42. Типи словників (загальна характеристика найвідоміших лексиграфічних праць).

Є словники академічні, в яких інформація про слово найповніша, і навчальна, які мають на меті навчити людину, що вивчає мову, правильно використовувати слово. Є також словники для широкого використання і словники- довідники, адресовані представникам певної професії.

Типи словників

Усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвістичні.

Енциклопедичні словники описують світ, пояснюють явища, поняття, дають бібліографічні довідки про знаменитих людей.

Лінгвістичні словники- це словники слів. Вони дають інформацію про слова. Лінгвістичні словники пояснюють всі типи слів, їхні стилістичні та граматичні ознаки.

Лінгвістичні словники поділяють на одномовні та двомовні.

Одномовні словники

Тлумачні словники . У цих словниках розкривається значення слів. У слові позначається наголос, вказується на його граматичні й стилістичні властивості.

Словникі неологізмів це словники тлумачного типу, в яких зібрані слова, що недавно зявилися в мові.

Словники іншомовних слів. Ці словники охоплюють запозичену лексику, вказують на джерело запозичення слова, і тлумачать слово рідною мовою.

Діалектні словники. У діалектних словниках зібрано й розтлумачено лексику одного діалекту або декількох діалектів однієї мови.

Словники мови письменників у цих словниках зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах.

Історичні словники. В історичних словниках подано лексику певного історичного періоду.

Етимологічні словники – розкривають походження слова.

Також існують: синонімічні, антонімічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні.

Багатомовні словники

У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це двомовні словники. Їх створюють для цілей перекладу й активно використовують при вивчені іноземної мови.

43.Словникова стаття та її структура. Користування словниками.

Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття –

основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну

одиницю в словнику й характерні їй основні риси. Структура словникової

статті визначається завданнями словника. Але словникова стаття

будь-якого словника починається із заголовного слова .

Права частина словника – та, у якій розглядається заголовна одиниця.

Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична

характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне);

ілюстрації (цитати, вислови).

44. Граматика. Предмет та розділи граматики.

Граматика- будова мови ( система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій).

Граматика- наука, яка вивчає будову мови.

Що стосується граматики як науки, то розрізняють:

1) Формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм і структур;

2) Синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діахронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному розвитку.

Граматика складається з двох розділів:

Морфологія- розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов’язаних з ним граматичних значень.

Синтаксис- розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.

45. Основні поняття морфеміки та дериватології (дериваційне і релігійне значення морфем; корінь, префікси, суфікси, інтерфікси, постфікси, флексії, суфіксоїди, префіксоїди, основа слова; словотвірний тип, словотвірний засіб; морфологічні і неморфологічні способи творення слів).

Морфеміка - розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.

Дериватологія (або словотвір) – утворення нових слів від наявного корення, займає проміжне місце між лексикологією і граматикою.

Морфема - мінімальна двостороння одиниця мови.

Дериваційне значення- значення, яке доповнює речове, уточнює, конкретизує його.

Реляційне значення - суто граматичне значення, яке вказує на відношення між словами у реченні.

Корінь - частина слова, що є спільною для всіх споріднених слів. Корінь є в кожному слові.

Префікс - афікс який стоїть перед коренем.

Суфікс - афікс, що стоїть між коренем слова і закінченням.

Інтерфікс - афікс, що стоїть між двома коренями і служить для зв’язку цих коренів у одному складному слові.

Постфікс - афікс, що стоїть після кореня. До постфіксів належать суфікси і флексії (закінчення).

Флексія, або закінчення – змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні і реченні.

У багатоформенному слові виділяють його постійну частину, яку називають основою слова.