4.1.6. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: в порядку появи посилань в тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дипломного проекту), в абетковому порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов в русском языке. Общие требования и правила".

4.1.7. Додатки

Додатки оформлюють як продовження дипломного проекту на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломного проекту.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дипломного проекту, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток ____ '' і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рисунок Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

4.2. Оформлення графічної частини

Графічні матеріали дипломного проекту повинні відповідати вимогам розділу 8 “Графічна частина” СТП 02070855-03-99 [2] з уточненнями і доповненнями, викладеними нижче.

Графічні матеріали виконуються на аркушах форматами, вказаними в ГОСТ 2.301-68 “Форматы”. За основу прийнято формат розміром 1189841. Інші основні формати отримують послідовним поділом його на дві рівні частини паралельно меншій стороні відповідного формату. Основними форматами є: А0 – 8411189, А1 – 594841, А2 – 420594, А3 – 297420, А4 – 210297, А5 – 148210. Допускається застосування додаткових форматів, утворених збільшенням коротких сторін основних форматів на величину, кратну їх розмірам. Наприклад, А24 – 5941682. Перелік додаткових форматів вказано в ГОСТ 2.301-68.

У відповідності з ГОСТ 2.104-68 “Основные надписи” кутовий штамп для креслень і схем розташовують у правому нижньому куті конструкторських документів і внизу аркуша для форматів А4, А5. Приклади основних написів для креслень і схем (перший аркуш), пояснювальної записки (перший аркуш), креслень, схем, пояснювальної записки проекту (наступні аркуші) зображені в додатку В СТП 02070855‑03-99.

При виконанні складальних креслень документація комплектується специфікацією, яка оформляється у відповідності з ГОСТ 2.108-68 “Cпецификация”. Форма специфікації подана на рисунку 4.1.

Коли в дипломному проекті розробляються принципові рішення (конструктивні, схемні та ін.), які формують загальний принцип роботи пристрою, то відповідно ГОСТ 2.119-73 “Эскизный проект” до складу графічної частини може входити креслення загального вигляду (ВЗ). Креслення повинно містити:

а) зображення виробу (види, розрізи, перетини), текстову частину і написи, необхідні для конструктивного розуміння його складових частин;

б) найменування, а також позначення складових частин виробу, для яких необхідно вказати дані (технічні характеристики, кількість, вказівки про матеріали, принцип роботи та інші);

в) розміри і інші дані, які наносяться на зображення (при необхідності);

Зображення виконують з максимальними спрощеннями, передбаченими стандартами ЄСКД. Складові частини виробу, в тому числі запозичені і куповані зображують спрощено (контур), при умові забезпечення розуміння конструктивного пристрою розроблюваного виробу.

а)

б)

а) – перший аркуш;

б) – наступні аркуші.

Рисунок 4.1 – Форма специфікації.

Зображення виконують з максимальними спрощеннями, передбаченими стандартами ЄСКД. Складові частини виробу, в тому числі запозичені і куповані зображують спрощено (контуром), при умові забезпечення розуміння конструктивного пристрою розроблюваного виробу.

Найменування і позначення складових частин виробу на кресленнях загального вигляду вказують одним із способів:

а) на полицях ліній-виносок;

б) в таблиці, яка розміщена на аркуші сумісно з зображенням;

в) в таблиці, яка виконана на окремих аркушах формату А4 по ГОСТ 2.301-68 як наступні аркуші креслення загального вигляду.

При наявності таблиці на полицях ліній-виносок вказують номери позицій складових частин, які вносяться в цю таблицю і застосовують наступні графи таблиці: “Поз.”, “Позначення”, “Кіл”, “Додаткові вказівки”. Запис складових частин в таблицю необхідно вносити за таким порядком: запозичені вироби, куповані вироби, нові розроблювані вироби.

