- •1. Наукові школи та науковці України, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства.
- •2. Проблеми поняття землі як диференційованого та інтегрованого об’єкта правового регулювання.
- •3. Проблеми класифікації земельних відносин.
- •4. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.
- •5. Проблеми принципів земельного права.
- •6. Проблеми сучасного земельного права України.
- •7. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •8. Проблеми регулювання земельних відносин законами України. (чи треба сюди кодекс?)
- •9. Проблеми співвідношення законів і підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •10. Рішення та висновки Конституційного права в системі джерел земельного права.
- •11. Право власності на землю: проблеми поняття та ознаки.
- •12. Проблеми форм права власності на землю.
- •13. Право власності на землю Українського народу: поняття та проблеми реалізації.
- •14. Суб’єктно-обєктний склад та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •15. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації державної форми права власності на землю.
- •16. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •17. Проблеми розмежування державної та комунальної власності на землю.
- •18. Проблеми змісту права власності на землю.
- •19. Проблеми набуття права власності на землю за різними правовими формами.
- •20. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •21. Проблеми набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •22. Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю або споруду: історичні особливості та сучасний стан правового регулювання.
6. Проблеми сучасного земельного права України.
7. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
Сіряченко І.І. : з прийняттям чинного та недосконалого ЗК України, науковцями відзначаються наступні основні проблеми, які ускладнюють реалізацію його положень:
- Методологічна недосконалість Кодексу як акта прямої дії, яким передбачається прийняття цілої низки законодавчих актів у його розвиток, що вказує на те, що ЗК України не містить дієвого механізму реалізації норм матеріального права;
- Чинний ЗК України не відтворює і не розкриває положень ст.ст.13,14 Конституції України, щодо права власності на землю Українського народу, гарантування права власності на землю, набуття і реалізації громадянами, юридичними особами і державою права власності на землю виключно відповідно до закону;
- Певна частина норм ЗК України не узгоджуються між собою і суперечать одна одній;
- У ЗК України не були інкорпоровані чинні закони, які регулюють земельні відносини , внаслідок чого виникли суперечності між ЗК України та цими законами;
- Недостатньо виваженою і чіткою є система ЗК України. Як правило кодекс повинен мати загальну та особливу частину, які мають бути чітко в ньому виділені . Проте у чинному ЗК України зазначена лише «Загальна частина»,а особлива взагалі не визначена;
- Про безсистемність Кодексу свідчить і тематична непослідовність розміщення окремих розділів та глав. Так наприклад детальний виклад повноважень різних державних органів у галузі земельних відносин ( Розділ I глава 2) передує розділу про склад та цільове призначення земель (Розділ II); на безсистемність Кодексу вказує і те, що окремі положення у ньому прописані дуже детально ( наприклад Розділ III, глава 17 Добросусідство) а інші, які складають самостійні правові інститути, (такі як оренда земель, застава земельних ділянок, плата за землю та інші.) зафіксовані на рівні Основ земельного законодавства з відсильним характером правових норм;
- Однією чи з не найбільших вад ЗК України, є закріплення в ньому визначення поняття земельних відносин, так відповідно до ст.2 ЗК України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. З цього випливає , що земельні відносини виникають безпосередньо, лише з приводу використання землі на праві власності. Тобто, законодавець відтворивши дефініцію ч.1 ст.2 Закону України «Про власність», створив дуже складну проблему, фактично звівши поняття земельні відносини до поняття права власності. Між тим, окрім цих відносин, до змісту земельних звичайно ж належать і відносини по раціональному використанню, охороні земель та управлінські земельні відносини.
- Доцільно було б закріплення в якості принципів земельного законодавства: поділ земель відповідно до їх цільового призначення; диференційований підхід до встановлення правового режиму земель, у відповідності з яким при визначенні їх правового режиму повинні враховуватись природні, соціальні, економічні та інші фактори. Так, фактично, досі залишається невизначеним правовий режим земель церковного фонду (культового призначення), енергетичної системи, земель оборони, космічного забезпечення, державного матеріального резерву та інш., що свідчить на необхідність закріплення таких принципів у ЗК України.