12. Сутність і складові видатків феодальної держави.

Зародкові форми фінансів виникли в період розпаду первісного ладу у вигляді натуральних податків, зборів, повинностей на користь князя, імператора, короля. Податки з часом почали сплачувати в грошовому вираженні. Отже, вони виступають найпростішою первинною формою фінансових відносин між громадами і владою у процесі утворення централізованого фонду грошових коштів. Завойовані землі й сільськогосподарські угіддя та пов’язані з ними промисли і доходи (лісозаготівля, сіножаті, пасовища, переправи, звірині і рибні лови, соляні копальні) носили назву доменів. Вони , як правило, становили основу державних доходів. До державних доходів також відносилась данина та контрибуції від завойованих земель. Іншим загальним доходом держави були регалії – королівські привілеї на одержання певних доходів (судових штрафів, ринкового мита тощо). Тобто, регалії – це форма одержання доходу з тих галузей господарської діяльності держави, які знаходяться на монопольному становищі з повним або частковим усуненням приватної конкуренції.

Панщина, інші феодальні повинності перетворювались на фіксовані грошові платежі.

Крім сеньйоральних податків, існували й інші, такі, як десятина (поземельний податок). Ще одним прямим податком у Франції була талья. Окрім тальї селяни сплачували подушний податок і так звану двадцятину. Дворянство звільнялось від сплати тальї і сплачувало невеличку частину подушної податі. Чиновники були звільнені від сплати податків і навіть отримували дворянські звання за вислугу років на високих державних посадах. Головними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення воєн, утримання двору монарха, державного апарату; будівництво суспільних споруд (храмів, каналів для зрошувальних систем, портів, доріг, водопроводів).

13. Фінанси міст в епоху феодалізму.

У ХІІ – ХІІІ ст. в Англії складається система централізованих фінансів. Податки і повинності все більше приймали грошовий характер. Військова служба рицарів уже в ХІІ ст. часто замінялась грошовим внеском. Повинності селян також стали часто заміщатися грошовими платежами. До основних доходів феодальної держави відносились: надходження від державного майна (доменів); надходження від регалій – монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю; військова здобич, данина із завойованих народів; податкові доходи – податки з мита, поземельний податок тощо.

Державні фінанси виступали знаряддям додаткової експлуатації селян, ремісників. Все більшого значення набувають грошові доходи і видатки держави, частина натуральних зборів і повинностей різко скоротилась. Державні фінанси стали потужним важелем первісного накопичення капіталу. Міста, що виникли в середні віки на землях феодалів, опинялись під їх владою. Нерідко містом володіли одночасно декілька сеньйорів (Амьєном – 4, Марселем – 3, Арлем – 2). У боротьбі міст з сеньйорами народжується нова форма міської організації – комуна. Комуна – це одночасно і союз, спрямований проти сеньйора, і організація міського управління.

У ХІІІ ст. у німецькому місті Магдебург склалась одна з найбільш відомих систем феодального права. Цією системою юридично закріплялись права і свободи городян, їх право на самоуправління. Податки і повинності все більше набували грошового характеру. Військова служба лицарів уже в ХІІ ст. часто замінювалася грошовим внеском. Повинності селян також стали часто замінятись грошовими платежами.

Банківський і торговий капітал використовувались для розвитку промисловості.

Міста в Україні знаходились у значно гірших умовах, ніж в Західній Європі чи Росії. Більшість з них знаходилась на приватній землі і вважалась власністю тих чи інших феодалів. Міщани міст, що мали магдебурзьке право, були вільні від феодальних повинностей на користь володаря міста, їх заміняв щорічний внесок феодалові певної частини торгових і промислових доходів. Самоуправління українських міст було дуже обмежене.

Розвиток міст сприяв формуванню і розвитку державних фінансів і фінансів міст; руйнуванню натурального господарства і переходу до ринкових відносин; розвитку виробництва та обміну; повній політичній незалежності і припиненню феодальної експлуатації, надзвичайно інтенсивному накопиченню багатств; перетворенню міст в ХIV – XV ст. в осередки ранньокапіталістичного розвитку.