Схеми виконуються у відповідності з наступними стандартами:

• ГОСТ 2.701-84 “Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению”;

• ГОСТ 2.702-75 “Правила выполнения электрических схем”;

• ГОСТ 2.703-68 “Правила выполнения кинематических схем”;

• ГОСТ 2.704-76 “Правила выполнения гидравлических и пневматических схем”;

• ГОСТ 2.705-70 “Правила выполнения электрических схем обмоток и изделий с обмотками”;

• ГОСТ 2.708-81 “Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники”;

• ГОСТ 2.710-81 “Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах”.

Всі складові частини схем позначаються умовно. Для різних видів і типів схем розроблені відповідні стандарти по умовному позначенні складових частин. Переліки цих стандартів внесені в каталоги стандартів. Для виконання електричних схем, наприклад, треба користуватися наступними стандартами:

• ГОСТ 2.721-74 “Обозначения условные графические в схемах. Обозначения общего применения ”;

• ГОСТ 2.722-68 “Обозначения условные графические в схемах. Машины электрические”;

• ГОСТ 2.755-87 “Обозначения условные графические в электрических схемах. Устройства коммутационные и контактные соединения”;

• ГОСТ 2.728-74 “Обозначения условные графические в схемах. Резисторы, конденсаторы”;

• ГОСТ 2.730-73 “Обозначения условные графические в схемах. Приборы полупроводниковые”;

• ГОСТ 2.752-71 “Обозначения условные графические в схемах. Устройства телемеханики”;

• ГОСТ 2.743-82 “Обозначения условные графические в схемах. Элементы цифровой техники”;

та інші.

Дані про елементи і пристрої, що зображені на схемі, записують в перелік елементів або розміщують поряд з елементами на вільному полі схеми. Перелік елементів (рисунок 4.2) у відповідності з ГОСТ 2.701-84

Рисунок 4.2 – Форма переліку елементів.

“Схемы” розміщують на першому аркуші схеми або виконують самостійним документом на аркуші формату А4 з основним написом для текстових документів формою 2 або 2а ГОСТ 2.104-68 “Основные надписи”.

Згідно СТП 02070855-03-99 позначення документів, які розробляються у дипломному проекті, здійснюються за схемою, що подана на рисунку 4.3.

ДП.СКС.

Зразок: ДП.СКС.027304.00.00.000 ПЗ

Рисунок 4.3 – Схема позначення документів дипломного проекту

Враховуючи специфіку навчального процесу кафедри у відповідності до ГОСТ 2.701-84, ГОСТ 2.119-73 найбільш поширеними кодами документів є:

Е1 — схема електрична структурна;

Е2 — схема електрична функціональна;

Е3 — схема електрична принципова (при наявності в проекті декількох принципових схем, які входять до основної, коди складових частин будуть: Е3.1, Е3.2,… і так далі);

Е0 – схема електрична об’єднана;

В3 – креслення загального вигляду розроблюваного виробу (стадія ескізного проекту).

Приклади позначення документів:

• ДП.СКС.3142735.01.00.000.Е1 — структурна схема;

• ДП.СКС.3142735.01.00.000.Е3 — схема електрична принципова (загальна);

• ДП.СКС.3142735.01.00.000.Е1.3 — схема електрична принципова (3-ї складової групи);

• ДП.СКС.3142735.01.00.000.ПЕ3 — перелік елементів схеми Е3;

• ДП.СКС.3142735.01.00.000.В3 — креслення загального вигляду.

У випадку наявності в дипломному проекті графіків, діаграм, які пояснюють роботу структурної, принципової або іншої схеми, а також самого виробу, вони розміщуються:

а) на вільному полі схеми, креслення;

б) на другому або наступних аркушах у відповідності з ГОСТ 2.104‑68 (форма 2а) з позначенням коду документа, роботу якого вони ілюструють.

Наприклад, якщо діаграми ілюструють роботу структурної схеми і вільного місця на аркуші, де розміщена схема, нема, діаграми креслять на наступних аркушах і надають всім аркушам документа код Е1. При цьому на першому аркуші вказують загальну кількість аркушів цього документа.