петербурга. Козацьку старшину та Петра Колнишевського звинувачено в зраді, заарештовано й ув'язнено в Соловецькому монастирі. 3 серпня 1775 року Катерина ІІ видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі Січ зображена як кубло розбишак. Саме словосполучення " запорізький козак" було заборонене й розглядалось як образа російської цариці. Зруйнування Запорізької Січі було однією з найтрагічніших сторінок в історії України XVIII століття. З політчної арени зійшла грізна сила, яка більш як 3 століття захищала народ від ворогів, сприяла економічному та культурному піднесенню України. Січ була впливовою організацією, що десятиліттями стримувала процес закріпачення селян в Україні. На її теренах збиралися втікачі з внутрішніх українських земель, чужих країв. Завдяки Запорізькій Січі на Лівобережжі кріпацтво було запроваджене лише з 1783 року, у той час як на Правобережжі кріпосницький лад існував задовго до цього часу. Запоріжжя активно протистояло царській експансії на українській землі, боронило її від польських магнатів турецько-татарських феодалів. Тому Запорізька Січ залишилася в народній пам'яті краєм, де кожен знаходив захист і волю.