9. Основні засади масової комунікації

9.1. Види суспільства з позиції циркулювання в ньому масової інформації

Залежно від джерел отримання валового внутрішнього продукту виокремлюють п’ять типів суспільства:

— передаграрне (ведеться натуральне господарство, валовий продукт мізерний);

— аграрне (більше половини валового продукту становить продукція сільського господарства — зерно, овочі, фрукти, квіти, олія, м’ясо та продукти їх переробки тощо);

— індустріальне (більше половини валового продукту становить продукція індустрії — видобуті корисні копалини, випущені трактори, автомобілі, кораблі, літаки, ракети тощо);

— інформаційне (більше половини валового продукту становить продукція, пов’язана з опрацюванням інформації, і сама інформація: технічні пристрої, призначені для опрацювання інформації, — зокрема цифрової в комп’ютерній техніці; програмне забезпечення — операційні системи, транслятори, пакети офісних програм, автоматизовані системи керування підприємствами, автоматизовані системи керування технологічними процесами тощо; масова інформація — газети, журнали, книги, радіо- й телепередачі; науково-технічна інформація — науково-технічні книги, журнали, патенти, стандарти тощо; культурна інформація — спектаклі, кінофільми, концерти, циркові вистави тощо);

— постінформаційне — тобто те, яке прийде на зміну інформаційному суспільству.

В історичному аспекті ці типи формувалися в такій послідовності: спочатку виникло передаграрне суспільство (первіснообщинний лад); потім — аграрне (рабовласницький, феодальний і частково капіталістичний лади); пізніше суспільство перетворилося в індустріальне (з моменту найвищого розвитку капіталізму); останнім часом індустріальне суспільство почало трансформуватися в інформаційне. Попереду — перетворення інформаційного суспільства в постінформаційне.

Описані типи суспільства — за Л. Тофлером — суттєво різняться джерелами інформації:

— у передаграрному суспільстві основними джерелами інформації є сім’я та релігійні інститути (первісні релігії та вірування), суспільство дуже повільно переходить від стану самоізоляції до зовнішніх міжродових і міжплемінних контактів;

— в аграрному суспільстві основними джерелами отримання інформації є сім’я, церква і, частково, школа (як правило, початкова);

— в індустріальному суспільстві до основних джерел інформації, крім тих, що є в аграрному, долучаються школа (середня і, частково, вища), частково, ЗМІ, а також заклади культури (театри, кіно, концертні заклади тощо);

— в інформаційному суспільстві до джерел інформації, крім тих, що є в індустріальному, додається вища школа (для більшості населення), ЗМІ стають основним постачальником масової інформації, а також інтернет;

— про джерела отримання інформації постінформаційного суспільства стане відомо в майбутньому.

Уже зараз в інтернеті „дзеркально” відображається вся масова інформація, яка існує в традиційній формі. Формами такого „дзеркального” відображення є: інтернет-газети, інтернет-журнали, інтернет-книги, інтернет-радіо, інтернет-телебачення, інтернет-кіно. Крім того, в інтернеті з’явилися такі сервіси, відповідників яким у традиційній масовій інформації нема (наприклад, інтернет-БД, інтернет-ІПС тощо).

Інтернет, по’єднавши цифрові бази даних усього світу в єдину мережу, доправляє інформацію в будь-яку точку Земної кулі за лічені секунди чи хвилини, що робить масову інформацію загальнодоступною для всіх землян. Фактично, інтернет нівелює такі фактори отримання масової інформації як віддаль і час. Це дає підстави стверджувати, що роль, яку інтернет відігрáє в житті суспільства, близька до ролі, яку свого часу відіграло винайдене Йоганном Гутенбергом книгодрукування.

У сучасному світі яскраво вираженим інформаційним суспільством є США. Такого рівня вдалося досягти завдяки тому, що США виготовляють левову частку комп’ютерної техніки (процесорів, носіїв інформації) нашої планети.

Україна є індустріальним суспільством. Щоб подолати наслідки економічної кризи, яка виникла внаслідок розпаду СРСР, їй треба інтенсивно розвивати всі без винятку форми інформаційних технологій.

Викладені історія інформаційного розвитку суспільства (розділі 2), закон теорії інформації про обов’язковість витрат енергії на отримання інформації (розділ 3.1.6), а також описана в цьому розділі класифікація суспільства за джерелами отримання інформації слугують підставами для висновку про існування кореляційного зв’язку між кількістю спожитої суспільством енергії та виробленої ним інформації за принципом:

чим більше енергії споживає суспільство, тим більше інформації воно виробляє.

Однак, ця закономірність справедлива лише для переважної більшості випадків. Наприклад, ціла низка держав — провідних постачальників на світовий ринок нафти — зовсім не очолює список лідерів у виробництві інформації. Тому тут слід виходити не з обсягу виробництва енергії, а з кількості її споживання в середньому на душу населення.

З наведеної вище закономірності випливає ще одна, яка також базується на кореляційному зв’язку й добре відома як вислів „Хто володіє інформацією, той править світом”:

чим більше інформації виробляють громадяни держави, тим більше їх держава претендує на гегемонію серед інших.

Сформульовані закономірності дають підстави для такого висновку: держава, в якій споживання енергії на душу населення є одним із найвищих у світі, з високим ступенем імовірності претендує на гегемонію серед інших держав.