
- •1. Поняття терміна «культура».
- •2. Ґенеза терміна «культура».
- •3. Структура культури.
- •5.Субкультура та її функції
- •7.Українська культура у контексті світової культури
- •12.Етапи суспільно-історичного розвитку України та процес формування української нації.
- •14. Трипільська культура. Основні здобутки
- •15. Культура кіммерійців,скіфів,сарматів та грецьких поселень.
- •16. Вплив античної та римсько-християнської культури на давню українську культуру.
- •17. Доба зарубинецької культури.Розвиток матеріальної і духовної культури.
- •18. Доба Черняхівської та Київської культури. Господарський, культурний розвиток.
- •19. Розвиток держави Київська Русь. Діяльність Володимира Великого. Прийняття християнства.
- •20. Духовна культура давніх слов’ян
- •21. Розвиток мистецтва Київської Русі : архітектура і малярство. Візантійський стиль.
- •22. Писемність, літописання, література Києвської Русі.
- •23. Галицько-Волинське князівство. Діяльність князя Данила Галицько.
- •24. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держави.
- •25. Культурні здобутки українського козацтва.
- •26. Книгодрукування в Україні.Діяльність Федорова,видатні твори.
- •27. Братства та визвольний рух. Діяльність Львівського братства. Львівська братська школа.
- •29. Києво-Могилянський колегіум. Діяльність Петра Могили.
- •30. Архітектура україни в хiv пер.- пол. XVII ст.
- •32. Зародження театру в україні у хiv пер.- пол. XVII ст. Вертеп.
- •33. Острозька академія. Діяльність Смотрицького, Дем'яна Наливайка, Василя Суразького.
- •34. Києво – Могилянська академія, її культурно – просвітня діяльність.
- •35. Розвиток освіти в Україні у 2 половині 17-18 ст. Створення колегіумів, університетів, поч.. Шкіл.
- •36. Книгодрукування в Україні у 17-18 ст. Діяльність друкарень.
- •37. Розвиток філософії як науки в Україні в 2 пол. 17 – 18 ст.
- •39. Українське бароко. Архітектурні пам’ятки 17-18 ст. Творчість Шеделя, Григоровича-Барського, Ковніра, Яновського, Старченка та ін.
- •40. Образотворче мистецтво в Україні 17-18 ст. Творчість Кондзилевича, Рутковича, Петрахновича, Левицького, Боровиковського, Мартоса.
- •41. Театр і музика в Україні в іі пол.. 17-18 ст. Творчість Березовського, Веделя, Бортнянського.
- •42. Історичні літописи Самійла самовидця, Грабянки, Величка. Думи і пісні.
- •43. Розвиток української літератури пер пол. Хіх ст..Творчість Котляревського, Гулака-Артемовського,Квітки-Основ’яненка,Гребінки.
- •44. Живопис в 1 пол. 19 ст. Дыяльнысть с. Василькывського, м. Пимоненка, м. Ярошенка.
- •45. Розвиток української літератури пер пол. Хіх ст..Творчість Котляревського, Гулака-Артемовського,Квітки-Основ’яненка,Гребінки.
- •46. Розвиток музики в Україні у хіх ст. Творчість с.Гулака – Артемовського, п. Нішинського, м.Лисенка, м.Леонтовича, м.Вербицького.
- •47. Розвиток театрального мистецтва в Україні у хіх ст. Творчість корифеїв українського театру: м.Кропивницького, братів Тобілевичів, м.Заньковецької.
- •48. Культурно-просвітницька діяльність "Руської трійці" – м.Шашкевича, і.Вагилевича, я.Головацького.
- •49. Українська література другої половини хіх ст. Творчість і.Нечуя-Левицького, і.Карпенка-Карого, м.Кропивницького, м.Старицького, і.Франка, л.Українки. Розвиток реалізму.
- •50. Розвиток освіти в Україні у другій пол. Хіх ст.
- •51. Фольклористика й етнографія. Розвиток української науки: п.Чубинський, п.Житецький, м.Зібер, с. Подолинський, п. Юркевич та ін.
- •52. Розвиток укр. Літератури 19ст. : провідні тенденції та художні стилі.
- •55. Кирило-Мефодїївське товариство й культурне самоствердження української нації.
- •56. Українська етнографія та історія: м. Грушевський, д. Яворницький, д. Багалій, в. Хвойка, о. Єфименко. Українське сходознавство: а. Кримський.
- •57. Національно-культурне піднесення 20-х років в Україні: українізація освіти, науки, розвиток мистецтва.
- •58. Література на тлі нових національних і соціальних реалій: літературні течії і гуртки 20-х рр.
