Сцена 3

Коридор освещается неверным светом свечей в изящный канделябрах. Каждый из них — статуэтка какого-нибудь животного. Вот медведь держит в лапах свечу. Вот дракон, внутри которого плавится восковое сердце. Вирес догоняет Колдунью и хватает ее за руку.

Вирес. Значить, по-твоєму всі мої старання – це егоїзм?!

Колдунья. Всі твої дії — це вияв егоїзму тому, що все це робиш ти. І потрібен весь це цирк тільки тобі. Я завжди говорю те, що думаю. Подобається це комусь, чи НІ.

Вирес. Тобто, ти не вважаєш, що вбивши Змія і врятувавши юну даму, я внесу благо в людські серця?

Колдунья. Ти отримає винагороду за це від «пихатого індюка» і, обвінчаний лаврами, засядеш або в Замку, або в таверні. І будеш там оратором, поки гроші всі не розтринькаєш. А як закінчаться гроші – знаєдеться ще якийсь «індюк». І так до безконечності. Зрозумій…Ось пекар пече хліб – це його робота. А ти кіллер – вбиваєш тих, хто твоїм клієнтам не вгодив. І звісно ти не розбираєшся в необхідності того, що ти робиш. Наслідки тебе абсолютно не хвилюють.

Вирес. Але хтось все таки мусить вбити чудовисько!

Колдунья. Та зрозуміла я, дурбелику, що ти вбиваєш всіх, кого захоче твій замовник.

Вирес (сжимая ее запястье крепче). Але це ж подвиг!

Колдунья (поморщившись). Відпусти мою руку, а то герой з фінгалом— не дуже круто виглядає у сюжеті добрих казок. А то ще твій Орден втрутиться до біди…

Вирес. Так ти на боці чудовиська?

Колдунья вырывает свою руку из ладони Виреса и идет дальше по коридору, в конце которого в тени проступают очертания лестницы. Вирес бьет кулаком по стене так, что с потолка осыпается побелка и в недобрый час вышедшие на разведку сверчки, и упрямо вновь догоняет Колдунью возле лестницы.

Вирес (хватая Колдунью за плечи и вцепляясь в нее мертвой хваткой) Так ти його захищаєш?

Колдунья (с проступившим раздражением) Я споглядаю збоку на цей жалюгідний фарс. Ще щось?

Вирес. Про мій подвиг складуть пісні та саги…

Колдунья (с насмешкой) Угу…Вічноголодні менестрелі, які це зроблять тільки, щоб прогодувати себе. Ну так…

Вирес. Заради всіх святих…Ну чому…ЧОМУ ти так до цього неправильно відносишся?!

Колдунья (пытаясь высвободится) А я до цього ніяк не відношусь. Не мені ж Змія вбивати.

Вирес. Тобі не подобаються мої діяння. Ти, напевно, зла чаклунка і не хочеш, щоб добро перемогло.

Колдунья (устало) Ти сам від своїх зворушливих проповідів не втомився? Добра…зла… Знаюча я. І достатньо доросла, щоб не прирікатись зі всякими крутими хлопчиками.

Вирес. А чого тоді ти цей…сіпаєшся?

Колдунья. Так ти вчепився в мене так, що в мене вже все тіло болить, і дивуєшся, що я сіпаюсь?

Вирес (не разжимая рук) Так по-іншому ти мене слухати не хочеш.

Колдунья. Тобі здається потрібна вечеря і нічліг. Вечеря вже була, а ліжко зможеш найти в любій кімнаті . А про свої подвиги ти мені тим більше мозги прокомпастував вже достатньо!

Вирес. Але ти не хочеш нічого розуміти!

Колдунья (сквозь смех) Те, що я не захоплююсь від твоїх дій і не пищу як ненормальна від твоїх слів і від тебе загалі – не означає, що я не розумію, що ти завтра збираєшся робити.

Вирес. А от і не розумієш…

Колдунья (вновь пытаясь высвободится) Ти з мозгами взагалі дружиш?

Вирес. Дружу.

