17. Інституціональна структура страхового ринку та її характеристика. Посередництво на страховому ринку.

Інституціональна структура СР України: страхові компанії, створені капіталом фіз осіб; страх компанії, створені капіталом юр осіб; страхові компанії, створені капіталом фіз та юр осіб; страх компанії, створені на основі приватного і державного капіталу; стархові компанії, створені на основі капіталу держави.

Внутрішня структурна будова стра­хового ринку за суб´єктами страхових відносин представлена трьома основ­ними секторами: перший сектор - уповноважений орган державного на­гляду за страховою діяльністю; другий сектор — структурні елементи страхо­вого ринку — страховики, страхуваль­ники, об´єднання страховиків; третій сектор — елементи інфраструктури - страхові та нестрахові посередники. Отже, третій сектор страхового ринку представлений елементами інфраструктури, до складу якої входять посе­редники на страховому ринку. Останні традиційно поділяються на три групи.

1. Прямі посередники — страхові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; пере­страхові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потре­бу у перестрахуванні як перестраху­вальник.

2. Непрямі посередники — ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр), та ті, що оці­нюють страхові збитки (аварійний ко­місар, аджастер, диспашер).

Андеррайтер — діє від імені страхо­вика та має право брати на страхуван­ня запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхово­го права. Визначається андеррайтер і як особа, відповідальна за укладення страхувальних (перестрахувальних) угод і формування портфеля страхо­вих зобов´язань згідно з нормами стра­хового права та економічною доціль­ністю. Призначення перестрахування полягає в тому, щоб убезпечити андер­райтера від раніше взятих ризиків.

Сюрвеєр — експерт, інспектор чи агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на оцінку, за­страхованого майна (суден, вантажів тощо) і робить висновок щодо його стану, ступеня пошкодження, розміру завданих збитків унаслідок настання страхового випадку, визначає ймовір­ність реалізації страхового ризику.

Аварійний комісар — особа, яка з´ясовує та встановлює причини на­стання страхового випадку, визначає характер та розмір збитків. На підставі проведеного дослідження аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат — це документ, в якому зазначають обставини і причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди. У ньому зазначають достовірні дані, які підтверджують об´єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди.

Аджастер — діє від імені страхови­ка при вирішенні та врегулюванні за­явлених претензій страхувальників.

Диспашер — спеціаліст з розрахун­ків збитків за наслідками аварій та розподілу загальних збитків від аварії між її учасниками. Диспашер — спе­ціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.

3. Нестрахові посередники — вико­нують роботу інших напрямів, нада­ють консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, ауди­торські, нотаріальні, біржові та інші послуги. Водночас видається правиль­ним визнати дійсними посередниками на страховому ринку лише прямих по­середників (страхового (перестрахового) брокера, страхового агента), оскільки саме ця група суб´єктів гос­подарювання здійснює посередницьку діяльність як основний (а для страхо­вого брокера — виключний) вид гос­подарської діяльності, в той час як не­прямих та нестрахових посередників можна віднести до когорти посеред­ників на страховому ринку лише зі значним ступенем умовності, оскільки їхня основна господарська діяльність не є безпосереднім страховим посеред­ництвом та не перебуває у прямому зв´язку зі страховим посередництвом.

Посередницька діяльність на стра­ховому ринку є різновидом страхової діяльності, а остання, у свою чергу, — це врегульована нормами права госпо­дарська діяльність страхової організа­ції, як правило, з метою отримання прибутку, яка здійснюється на підставі обов´язкової реєстрації, проведеної уповноваженим державним органом з питань нагляду за страховою діяль­ністю (для страхових (перестрахових) брокерів) або без такої (для страхових агентів).