
- •1. Поняття терміна «культура».
- •3.Структура культури
- •4.Функції культури.
- •5.Субкультура і її функції
- •6.Класичні філософські концепції розвитку культури.
- •7.Українська культура в контексті світової культури
- •8.Розвиток і становлення понять «етнос», «нація» і «національна культура».
- •9.Специфічні риси української національної культури
- •10.Роль національної ментальності в житті суспільства
- •11.Етапи суспільно-історичного розвитку України та процес формування української нації
- •13.Періодизація української культури
- •14.Трипільська культура. Основні здобутки
- •15.Культура кіммерійців, скіфів, сарматів та грецьких поселень.
- •16.Вплив античної та римсько-християнської культури на давню українську культуру
- •17.Доба зарубинецької культури. Розвиток матеріальної і духовної культури венедів
- •18.Доба черняхівської та київської культури. Господарський, культурний розвиток
- •19.Розвиток держави Київська Русь. Діяльність Володимира Великого. Прийняття християнства.
- •20.Духовна культура давніх слов’ян.
- •21. Розвиток мистецтва Київської Русі: архітектура і малярство. Візантійський стиль.
- •22. Писемність, літописання, література в Київській Русі.
- •23. Галицько-Волинське князівство. Діяльність князя Данила Галицького.
- •24. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держав.
- •25. Культурні здобутки українського козацтва.
- •26. Книгодрукування в Україні. Діяльність і.Федорова, видатні твори.
- •27. Братства та визвольний рух. Діяльність Львівського братства. Львівська братська школа.
- •28. Братство та визвольний рух. Київське братство. Київська братська школа.
- •29. Києво-Могилянський колегіум. Діяльність Петра Могили.
- •30. Архітектура в Україні у хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •31. Іконопис в Україні у хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •32. Зародження театру в Україні. Вертеп у xіv– XVI ст.
- •33. Острозька академія. Діяльність Герасима Смотрицького, Дем’яна Наливайка, Василя Суразького.
- •34. Києво-Могилянська академія, її культурно-просвітня діяльність.
- •35. Розвиток освіти в Україні у другій половині xvіі– xviіі ст.: створення колегіумів, університетів, початкових шкіл.
- •36. Книгодрукування в Україні у XVII – xviiі ст. Діяльність Києво-Печерської , Почаївської, Чернігівської книгодрукарень.
- •37. Розвиток філософії та науки в Україні у другій половині xvіі – xviіі ст.
- •38. Г.Сковорода – визначний філософ і поет.
- •39. Українське бароко. Архітектурні пам’ятки 17-18 ст. Діяльність Шеделя, Григоровича-Барського, с. Ковніра, Яновського, Старченка та ін.
- •40. Образотворче мистецтво в Україні у XVII-XVIII ст.
- •41. Театр і музика в Україні у XVII ст. Творчість м. Березовського, а. Веделя, д. Бортнянського.
- •42. Історичні літописи Самійла Самовидця, Гр. Граб’янки. Думи і пісні.
- •43.Розвиток духовного життя в україні у XVIII-XIX ст. Система середньої та вищої освіти.
- •44. Розвиток живопису в Україні у першій пол. XIX ст. Діяльність с. Васильківського, м. Пимоненка, м. Ярошенка.
- •45. Розвиток української літератури перш. Пол.XIX ст. Творчість і. Котляревського, п. Гулака-Артемовського, Квітки-Основ’яненка, е. Гребінки.
- •46 Розвиток музики в Україні у xiXст.
- •47. Розвиток театру в Україні в 19ст.
- •48. Діяльність м.Шашкевича, і. Вагилевича, я. Головацького.
- •Розвиток українського романтизму
- •50. Освіта і просвіта в українській культурі у xiXст.
- •52. Розвиток української літератури XIX ст.: провідні тенденції та художні стилі.
- •53. Архітектура другої половини XIX ст.
- •54. Культурний поступ на західноукраїнських землях у XIX ст.
- •55. Кирило-Мефодіївське товариство й культурне самоутвердження української нації.
- •56. Українська етнографія та історія: м. Грушевський, д. Яворницький, д. Багалій, в. Хвойка, о. Єфименко. Українське сходознавство: а. Кримський.
- •57. Національно-культурне піднесення 20-х років в україні як передумова розбудови освіти і науки.
- •58. Література і театр на тлі нових національних і соціальних реалій:літературні течії та гуртки 20-х років, новаторське сценічне мистецтво, українська кінематографія.
- •59. Ідейно-політична боротьба за оновлення української літератури. Творчість Хвильового.
- •60. Новаторське сценічне мистецтво в 20-30 роки. Лесь Курбас і його театр.
- •61. Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
- •62. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в.Вернадського, м.Грушевського, а.Кримського, с.Єфремова, м.Василенка, м.Яворського.
- •68. Українська естрада. Творчість в.Івасюка.
- •69. Молодіжна музична культура 70-80-х рр.
- •70. Українська кінематографія. О.Довженко.
- •71. Образотворче мистецтво в Україні в 20 ст. Основні напрямки розвитку. 72. Культурне життя в Україні в 30-х рр. «Розстріляне відродження».
