9.3. Характеристика учасників процесу масової комунікації

9.3.1. Групи відправників

Відправник повідомлень (автор, журналіст) — це фізична особа, творчою працею якої створено повідомлення й зафіксовано його у формі авторськогой оригіналу¹. Професійні автори й журналісти повинні знати мову конкретного суспільства, вміти описувати нею потрібні фрагменти світу, мати достатній банк інформації та вміти підготувати це повідомлення відповідно до вимог (норм) цього суспільства.

Групи авторів, на відміну від отримувачів, досліджені значно менше², а тому описати й класифікувати їх досить важко. Проте спробуємо це зробити.

Групи авторів за типом повідомлення. Відповідно до типів повідомлень, авторів можна класифікувати так:

— автори образних повідомлень (письменники-митці, або літератори);

— автори понятійних повідомлень (письменники-науковці);

— автори образно-понятійних повідомлень (публіцисти).

Для працівника ЗМІ різниця між цими авторами полягає, наприклад, у тому, що автори понятійних повідомлень не завжди вміють і можуть готувати образні й публіцистичні повідомлення, а талановиті письменники-митці чи публіцисти не завжди можуть логічно викласти потрібну понятійну інформацію.

З цього випливає, що працівникам ЗМІ (редакторам галузевих відділів) треба знати індивідуальні можливості своїх авторів і, спираючись на ці знання, укладати авторські угоди на готування повідомлень.

Групи авторів за видом ЗМІ, для якого готують повідомлення:

— автори газетно-журнальних повідомлень (журналісти-газетярі;

— автори радійних повідомлень (журналісти-радійники);

— автори телевізійних повідомлень (журналісти-телевізійники);

— автори книжкових повідомлень (письменники).

Автори інтернетних повідомлень в окрему категорію поки що не виділені, а, можливо, й не будуть виділені, оскільки повідомлення, які вони готують, дуже подібні до газетно-журнальних.

Групи авторів за ступенем самостійності готування повідомлень:

— автори, які не вміють готувати повідомлень (некваліфіковані автори);

— автори, які вміють, але з певних причин не можуть готувати повідомлень (автори — громадські діячі);

— автори, які вміють і готують повідомлення (самостійні автори).

До першої групи належать автори, які добре знають фрагменти світу, шо їх треба описати у повідомленні, проте через низький освітній рівень не здатні цього зробити. Такими некваліфікованими авторами є, наприклад, неписьменні чи малописьменні очевидці важливих подій. Записати повідомлення цим людям допомагають автори третьої групи, зокрема професійні журналісти. При цьому в повідомленні вказують, що літературний запис повідомлення зробив хтось інший.

До другої групи, як правило, входять люди, яким не вистачає часу на готування повідомлень (бізнесмени, державні й політичні діячі). Вони вдаються до послуг авторів третьої групи. Тих авторів, які офіційно готують повідомлення за інших, не вказуючи при цьому свого авторства, в країнах Заходу називають ще "писарями" промов (англ. speechwriter).

Групи авторів за досвідом готування повідомлень:

— автори-початківці;

— автори-ветерани.

Деякі автори готують повідомлення для ЗМІ уже 20-30 років, а хтось робить це лише місяць.

Методів творення повідомлень у авторів-початківців у десятки, сотні, а то й тисячі разів менше, ніж в авторів-ветеранів. Редакторам набагато зручніше укласти угоду з досвідченим автором, проте не слід забувати, що всі автори-ветерани колись також були початківцями, а тому редактори повинні вміти відшукувати й майбутні таланти.

Групи авторів за майстерністю подання інформації:

— автори-ремісники;

— автори-професіонали;

— автори-майстри.

Звичайно, майстром може бути і автор-початківець (тоді це просто талант), а досвідчений автор може мати низьку кваліфікацію (хоча це менш імовірно).

Крім того, редактори завжди повинні також пам'ятати, що існують не лише графомани-ремісники, а й графомани-майстри.

Групи авторів за обсягом банків інформації. Класифікувати авторів за цією ознакою можна, виходячи з кількості об’єктів у їхніх банках (найпростіше — з кількості слів у авторському словниковому запасі) і зв’язків між ними. Очевидно, що чим більший банк інформації, тим більшу кількість тем автор може описати, а, отже, може готувати повідомлення для більшої кількості реципієнтів. Обсяг банку інформації залежить від освітнього рівня автора, проте визначається не лише ним.

Некоректно вимагати від автора писати про те, чого нема в його банку інформації, тобто чого він не знає, бо інакше повідомлення може виявитися вигадкою і дезінформувати реципієнтів. Після такого повідомлення довіра реципієнтів до ЗМІ, що розповсюдило повідомлення, буде суттєво, якщо не назавжди, підірвана. Тому редактори, в разі потреби, повинні надавати авторам можливість (літературу, час, консультації з ученими) для вивчення теми повідомлення, а, виявивши дезінформацію повинні блокувати її публікування (тут ми оминаєм той випадок, коли дезінформацію публікують навмисно).

Групи авторів за метою. За цією ознакою авторів можна поділити на “ідеалістів”, метою яких є лише дати реципієнтам певне задоволення, та “прагматиків”, які мають за мету нав’язати реципієнтам свої установки чи змусити їх до певних дій.

Автори-“ідеалісти” можуть бути поділені на тих, що мають на меті принести реципієнтам:

— естетичне задоволення;

— емоційне (гедонічне) задоволення;

— пізнавальне (пізнавально-наукове чи пізнавально-технічне) задоволення.

Отримання задоволення, яке очищає емоції, Арістотель назвав “катарсисом”. Автори часто хочуть, щоб реципієнти отримали одночасно не одне, а кілька задоволень (наприклад, у художніх творах і естетичне, й емоційне, а іноді ще й пізнавальне).

Автори-“прагматики”, як правило, ставлять перед собою політичні (їх повідомлення ще називають агітаційними чи пропагандистськими) або комерційні (рекламні повідомлення) цілі.

Групи авторів за бажанням отримати фінансову винагороду. За цією ознакою авторів можна поділити на “графоманів” та “комерсантів”. “Графомани” пишуть повідомлення задля самого писання, не претендуючи при цьому на фінансову винагороду (гонорар) від ЗМІ (для них важливо, щоб їх опублікували), а “комерсанти” відверто претендують на отримання винагороди за свої повідомлення, опубліковані ЗМІ.