9.11. Участь журналістів в ухваленні управлінських рішень

Журналіст як працівник соціальної сфери життя суспільства повинен знати технологію ухвалення на основі наявної в нього інформації управлінських рішень (існує навіть окремий розділ науки — теорія ухвалення рішень) за потреби допомагати інститутам держави їх ухвалювати. Ця технологія передбачає проходження таких етапів:

— отримання інформації;

— аналіз інформації;

— зіставлення отриманої інформації з інформацією внутрішнього банку журналіста та зовнішніх банків;

— оцінювання інформації з позиції стратегічних державних цілей, а, за потреби, — залучення до оцінки експертів (тут журналістові іноді доводиться враховувати і власні цілі, зокрема потребу збереження власного життя);

— вироблення варіантів рішень щодо необхідних дій, пов’язаних з отриманою інформацією, їх оцінювання й відбір серед них оптимальних;

— виконання дій, пов’язаних з отриманою інформацією;

— відслідковування дій, пов’язаних з отриманою інформацією;

— коригування дій, пов’язаних з отриманою інформацією.

Звертаємо увагу на те, така участь в ухваленні управлінських рішень — це лише громадянський, але не службовий обов’язок журналіста.

1 Закон України “Про видавничу справу” // Урядовий кур'єр. 1997. 19 липня. № 130-131.

2 Див., наприклад, класифікацію авторів газет: Кочергин А., Коган З. Проблемы информационного взаимодействия в обществе. М.: Наука, 1980. С. 108.

1 Див.: Беляева Л. И. К вопросу о типологии читателей // Проблемы социологии и психологии чтения. М.: Книга, 1975. С. 143-161; Социология и психология чтения. М., 1979; Кочергин А. Н., Коган В. З. Проблемы информационного взаимодействия в обществе. М.: Наука, 1980.

1 Flesh R. The art of readable writing. N.Y.: Harper & Row, 1974.

1 Dale E., Chall J. S. A formula for predicting readability // Education researsh bulletin. 1948. N 27. P. 11-20,37-54.

1 Див. близьку за суттю класифікацію у виданні: Мильчин А. Э. Культура книги. М.: Книга, 1992. С. 10.

1 Бем Г., Вернер Й., Гардт Г., Шульц Г. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С.20-23.

1 Кучеров І. С. Фізіологія людини і тварин. К.: Вища школа, 1991. С. 129.

2 Кучеров І. С. Фізіологія людини і тварин. К.: Вища школа, 1991. С. 126.

3 Пирс Дж. Символы, сигналы, шумы. Закономерности и процессы передачи информации: Пер. с англ. М.: Мир, 1967. С. 269.

4 Під час експерименту піддослідні повинні були вказати, яка лампочка світиться; кількість лампочок поступово збільшували від однієї до восьми (Пирс Дж. Символы, сигналы, шумы. Закономерности и процессы передачи информации. Пер. с англ. М.: Мир, 1967. С. 269).

1 Кузнецов О. А. Хромов Л. Н. Техника быстрого чтения. М.: Книга, 1977. С. 4.

2 Кузнецов О. А. Хромов Л. Н. Техника быстрого чтения. М.: Книга, 1977. С. 30.

3 Люди, які опрацювують повідомлення (коректори, редактори) роблять значно більше пауз (наприклад, коректори в середньому більше утричі) (Психологія. К.: Радянська школа, 1968. С. 168).

4 Психологія. К.: Радянська школа, 1968. С. 167-168.

5 Цей показник ми обчислили на основі даних про максимальну кількість усномовних слів (Кузнецов О. А. Хромов Л. Н. Техника быстрого чтения. М.: Книга, 1977. С. 40) та про повну відповідність між швидкістю читання й швидкістю внутрішньої мови (там само). Екстремальна швидкість внутрішньої мови — 80 і 150 слів/хв., за іншими даними — до 200 слів/хв. (Психологія. К.: Радянська школа, 1968. С. 168)).

1 Inglis F. Media Theory: An Introdaction. Cambridge: BlackwellPublishers Ltd, 1996. P. 44-73.

1 Грушин Б. А. и др. Массовая информация в советском промышленном городе: Опыт комплексного социологического исследования. М.: Политиздат, 1980. 446 с.

2 Обстеження провела студентка Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Ю. О. Котова.

1 Чалдини Р. Психология влияния. СПб.: Питер, 2001. С. 137.

2 Чалдини Р. Психология влияния. СПб.: Питер, 2001. С. 142.

1 Брайант Дж., Томпсон С. Основы воздействия СМИ. М.: Издательский дом «Вильямс», 2004. С. 342.

1 Цит. за: http://psyfactor.org/propaganda.htm .

1 ВКП(б) — Всесоюзна комуністична партія більшовиків.

1 Звертаємо увагу на те, що ЗМІ доводиться повторювати повідомлення не 20-25 разів, а значно більше, оскільки конкретні реципієнти можуть натрапляти на це повідомлення, наприклад, лише в одному випадку з трьох, чотирьох, п’яти повторень тощо.

2 Тут музиканти й актори — перша, а аудиторія — друга емоційна групи.

1 Смирнов С. В. Информационная культура и культура мышления журналиста // Основы информационной культуры / Отв. ред. С. В. Смирнов. СПб, 1998. С. 63–77.

5