- •75. Національне відродження в 90-х роках хх ст. 76. Культуротворча робота української еміграції в 20-30-х рр.
27. Братства та визвольний рух. Діяльність Львівського братства. Львівська братська школа.
28. Братство та визвольний рух. Київське братство. Київська братська школа.
.Братський рух та його культурні здобутки.
Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Братський рух знаменує розвиток української культури у другій половині XVI —першій третині XVII ст
В умовах відсутності власної держави братські громади — складові потужного, масового культурно-освітнього руху — можуть слугувати прообразом громадянського суспільства. Вони опікувалися освітою громадян — організовували школи, доступні для всіх верств населення, учителів і підручники для яких оплачували з громадської казни, контролювали церкву, в тому числі й єпископів, вимагаючи сповнення пастирських обов’язків морального вдосконалення вірних, турбувалися про належний християнину моральний клімат у сім’ї, гідний відхід людини із цього світу — для немічних і самотніх були шпиталі — госпіси, де утримання й опіка здійснювалась за рахунок громадян, а також забезпечувалось гідне християнина поховання померлого. Із каси взаємодопомоги надавалися позики згідно з потребами членів громади — на будівництво, розгортання цеху чи торгівлі, на освіту дітей за кордоном тощо. Братства, дбаючи про спільне благо, водночас турбувалися про кожну людину.
На збереження традицій культури була спрямована наукова і видавнича діяльність братств. Львівське братство викупило у лихваря друкарню Івана Федорова, і тут були видані перший український Буквар та книги для читання — Апостол і Часослов. Найактивнішими міщанами, що забезпечували діяльність Львівського братства, були брати Юрій та Іван Рогатинці, Дмитро й Іван Красовські, Лука Губа, Микола Добрянський, Констянтин Корнякт. Братство мало меценатів — князів Костянтина Острозького, Адама Вишне-вецького, Анну Потоцьку та ін. Львівське братство, зокрема, було вельми активним — воно не лише утримувало школу і друкарню, забезпечувало книговидання, функціонування шпиталів, а й збудувало чудовий архітектурний ансамбль Успенської церкви у ЛьвовіНа зразок Львівського, яке було хронологічно старшим, діяли Луцьке, Київське й інші братства. Братства жваво обмінювалися книгами, досвідом наукової та освітньої роботи, учителями, громадськими здобутками — все це сприяло зміцненню потуги братського руху в його прагненні утверджувати, розвивати традиції української культури
7.Виникнення та розвиток друкарства в Україні
Поняття "друкарство в Україні" вужче від поняття "українське друкарство". Як було показано вище, історію українського друкарства можна починати з діяльності першої Краківської кириличної друкарні кінця XV ст., що була створена для обслуговування насамперед України й Білорусі і, ймовірно, мала зв’язки з українськими культурними осередками. Не тільки на Білорусь, а й на Україну були розраховані видання білоруського першодрукаря Франциска Скорини, Симона Будного, Василя Тяпинського (за походженням українця), а також публікації заблудівської друкарні гетьмана Великого Князівства Литовського Григорія Ходкевича, нащадка київських бояр.
Водночас не випадковим був той факт, що перші друкарні на землях України виникли у Львові — осередку політичної, економічної та культурної активності міщанства, і у Острозі — резиденції найбагатшого і найвпливовішого тогочасного українського магната.
Складовою частиною загального піднесення культури протягом останніх десятиріч XVI — першої половини XVII ст. закономірно став і розвиток друкарства. В цій галузі найбільші заслуги мали ті соціальні верстви і ті центри, які були найактивнішими і в інших сферах духовної творчості. Вплив на характер українського друкарства мали культурні течії, що розвивалися не лише в межах України, а й у міжнародному контексті. Слід гадати, невипадково до третьої чверті XVI ст. належить початок постійного друкарства в цілій низці країн Центральної і Східної Європи, а також виникнення поза межами цього реґіону друкарень, спрямованих на його обслуговування. У Венеції в той час працював перший відомий нині друкар-болгарин Яків Крайков з Софії, в Брашові (Трансільванія) диякон Коресі почав друкування книг румунською мовою і паралельно з цим друкував також церковнослов’янські видання. Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху. Водночас це була доба, коли і освіченому духовенству, і причетним до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту цих книг, якої не можна було досягти рукописним способом. Потрібна була саме друкована книга. Необхідною вона стала в цей час і для шкіл, і для полеміки з тими, хто заперечував політичні, релігійні та культурні права українців і білорусів.
Для виникнення друкарства саме у Львові щасливою обставиною стало те, що тут поєдналися інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого — мандрівного друкаря Івана Федорова, який перед тим працював у Москві й білоруському містечку Заблудові. І якщо в Москві Іван Федоров був на службі в державній друкарні, а у Заблудові — в друкарні Г. О. Ходкевича, то тепер він вирішив відкрити власне підприємство, стати не лише друкарем, а й видавцем. Задумавши заснувати власну друкарню, Іван Федоров, якого в Україні називали Федоровичем, не випадково обрав Львів, велике торговельно-промислове і культурне місто.