Сцена 2

Мужчина толкает первую дверь и входит в комнату, оказавшуюся гостиной. В углу мерцает размеренным пламенем камин, возле него в кресле сидит молодая женщина, погруженная в чтение книги. На подлокотнике кресла дремлет кошка. Женщина оборачивается на шум и с усмешкой смотрит на вошедшего. Зрители уже понимают, что перед ними Колдунья.

Мужчина. А там цей…не було замкнено і я вирішив увійти.

Колдунья. Я ніколи не замикаю дверей. В цьому немає сенсу. Ти хто?

Мужчина (озадаченно). Я - лорд Вірес, володар замку і один із почесних членів Ордену Героїв.

Колдунья. І чого тебе сюди занесло?

Вирес. Так цей…Треба ж щоб хтось здійснював подвиги.

Колдунья. Зрозуміло. Подвиги..Ну а якже?. А тут що шукаєш?

Вирес (в явном смятении) Нічліг якщо чесно. І вечерю якусь.

Колдунья откладывает книгу и что-то шепчет. В гостиной появляется стол, на котором расставлены столовые приборы. Подойдя к столу, Колдунья проводит рукой над тарелками, и на них появляется еда. Делая вид, что не замечает изумления Виреса, она возвращается к камину и вновь садится в кресло.

Колдунья. Тут є вільні кімнати – до кольору-до вибору.

Вирес (преодолев себя). Слухай…А ти взагалі хто?

Колдунья. Чаклунка я.

Вирес (с подозрением в голосе). Зла?

Колдунья. Байдужа і пофігістична.

Видимо, на время удовлетворившись ответом, Вирес приступает к трапезе. Кошка спрыгивает с подлокотника кресла и устремляется к герою. Забравшись к нему на колени, она начинает мурлыкать.

Вирес. Тобі чого?

Кошка. Давно людей не бачила.

Вирес (изумленно) Ти ще й говорити можеш?

Кошка. В цьому світі право на слово мають усі. І кішки – не виключення. Тим більше, що ти сам хотів з кимось поговорити. Так яка різниця з ким це зробити?.

Вирес. Ну не з Кішкою ж!.

Колдунья. Коли потрібен співбесідник, кішки – саме те, що потрібно. Деколи вони корисніші, ніж…люди.

Вирес. Це ти зараз про що?

Колдунья (равнодушно). Просто намагаюсь підтримати бесіду, на яку мені в принципі все одно. Тому що приїзд твій зрозумілий. І куди ти прямуєш – теж..

Вирес (с негодованием). Ти що – цей самий…Думки читаєш?!

Колдунья. В цьому немає необхідності. Ти сам згадував про подвиги. А в розумінні більшості подвигів — це когось вбити. Причому, незрозуміло кого ні для тебе, ні для публіки. Ну? І кого ж ми маємо вбити?

Вирес (приосанившись) Зловісне чудовисько, яке залягає в підземних катакомбах міста. Воно вимагає в міщан данину у вигляді молодих красунь. А ще контролює місто і зачаровує жителів. Ось Король і дав мені наказ знищити його.

Колдунья. Прекрасно…І кого тепер призначили чудовиськом?

Вирес. Це гидке чудовисько люди прозвали Змієм.

Колдунья. І чим вам той Змій не вгодив? Він ж в підземних катакомбах сидить і світу не бачить. Він навіть корисний: робить доставку своєї отрути для цілющих ліків. Абсолютно нешкідливий!.

Вирес. Він гидкий!

Колдунья. Він просто нестандартний. Та не кипішуй ти. Мені вже давно відомо, що людей з іншим баченням не сприймають , але він справді не зробив нічого поганого.

Вирес. Я врятую місто і отримаю винагороду.

Кошка. Та ми і так зрозуміли, що ти з жиру бісишся.

Колдунья (печально). Ох ця рефлексія…Подивіться, що вона з людьми виробляє.

Вирес. Ти давай не випендрюйся, а краще скажи де знаходиться цей Змій. А далі я вже сам розберусь.

Колдунья. Він з’явиться вранці. Прийде заради цієї безглуздої битви. Йому ж теж нудно.

Вирес. А Принцеса?

Колдунья. Яка така принцеса?

Вирес. Ти не знаєш? Змій тримає в неволі красуню-дочку. Я врятую її!

Кошка (шепотом к Колдунье). Цей маразм теж є в твоїй Казці?

Колдунья (шепотом Кошке). Хоче маразму – буде йому маразм. (Виресу с усмешкой) Ось вб’єш Змія, от тоді і підеш принцесу... хммм... осщасливлювати.

Вирес вскакивает из-за стола и, чеканя каждый шаг, подходит к Колдунье. Слегка призадумавшись, он оглядывает гостиную, замечает еще одно кресло и придвигает его к камину поближе, садясь рядом с Колдуньей. Раскурив трубку, он с негодованием смотрит на задремавшую Кошку, потом на Колдунью, вновь погрузившуюся в чтение и, явно рассерженный этим театром равнодушия, решает разнообразить сцену своим недовольством.

Вирес. Я не розумію на що ти натякаєш.

Колдунья. Ти виглядаєш кумедно. А наслідки від подвигів— вони не такі кльові і милі , якими їх всі вважають.

Вирес. Я зроблю благородний вчинок! Навіть декілька. Вб’ю чудовисько, визволю місто, врятую Принцесу і отримаю винагороду від пихатого індюка-Короля. Геніально, правда?

Колдунья. Прекрасно-прекрасно…Значить, діло в грошах?

Вирес (разводя руками). Ну жити на щось треба….

Колдунья. Тоді до чого тут пафосні слова про благе діло і героїзм? Це ж просто звичайна робота.

Вирес. Так вона корисна всім.

Кошка. Прекрасно-прекрасно…І давно ти став всім і всіма?

Колдунья (обращаясь к Кошке). Спокійно, а то він зараз буде цитувати всякі репліки, які йому диктує Орден. Хіба не бачиш – він танцює під їхню дудку! Виправдовувати жорстокість і насильство – це для них звичайна річ. А якщо Орден щось собі вважає – то всі це мають вважати. До біса знання – Орден знає все краще. Не можна йти проти системи, а то буде лихо. (обращаясь к Виресу) Тоді, тобі потрібно виспатись перед поєдинком. А вже твій Орден поторбується… як виправдати твої вчинки.

Колдунья поднимается с кресла и уходит из гостиной. Вирес вскакивает и бежит вслед за ней. Кошка провожает их флегматичным взором и мирно засыпает. В камине багрянцем мерцают угли. И тишину гостиной слегка лишь нарушает ветер, стучащийся в окно.