1800 Грн. Вкладник усе ще має на своєму рахунку 1000 грн, але ж тепер і позичальник

має 800 грн. Отже, за системи часткового резервування банки створюють гроші.

317

Розділ 24. Грошово-кредитний ринок та монетарна політика

Однак створення банківською системою грошей не завершується операціями

Першого банку. Припустімо, що позичальник використав ці гроші для оплати послуг

певної особи, наприклад будівельника, який, отримавши гроші, вносить їх у Другий

банк. Запишемо баланс Другого банку у вихідній позиції:

Активи Пасиви

Резерви 800 Безстрокові вклади 800

Усього 800 Усього 800

Другий банк із 800 грн вкладів триматиме у вигляді обов’язкових резервів 160 грн

і може надати у позику 640 грн. Запишемо баланс Другого банку в кінцевій позиції:

Активи Пасиви

Резерви

Надані кредити

160

640

Безстрокові вклади 800

Усього 800 Усього 800

Отже, Другий банк створює 640 одиниць грошей. Якщо ці 640 грн зрештою вкла-

дено у Третій банк, то пін триматиме 128 грн у вигляді обов’язкових резервів і 512 грн

надасть у позику. Баланс Третього банку у кінцевій позиції матиме такий вигляд:

Активи Пасиви

Резерви

Надані кредити

128

512

Безстрокові вклади 640

Усього 640 Усього 640

Отже, Третій банк створить ще 512 грн банківських грошей. Початкова сума грошей

у 1000 грн унаслідок діяльності трьох банків зросла до 2952 грн (1000 + 800 + 640 + 512).

Цей процес створення депозитів продовжується: кожні новий вклад і нова надана по-

зика збільшують пропозицію грошей у національній економіці.

Якою ж буде кінцева сума грошей, якщо спочатку в банк було зроблено вклад у

1000 Грн? Хоча процес створення банківських грошей може тривати дуже довго (доки

жодний банк не матиме надлишку над 20% резервних вимог), але зростання пропозиції

грошей унаслідок вкладу не безмежне.

Якщо сума початкового вкладу становить 1000 грн, то кількість грошей зросте на

таку суму:

Сума початкового вкладу 1000 + або 1000 +

Позика, надана Першим банком 800 + 1000 (1 — 0,2) +

Позика, надана Другим банком 640 + 1000 (1 — 0,2)2 +

Позика, надана Третім банком 512 + 1000 (1 — 0,3)2 +

... ... ...

... ... ...

318

Частина ІІІ. Макроекономіка

Пропозиція грошей = 1000 [1 + (1 — 0,2) + (1 — 0,2)2 + (1 — 0,2)3...].

У дужках маємо суму членів безмежної геометричної прогресії, яку знаходимо

за формулою: 1/1 — r за умови, що r < 1. У нашому прикладі r = 0,2. Сума у дужках

становить 5. Тому пропозиція грошей дорівнює 5000 грн (1000  5).

Отже, початковий вклад у розмірі 1000 грн за норми резервування, що становить

20%, Генерує ще 4000 грн банківських грошей. Ланцюгова реакція збільшення банків-

ських депозитів перетворює одну гривню початкового вкладу на п’ять гривень бан-

ківських грошей. Це результат діяльності усієї банківської системи.

Зауважимо, що система часткового резервування створює гроші, але не створює

багатства. Коли комерційний банк надає у позику частину своїх резервів, то вони

дають змогу позичальникам здійснювати ділові угоди і збільшувати при цьому про-

позицію грошей. Але позичальник не стає багатшим: він повинен повернути позику

банкові. Створення грошей банківською системою підвищує ліквідність економіки,

але не збільшує багатства суспільства.

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити ство-

рювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним

мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор — це, з одного боку, відношен-

ня між приростом грошової пропозиції (Прг) і початковим приростом депозитних

грошей (ДГп):

Мд = Прг : ДГп.

З іншого боку, депозитний мультиплікатор — це величина обернено пропорційна

резервній нормі:

Мд = 1 : Рн.

Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депо-

зитних грошей, можна обчис лити приріст грошової пропозиції: Прг = ДГп Мд.

Депозитний мультиплікатор підсумовує логіку створення нових банківських гро-

шей. Банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх де-

позитів на суму, що значно перевищує їх початкове залучену величину.

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спрощеним умовам її форму-

вання, тому що в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, а

вилучення з грошового обігу зводяться лише до банківських резервів. У дійсності до

складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:

Прг = ГГ + ДГ,

де ГГ — готівкові гроші.

Крім того, грошовий обіг має ще один канал вилучень — це готівкові гроші. За

умов зміни величини готівки величина депозитних грошей в складі грошей, залуче-

них банками, змінюється в протилежному напрямку. Це впливає на здатність банків

створювати гроші.

Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних гро-

шей: Кг = ГГ : ДГ, грошова (монетарна) база — це сума готівкових грошей та банків-

ських резервів: ГБ = ГГ + БР, тоді депозитні гроші дорівнюють:

ДГ = ГБ : (Кг + Рн).

319

Розділ 24. Грошово-кредитний ринок та монетарна політика

Остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:

Прг = ГБ х (1 + Кг): (Рн + Кг),

де (1 + Кг) : (Рн + Кг) — грошовий мультиплікатор, який враховує два канали ви-

лучень: у формі готівки та банківських резервів:

Мг = (1 + Кг): (Рн + Кг),

де Мг — грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється гро-

шова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Легко помітити,

що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто Кг = 0, то грошовий муль-

типлікатор дорівнює депозитному:

Грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією мі-

рою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від рішень влас-

ників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки. Національний банк

може лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки.

На підставі вищерозглянутого, формула грошової пропозиції може бути записана:

Прг = ГБ  Мг.

У грошово-кредитній політиці держави грошова пропозиція є на перед визначе-

ною Національним банком величиною. Тому пошуковою величиною стає грошова

база:

ГБ = Прг : Мг.