27. Види економічного зростання і його вплив на зовніщню торгівлю. Теорема Рибчинсьокого.

Рибчинський звернув увагу на те, що швидкий розвиток певної галузі часто негативно впливає на ін.. Він показує, що існує прямий зв’язок між зростанням ф-рів вир-ва в 1-й галузі і депресією вир-ва в ін. галузях. Вихідні положення даної моделі:1)країна виготовляє 2 товари за доп. 2-х ф-рів вир-ва;2)товар 1 більш трудомісткий, товар 2 відносно більш капіталомісткий;3)досконала конкуренція на ринках обох товарів і обох ф-рів;4)пропозиція ф-рів вир-ва є постійною;5)повна мобільність ф-рів в межах країни і немобільність між кр.;6)ціна товарів є незмінною.Теорема Рибчинського:Зростаюча пропозиція одного з ф-рів вир-ва веде до непропорційно більшого процентного зростання вир-ва і доходів в тій галузі, в якій цей ф-р викор-ться відносно більш інтенсивноі до скорочення вир-ва і доходів в тій галузі, де цей ф-р викор-ться відносно менш інтенсивно.Вектори О1 і О2 показують найбільш ефективні технології вир-ва тов. 1 і тов. 2; оск.товар 1 є найбільш трудомістким, то вектор О1 ближче до вісі абсцис; товар 2 більш капітало місткий, О2 ближче розташований до вісі ординат. Точка g показує забезп-сть країни в цілому роб. силою і капіталом; Oj – наявне в даній кр. Роб. сила; gj – наявний обсяг капіталу в даній кр. Такою кількістю роб. сили і капіталу в даній кр., товар 1 вир-ється у к-сті OF, товар 2 – у к-сті ОЕ. Нехай обсяг капіталу в даній кр. зріс на g ' при цьому розміри іншого ф-ру вир-ва (роб.сили) і ціни цих ф-рів залишились незмінними.Із зростанням забезп-сті капіталом, вир-во капіталомісткого товару 2 зросло (з Е в Е'), а вир-во трудомісткого товару 1 скоротилось (з F в F' ). Очевидно, що Е Е'/ ОЕ < gg'/gj. Це означає, що збільшення обсягів капіталу призвело до пропорційно більшого зростання вир-ва капіталомісткого товару.Наслідки теорії Рибчинського:Розширення вир-ва на експорт за доп. відносно надлишкового ф-ру призведе до скорочення вир-ва в ін. галузях, для яких даний ф-р не є відносно надлишковим. В цих галузях зросте потреба в імпортних товарах, і навпаки розширеться пропозиція відносно недостатнього ф-ру призведе до збільшення вир-ва в імпортозаміщ-х галузях і скоротить потребу в імпорті.

29. Вплив транспортних витрат на міжнародну торгівлю

Теорії міжнародної торгівлі базуються на багатьох припущеннях, одним з яких є відсутність транспортних витрат з перевезення товару з однієї країни до іншої. Проте транспортні витрати завжди є, більше того, вони можуть значно знизити ефективність експорту чи імпорту.

Транспортні витрати — це всі затрати з доставки товару від продавця до покупця, які включають вартість фрахту (перевезення), страхування, навантаження/розвантаження, упакування/розпакування та інші супутні витрати.

Проведемо простий аналіз попиту та пропозиції для визначення впливу транспортних витрат та міжнародну торгівлю. Розглянемо три стадії моделі часткової рівноваги (рис. 1.6.1):

1) до початку міжнародної торгівлі, коли товар X продукується та споживається всередині кожної з двох країн: А та В;

2) за умови міжнародної торгівлі, коли транспортні витрати відсутні;

3) за умови міжнародної торгівлі, коли транспортні витрати враховуються.

I стадія — до початку міжнародної торгівлі. Країна А продукує та споживає товар X у т. ЕА у кількості Q´3 за ціною РА; лінії DA та SA — внутрішній попит та пропозиція. Країна В продукує та споживає товар X у т. Ев у кількості Q"3 за ціною Рв. РА < Рв, з цього випливає, що країна А має відносну перевагу з товару X.

II стадія — в умовах міжнародної торгівлі, але транспортні витрати дорівнюють нулю (Т = 0). Оскільки РА < Рв, країна А буде експортувати товар X у розмірі Q\Q´5 (= a1b1), а країна В імпортувала б його у розмірі Q´\Q"5 (= a2b2) за світовою ціною Pw. Визначення Pw розглядається у розділі 1.2.3: Q\Q´5= Q"1Q"0 (a1b1 = a2b2).

У країні А виробництво зросте до Q´5, а споживання скоротиться до Q´1. У країні В виробництво впаде до Q´\, а споживання зросте до Q"5.