Колдунья. Тобі треба лічитись. Ось знаєш, в мене тут знайомий – хороший лікар, міг би тобі помогти…

Вирес. Я взагалі-то – герой. А ти мене цей…ігноруєш одним словом.

Колдунья (с недоумением) «Цей – не цей? Отой!» Ну і що? Багацько вас тут стежки топчуть. Мені що – тепер захоплюватись кожним таким дурбецлом?

Вирес. Це – неправильно.

Колдунья. Що вже знову?

Вирес. Я тут цей…покликаний на героїчні вчинки, а тобі в голові всякі книжки і коти… А куди це ти зібралась, цікаво мені знати?

Колдунья. Чим же я тобі не вгодила?

Вирес. Ти мене не слухаєш.

Хлопнула дверь, и послышался торопливый топот ног. К Виресу и Колдунье подбежала юная дева в плаще из змеиной кожи и умоляюще посмотрела на Колдунью.

Дева. Умоляю, помогите мне.

Колдунья (пытаясь отцепить от себя Виреса) Щось сталось, Принцесо?

Вирес (еще крепче сжимая плечи Колдуньи) Ти та сама Принцеса – полоненна Змія?

Дева (пропустив мимо ушей реплику Виреса, к Колдунье) У Змея воспалилось десна, и он теперь свернулся в катакомбах грустный и от еды отказывается. Аптекарь говорит, что нужен волшебный эликсир, которым надо будет ему десну протереть. Но у меня эликсира-то и нет.

Колдунья щелкает пальцами, и перед Принцессой появляется флакон с сияющей жидкость. Принцесса хватает флакон и убегает.

Вирес (озадаченно)Так хто це?

Колдунья (устало) Принцеса, яку ти збирався рятувати.

Вирес. Але ж вона полоненна, ні?

Колдунья. Та не переживай ти так – цю оказію в легендах все одно якось замнуть…

Вирес. А чого це вона за тим Змієм так піклується?

Колдунья. Так вона вже з ним 3 роки в катакомбах живе. Звиклися вже одне до одного. Тому, це цілком логічно, що вона турбується за нього.

Вирес. Але ж вона має з нетерпінням чекати свого визволителя, тобто – мене! А не бігати для нього за всякими ліками…

Колдунья. Ну звісно не повинна. Але, як бачиш, бігає. Герой же вб’є Змія і втече кудись, а зі Змієм вони господарство ведуть. І забери нарешті від мене руки! Ти на бій рвешся? Рвешся. То йди і лягай спати,а то її тато – по твоїх словах «індюк» потратить на щось інше твою винагороду.

Вирес. Я з ним якось потім розрахуюсь.

Колдунья. Та йди вже спати, а то не виграєш свого мордобою. Я і так в курсі, що тобі потрібен чарівний меч (залізяка з написами) і карта катакомб. Все це матимеш завтра. І (в голосе Колдуньи проявляются язвительные интонации) ти по ідеї мав был закохатись в Принцесу… А не трясти мене як грушу…

Вирес. По законам казки, я маю її врятувати і вбити Змія. Я це й зроблю. А цей…а закохуватись немає часу. Поверну її батькові , заберу винагороду і піду гучно святкувати завершення подвигу. Хоча…може і закохаюсь на ніч-дві, доки буде можливість…Ще не вирішив одним словом.

Колдунья. Може, ти нарешті відпутиш мене? А то знаєш, боляче трохи…

Вирес (ехидно) Якщо відпущу – ти підеш і не оціниш мій героїзм і мені в самотині доведеться лягати спати…

Колдунья (ошарашенно) А що ти хотів перед подвигом?

Вирес. Ну взагалі-то… прияйнято…що перед подвигом…герой може ну цей…кохатись з прекрасною дамою, яка захоплюється його відвагою…

Колдунья. Тоді тобі потрібен не мій дім, а бордель.

Вирес (злобно) Ти псуєш сюжет.

Колдунья (уныло) В цій казці я максимум глядач і трошки реквізитор. Не більше.

Вирес. Взагалі-то, ось це все – життям назвали.

Колдунья. Так життя і є ряд казок з перервами на антракт і зміною декорацій.

