36. Табу і евфемізми

Табу- полінезійське слово, яке стосується етнографії: означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через заборони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У сучасних мовах до табу можна віднести , що не можна прямо говорити про смерть, тяжку хворобу.

Евфемізми- слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно непристойні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів які є напристойними, грубими. Так, замість умер в українській мові вживають упокоївся, відійшов у вічність.

З7. Історичний розвиток лексики

Причини історичних змін у лексиці

Лексична система як і мова в цілому, постійно змінюється, причому з фонологічною і граматичною системами- найшвидше. Одні слова зникають із мови інші зявляються. Змінюються і значення слів.

Позамовні ( позалінгвальні) причини- це зміни в навколишньому світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері культури та ідеології супроводжуються появою нових слів, а зникнення знарядь праці, форм побуту спричинює зникнення відповідних слів.

Внутрішньомовні причини

Є чотири типи змін у лексико- семантичній системі:

1) зникнення слів;

2) зникнення значень слів;

3)поява нових слів;

4) поява нових значень.

Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.

Архаїзми – застарілі слова, які вийшли з активного ужитку, але збереглися в пасивному словнику.

Розрізняють:

Власне архаїзми- слова, які називають предмети та явища, що існують і тепер, але витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами. ( чадо- дитина)

Історизми- слова, які вийшли з ужитку в звязку зі зникненням позначуваних ними понять. ( війт- сільський староста)

Неологізми

Неологізми-нові слова , що виникли за памяті людей, які їх використовують. (Посадовець – посадова особа).

Запозичення

В кожній мові крім своїх слів, є чужі – тобто запозичені.

Розрізняють матеріальні запозичення і калькування:

Матеріальне (лексичне) запозичення – запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення й експонент).

( какаду- запозичене з малайської мови)

Калькування- калькування іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; по морфемний переклад іншомовного слова.

За калькування переймаються лише значення іншомовного слова та його структура, але не його матеріальний експонент. Так, наприклад укр.. недолік є калькою рос. Недочет.

Прямі запозичення - запозичення, які безпосередньо переходять із однієї мови до іншої. До української мови з польської увійшли слова місто, мешканець, кохання, підлога.

Опосередковані запозичення- запозичення, які проникли із однієї мови до іншої через посередництво третьої соми. Так наприклад слово петрушка запозичене російською мовою з польської через українську.

Інтернаціоналізми- слова, поширені у білшості мов світу. Наприклад: конституція, університет, політика, мораль.

Історична лексикологія та етимологія

Історична лексикологія- розділ мовознавства, який вивчає історію лексичного складу мови- його формування й розвиток, історію слів та їх значення, зміни в різних групах слів.

З історичною лексикологією тісно пов’язане етимологія

Етимологія- розділ мовознавства який вивчає походження слів.

Слово етимологія вживається також у значенні «походження слова.