IІІ стадія — в умовах міжнародної торгівлі з урахуванням транспортних витрат. Припустимо, транспортні витрати на кожну одиницю товару дорівнюють Т = Р´АР´В, і тому світова вартість товару (P) зросте на їх величину. Розподіл транспортних витрат між країнами А та Б залежить від еластичності попиту та пропозиції товару за цінами: чим нижча еластичність попиту в країні В, тим більшу частку транспортних витрат вона платить; чим менша еластичність пропозиції товару в країні А, тим більшу частку транспортних витрат вона платить.

В результаті зростання вартості одиниці експорту країни А його обсяг скоротиться до Q´2Q´4 (= с1d1), а імпорт товару країни В впаде до: Q"2Q"4(= с2 b2) Q´2Q´4= Q"2Q"4<CA = c2bJ-

У країні А виробництво впаде до Q´4, а споживання зросте до Q´2. У країні В виробництво зросте до Q"2, а споживання впаде до Q"4.

Таким чином, транспортні витрати мають такі наслідки:

1) скорочують обсяги торгівлі, рівень спеціалізації країни, розмір виграшу від торгівлі;

2) перешкоджають повному вирівнюванню вартості факторів виробництва між країнами, які торгують, згідно з теорією Хекшера — Оліна — Самуельсона;

3) зумовлюють зсуви у територіальному поділі праці — у розміщенні підприємств галузі; виділяються такі галузі: орієнтовані на ресурси, на ринок та вільно орієнтовані;

4) розподіл транспортних витрат залежить від еластичності попиту та пропозиції товару за цінами.

30. Закон Енгеля та принцип Ліндера. Структура і динаміка експортно-імпортних операцій.

Суть закону Енгеля - при постійних цінах і демографічних змінних (розмір, склад сім'ї) збільшення доходу призводить до зниження частки споживчих витрат на предмети першої необхідності і зростанню частки доходів на предмети розкоші. Це поліпшить умови торгівлі тих країн, які займаються їх виробництвом та експортом. Закономірність зміни в попиті в результаті зрушень у рівні доходів встановив шведський економіст Стефан Ліндер, який розглядав причинні зв'язки в ланцюжку «дохід - переваги - зовнішня торгівля». Ця закономірність поки строго не доведена і тому має форму гіпотези. Гіпотеза переважного попиту Ліндера - країна експортує ті товари, питома вага яких великий в її власному споживанні. Теорія Ліндера пояснює розширення зовнішньої торгівлі переважно між розвиненими країнами, де вимоги до виробничих і споживчих товарів аналогічні. Виходячи з гіпотези Ліндера та теорії ефекту масштабу, отримала розвиток теорія внутрігалузевої торгівлі. Внутрішньогалузева торгівля - обмін між країнами диференційованими продуктами однієї галузі. Міжгалузева торгівля - обмін між країнами гомогенною продукцією різних галузей. Внутрішньогалузева торгівля диференційованими товарами пояснюється: розходженням у смаках споживачів, які хочуть мати більший вибір в рамках однієї товарної групи; перетинається попит, у відповідності з гіпотезою Ліндера. Так як споживачі в країнах з приблизно однаковим рівнем доходу мають схожі смаки, кожній країні легше експортувати ті товари, у виробництві і торгівлі якими на внутрішньому ринку накопичений великий досвід; ефект масштабу. Це і пояснює розвиток теорії внутрішньогалузевої торгівлі.

30. Теорія митного тарифу і його неокласична інтерпретація для малої країни.

Митний тариф — це систематизований перелік товарів, що підлягають обкладанню митом при ввезенні їх на митну територію країни або при вивезенні з неї. Отже, митний тариф — це систематизований за певною ознакою або ознаками перелік товарів, що підлягають митному обкладанню, проти кожного з яких зазначено одну або кілька ставок митних зборів.

Імпортний митний тариф для малої країни

44. Олігополістична конкуренція в світовій економічній системі. Модель Курно

Припущення:

• Продукція може бути як однорідною, так і неоднорідною.

• Не чисельність продавців та чисельність дрібних покупців

• Вхід у галузь від повного блокування до абсолютно вільного

• Не існує індексу, який однозначно може кваліфікувати ринок як монополію. Але є індекси, що застосовуються для регулювання антимонопольної політики.

Модель Курно (графік) – це модель простої дуополії, – олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію. Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних виробничих рішень. Обидві фірми приймають рішення одночасно. Ціна, яку фірми приймуть, залежатиме від сумарного обсягу виробництва обох фірм. Граничні витрати приймаються нульовими або постійними, що є спрощенням і не впливає на висновки аналізу.

Фірми максимізують прибуток, виробляючи оптимальний обсяг продукції, визначений за правилом , згідно своїх функцій реакцій.