Зимняя Сказка

(Пьеса в двух действиях)

Действующие лица:

Колдунья

Вирес

Кошка

Принцесса

Старый Змей (чудовище на пенсии)

Молодой Змей (чудовище, вынужденно действующее)

Мэр Города

Толпа (зрители, торговец, болельщики)

Мальчик-посыльный

Пролог

Озеро, закованное в серебристые оковы льда. Бревенчатый домик, из трубы которого вальяжно вытекает фиолетового оттенка дым. На крыльце сидит колдунья в черных одеждах. Она отрешенно созерцает вальс искрящихся в неверном зимнем свете снежинок. На коленях колдуньи калачиком свернулась кошка. Волшебный мир Ледяных Историй растянул снежное полотно и застыл в ожидании.

Колдунья. Ось вже декілька тисяч років я проживаю різні життя і завжди повертаюсь сюди. Мені комфортно тут, де є знання, магія, ідеальність природи і ніжна мелодія тиші. Тут можна мирно жити в самотності, спілкуючись зі своєю кішкою й проводити час за читанням книг в моїй бібліотеці. Тут закінчується гамір і взаємодія з кимось. Крім себе. І я люблю цей світ за те, що він дарує одне з найвеличніших чудес — шанс залишатись собою і пізнати сутність. Вловити пульс Вічності.

Кошка. Тоді чому ти хандриш?

Колдунья. Тому що і від себе можна стомитись.

Кошка. Як на мене, немає нічого кращого, ніж скрутитись клубочком у тебе на колінах і муркати, коли твої пальці торкаються спини. Погодься, що в такі безтурботні хвилини нам не потрібен ніхто.

Колдунья. Але навіть і цей стан іноді набридає, і ми починаємо щось робити.

Кошка. Що, знову?

Колдунья. Мені знову стало нудно. До того ж, ти знаєш, що нема в світах нічого, що розтануло б як сніг навесні, і нема нічого, що залишилось би на місці. Навіть гори рухаються у своєму унікальному ритмі. Пора вже і нам починати щось…творити.

Кошка. Настав час нової казки?

Колдунья. Настав. Адже хтось уже мчиться сюди на чорному коні, хоча поки що для мене загадка, хто це і чого він хоче..

Кошка (потягиваясь) Значить, ти вже змістила свій Шлях...

Колдунья. Частково.

Избушка превращается в мрачный особняк на перекрестке дорог. Вдали виднеется город, а вернее — его защитные стены. Стук копыт уже слышится отчетливо. Колдунья кутается в черную кружевную шаль и, усмехаясь, уходит в дом, унося на руках Кошку.

Сказка начинается там, где заканчивается уединение.

Действие I

Сцена 1

Распахивается дверь особняка Колдуньи, и в прихожую вносит себя мужчина в дорожном плаще. Он ошарашено оглядывается по сторонам, пытаясь понять, куда его занесло. Но по прихожей понять что-то сложно, ибо кроме вешалки в виде причудливого дерева, зеркала во всю стену и лавки в ней ничего и нет. Пробурчав пару ругательств под нос, мужчина снимает плащ и, оставшись в кожаных доспехах идет по коридору, продолжая ворчать.

Мужчина. Ну і вечір…Я отримав замовлення від одного пихатого індюка визволити місто від чудовиська, яке мені невідомо, врятувати королівську доньку, підтримати свою репутацію Великого Героя , а заодно заробити для себе грошенят. Але вже пізно…Потрібно десь переночувати.