- •59. Ідейно-політична боротьба за оновлення української літератури. Творчість м. Хвильового.
- •60. Новаторське сценічне мистецтво в 20-30 роки. Лесь Курбас і його театр.
- •61. Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
- •62. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в.Вернадського, м. Грушевського, а. Кримського, с. Єфремова, м. Василенка, м. Яворського.
- •63. Культуротворча робота української еміграції в 20-30 рр.
- •64. Літературне оновлення 60-х рр.. Творчість л. Костенко, д. Павличка, і. Драча, м. Вінграновського, в Стуса та ін.
- •65. Становлення та розквіт українського кінематографу/ с. Параджанов, і. Миколайчук, ю. Іллєнко/ в 60-ті рр.. Та його занепад.
- •66. Соціалістичний реалізм в українському мистецтві 30-70х рр. Образотворче мистецтво андеграунду.
- •67. Розвиток музичного мистецтва у 20 ст.: Верьовка, Ревуцький, Людкевич, Майборода, Лятошинський, Скорик, Дичко.
- •68. Українська естрада. В.Івасюк
- •70. Розвиток української кінематографії. О. Довженко.
- •71. Образотворче мистецтво в Україні в хх ст.Основні напрямки розвитку.
- •72. .Культурне життя України в 30-х рр. "Розстріляне відродження’’.
- •73. Українська культура в період політичної відлиги.
- •75. .Особливості українського національного відродження у 90-х рр. XXст.
- •86. Розвиток освіти в урср Освіта у перші роки становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.)
- •87 Розвиток науки в Україні в радянський період.
1. Поняття терміна «культура».
Культурні процеси і явища відрізняються складністю і багатоплановістю. Тому у сучасній науці нараховується декілька сотень визначень культури. Деякі з них широко відомі: культура - це сукупність досягнень людства; все багатство матеріальних і духовних цінностей; це інтегральний образ, що об'єднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя при визначальній ролі світогляду. У таких визначеннях міститься вказівка і перелік елементів культури.
Термін «культура» у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов'язаний з уявленнями про дію, зусилля, спрямовані на дію чогось, і тому вживався з певним доповненням, позначаючих завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо.
Специфіка культури як якісної характеристики духовно-практичного освоєння людиною світу (зовнішнього та власного, внутрішнього) відбивається у тому, що вона (культура) свідчить, в якій мірі людина стала для себе та інших людиною, як вона відчуває та усвідомлює себе такою. Культура відповідно, в такій же мірі, як і праця, робить людину людиною. Але якщо праця — це єдина соціальна субстанція, що створює людину та розвиває її сутнісні сили, то культура є єдиною соціальною мірою, демонструючи, в якій мірі людина стала людиною. Інакше кажучи, культура є якісна характеристика розвитку суспільства
Зараз культура — це складний суспільний феномен, що відіграє величезну роль у життєдіяльності людини: праця, побут, дозвілля, спосіб життя як окремої особи, так й усього суспільства, менталітет тісно пов’язані з рівнем розвитку культури.
Отже, культура — це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений продуктами матеріальної й духовної праці,системою соціальних норм й настанов, духовними цінностями, сукупністю відносин людей з природою, між собою та ставленням до власної особистості, це система життєвих орієнтацій суб’єкта.
Поняття «культура» вживається:
— для характеристики певних історичних епох (первісна культура, антична культура, середньовічна культура і т. ін.).
2. Ґенеза терміна «культура».
Поняття “культура” складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово “культура” латинського походження і означає “обробіток”, “догляд”.
Таке значення слова «культура» — «землеробство» — пішло у минуле. Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н. е.). Вони пропонували такі способи організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів. Слово «культура» набуло багатозначності у знаменитого римського оратора і публіциста Цицерона. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму.
Пізніше слово “культура” все частіше починає вживатися як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому розумінні воно увійшло по суті у всі європейські мови. У середні віки поняття “культура” асоціюється з міським укладом життя, означав термін «Цивілізація», а пізніше, в епоху Нарешті, у ХVІІ ст. слово “культура” набуває самостійного наукового значення, хоча переважає думка, до культуру розуміли, як розум, свідомість.
Український філософ Г.Сковорода вперше поставив питання про культуру як окремий, незалежний від природи, символічний світ, у якому вищі цінності людського буття, все святе і божественне, розкриваються і побутують у символічній формі.
Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У світовій літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття “культура”. Ось деякі з них:
Культура – все те, що є результатом людської історії.
Культура – як міра людяності людини.
Культура – все те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи.
Культура – це матеріальний і духовний прогрес як індивідів, так і різноманітних соціально-національних спільнот.
Культура – водночас історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у матеріальних і духовних цінностях, створених самою людиною.