
- •33. Синоніми, синонімічний ря. Різновии синонімів.
- •34. Антоніми, антонімічна пара. Групи антонімів.
- •35. Явище паронімії
- •36. Табу і евфемізми
- •38. Стилістичне розрізнення лексики.
- •39. Фразеологія. Поняття фразеологічного звороту. Джерела фразеології.
- •40. Класифікація фразеологізмів
- •41.Лексикографія-наука про теорію та практику укладання словників.
- •42. Типи словників (загальна характеристика найвідоміших лексиграфічних праць).
- •43.Словникова стаття та її структура. Користування словниками.
- •44. Граматика. Предмет та розділи граматики.
- •46. Основні поняття морфології: граматичне значення та засоби його вираження, граматична форма, граматична категорія.
- •47. Поняття про синтетичні та аналітичні форми. Суплетивні форми. Редуплікація.
42. Типи словників (загальна характеристика найвідоміших лексиграфічних праць).
Є словники академічні, в яких інформація про слово найповніша, і навчальна, які мають на меті навчити людину, що вивчає мову, правильно використовувати слово. Є також словники для широкого використання і словники- довідники, адресовані представникам певної професії.
Типи словників
Усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвістичні.
Енциклопедичні словники описують світ, пояснюють явища, поняття, дають бібліографічні довідки про знаменитих людей.
Лінгвістичні словники- це словники слів. Вони дають інформацію про слова. Лінгвістичні словники пояснюють всі типи слів, їхні стилістичні та граматичні ознаки.
Лінгвістичні словники поділяють на одномовні та двомовні.
Одномовні словники
Тлумачні словники . У цих словниках розкривається значення слів. У слові позначається наголос, вказується на його граматичні й стилістичні властивості.
Словникі неологізмів це словники тлумачного типу, в яких зібрані слова, що недавно зявилися в мові.
Словники іншомовних слів. Ці словники охоплюють запозичену лексику, вказують на джерело запозичення слова, і тлумачать слово рідною мовою.
Діалектні словники. У діалектних словниках зібрано й розтлумачено лексику одного діалекту або декількох діалектів однієї мови.
Словники мови письменників у цих словниках зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах.
Історичні словники. В історичних словниках подано лексику певного історичного періоду.
Етимологічні словники – розкривають походження слова.
Також існують: синонімічні, антонімічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні.
Багатомовні словники
У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це двомовні словники. Їх створюють для цілей перекладу й активно використовують при вивчені іноземної мови.
43.Словникова стаття та її структура. Користування словниками.
Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття –
основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну
одиницю в словнику й характерні їй основні риси. Структура словникової
статті визначається завданнями словника. Але словникова стаття
будь-якого словника починається із заголовного слова .
Права частина словника – та, у якій розглядається заголовна одиниця.
Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична
характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне);
ілюстрації (цитати, вислови).
44. Граматика. Предмет та розділи граматики.
Граматика- будова мови ( система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій).
Граматика- наука, яка вивчає будову мови.
Що стосується граматики як науки, то розрізняють:
1) Формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм і структур;
2) Синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діахронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному розвитку.
Граматика складається з двох розділів:
Морфологія- розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов’язаних з ним граматичних значень.
Синтаксис- розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.
45. Основні поняття морфеміки та дериватології (дериваційне і релігійне значення морфем; корінь, префікси, суфікси, інтерфікси, постфікси, флексії, суфіксоїди, префіксоїди, основа слова; словотвірний тип, словотвірний засіб; морфологічні і неморфологічні способи творення слів).
Морфеміка - розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.
Дериватологія (або словотвір) – утворення нових слів від наявного корення, займає проміжне місце між лексикологією і граматикою.
Морфема - мінімальна двостороння одиниця мови.
Дериваційне значення- значення, яке доповнює речове, уточнює, конкретизує його.
Реляційне значення - суто граматичне значення, яке вказує на відношення між словами у реченні.
Корінь - частина слова, що є спільною для всіх споріднених слів. Корінь є в кожному слові.
Префікс - афікс який стоїть перед коренем.
Суфікс - афікс, що стоїть між коренем слова і закінченням.
Інтерфікс - афікс, що стоїть між двома коренями і служить для зв’язку цих коренів у одному складному слові.
Постфікс - афікс, що стоїть після кореня. До постфіксів належать суфікси і флексії (закінчення).
Флексія, або закінчення – змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні і реченні.
У багатоформенному слові виділяють його постійну частину, яку називають основою слова.