
- •33. Синоніми, синонімічний ря. Різновии синонімів.
- •34. Антоніми, антонімічна пара. Групи антонімів.
- •35. Явище паронімії
- •36. Табу і евфемізми
- •38. Стилістичне розрізнення лексики.
- •39. Фразеологія. Поняття фразеологічного звороту. Джерела фразеології.
- •40. Класифікація фразеологізмів
- •41.Лексикографія-наука про теорію та практику укладання словників.
- •42. Типи словників (загальна характеристика найвідоміших лексиграфічних праць).
- •43.Словникова стаття та її структура. Користування словниками.
- •44. Граматика. Предмет та розділи граматики.
- •46. Основні поняття морфології: граматичне значення та засоби його вираження, граматична форма, граматична категорія.
- •47. Поняття про синтетичні та аналітичні форми. Суплетивні форми. Редуплікація.
38. Стилістичне розрізнення лексики.
З стилістичною класифікацією вся лексика поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.
Стилістично нейтральна лексика- слова, які вживаються в усіх стилях мови ( розмовно-побутовому, художньої літератури, публіцистичному, науковому, офіційно-діловому). Вони не мають стилістичного забарвлення і є загальновживаними: давати, дарувати, батько, мати…
Стилістично забарвлена лексика- лексика яка вживається в певних стилях. ЇЇ поділяють на високу і знижену лексику.
Висока (книжна) лексика – лексика, яку використовують передусім у літературно-писемному і пінесеному усному мовленні – науковому й публіцистичному, в ділових документах, в художній літературі.
До лексики високого стилю відносять:
1) поетичну – блакить, діброва, розмай.
2) народно-поетична- бранець, гожий, лілея.
3) наукова- метод, аналіз, синтез, індукція, дедукція.
4)професійна лексика
5) публіцистична лексика
6) офіційно ділова
До лексики низького стилю:
1) розмовно-побутова лексика - замазура, хуткий , лупцювати.
2) просторічна- пузо, лісапед.
3)діалектна- трембітна, тронка.
4) вульгарна, лайлива- пика, морда, хам.
5) жаргонна.
39. Фразеологія. Поняття фразеологічного звороту. Джерела фразеології.
Фразеологія- сукупність фразеологізмів даної мови.
Фразеологія- розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.
Фразеологізми-стійкі словосполучення.
Фразеологізми у цілому виступає єдиним членом речення.
Фразеологізм- відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.
Одним із джерел виникнення фразеологізмів є запозичення
40. Класифікація фразеологізмів
Фразеологічні зрощення- семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів. ( собаку зїсти- бути майстром у якійсь справі.
Фразеологічні єдності- семантично неподільні фразеологічні одиниці, цільне значення яких умотивоване значенням їх компонентів. ( Зробити з мухи слона – перебільшити)
Фразеологічні сполучення- звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чіткими, але один із компонентів має чітке значення.
Фразеологічні вирази - стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням. Фразеологічні вирази-це прислів’я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників. ( І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь).
41.Лексикографія-наука про теорію та практику укладання словників.
Лексикографія- розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників.
Лексикографія тісно пов’язана з лексикологією. Укладання словників вимагає великих теоретичних знань і доброго чуття мови.
Розрізняють:
Теоретична лексикологія
Опрацьовує загальну теорію словників: розробляє принципи відбору лексики, розташування слів і словникових статтей, структуру словникової статті.
Практична лексикологія забезпечує навчання мови- як рідної, так і іноземної, описує й нормалізує рідну мову, дає матеріал для наукового вивчення лексики.
Є словники академічні, в яких інформація про слово найповніша, і навчальна, які мають на меті навчити людину, що вивчає мову, правильно використовувати слово. Є також словники для широкого використання і словники- довідники, адресовані представникам певної професії.