Вирес. Тут я – Герой. Ну? Де твій захват від мого героїзму???

Колдунья. Миші з’їли.

Вирес. Він має бути!

Колдунья (заикаясь) З якого це дива?

Вирес. Бо мені краще знати.

Колдунья. Ну то йди на свої бісові подвиги.

Вирес. А ліжко?

Колдунья. Я сказала: в любій кімнаті знайдеш.

Вирес .(с яростью) Я в ньому маю сам-один спати?

Колдунья. (совсем озадаченно) Тобі що – ведмедика начаклувати?

Вирес. Тільки не кажи, що ти не розумієш до чого я веду.

Колдунья шепчет какие-то слова, и с потолка пикирует горгулья. Вирес вынужденно расцепляет руки и вступает с горгульей в битву. Тем временем Колдунья торопливо убегает. Вирес, одолев горгулью, озадаченно оглядывается по сторонам.

Сцена 4

Вирес. Ні, ну вона знущається з мене…Мені тепер і справді прийдеться спати до ранку…Так не чесно…Ну нічого-нічого…Я ще поквитаюсь за це…

Вирес открывает ближайшую дверь и скрывается за ней.

Действие II

Сцена 1

Гостиная. Из окна ее освещает заря. В кресле сидит Вирес, прихлебывая из кувшина отнюдь не кофе, и уныло взирающий на часы. Кошка дремлет на подоконнике. Сказка замерла в ожидании событий.

Вирес. Значить так: я прокинувся і ні меча, ні карти перед собою не побачив. І взагалі…Де ця бісова Чаклунка?

Кошка (открывая один глаз) Вона чекає повідомлення від Змія.

Вирес. А хто його тут думки питав?!

Кошка. Ну має ж він дізнатись, куди йому на бій повзти. До того ж, місцеві жителі вже думають де нового Змія дістати, якщо ти того вб’ш. А то герої приходять і йдуть, а зміїна отрута для лікування артриту має бути завжди.

Вирес. Я вас не розумію. Ви – якісь неправильні. Вроді би помагаєте, але чому – невідомо…

Кошка. Ми теж хочемо взяти участь і дійстві, але ролі обираємо самі.

Вирес. А суть в чому?

Кошка. Нам нудно, але біганина героя за чудовиськом завжди потішає.

Вирес. Ви мене за блазня тут приймаєте?!

Кошка (зевая) Блазень ти чи Герой, все залежить від сприйняття глядача. Сьогодні ти – Герой, завтра - Чудовисько, післязавтра – Раб, а через тиждень невідомо хто ще з тебе вийде.

Вирес. Мене чекає Змій.

Кошка. Так бери меч і йди розбиратись.

Вирес. Так я ще нічого не отримав. А ще потрібна компанія тих, хто піде зі мною на поле бою…

Кошка. Тобі треба гроші чи шоу?

Вирес. І те, і інше.

В гостиную заходит Колдунья, держа в руках двуручный меч. Услышав последнюю фразу Виреса, она останавливается, что-то прикидывает в уме, кладет меч на стол и куда-то уходит.

Вирес. Ну і як це розуміти?

Кошка (вальяжно) Ну чого ти випендрюєшся? Це(лапой показывает на двуручник) той самий чарівний меч, який називається – Благородство. Ним ти нанесеш удар Змієві. Це (показывает лапой на тряпицу, в которую завернут меч) чародійний мішок. В ньому ти понесеш «індюку» Змієву голову. Ну а далі по сюжету – Принцеса, маєток пихатого індюка і бла-бла-бла і бла-бла-бла.

Вирес. Угу…Зрозуміло…Пора. Змій готовий до бою?

Кошка. Май терпець.

Входит Колдунья, сжимая в руках Свиток, являющимся письмом от Змея и протягивает его Виресу. Вирес раскрывает, углубляется в чтение. Сперва он хмурится, потом разражается площадной бранью. Бросив свиток на стол, он начинает метаться по гостиной, кроя междометиями жизнь в целом и эту сказку в частности.

Кошка. А що він там такого вичитав?

Колдунья (пожав плечами) Пф-ф-ф...Там всього лиш уточнення.