§ 1. Суть економічного циклу та його фази

У ринковій економіці обсяг реального ВВП, реальні доходи та зайнятість то зрос-

тають, то спадають. Такі зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості і до-

ходах називають економічними коливаннями. У макроекономічній науці домінує

думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі

економічних (ділових) циклів.

Діловий цикл (рис. 22.1) — це послідовність піднесень і спадів економічної ак-

тивності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від початку

одного кризового явища до початку наступного, який постійно повторюється.

Роки

ВВП

піднесення

депресія

криза пожвавлення

тривалість циклу (t)

Рис. 22.1. Економічний цикл

Ділові цикли неоднакові в часі. Вони тривають від двох-трьох років до двох деся-

тиліть, але всі вони мають одні й ті ж фази: 1) криза (спад, рецесія); 2) депресія (дно,

застій); 3) пожвавлення; 4) піднесення (вершина, пік).

Спад (криза) — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва

скорочується на протязі не менш як двох кварталів поспіль. Сигналами про майбут-

ній спад є, як правило, різке падіння курсів акцій, біржова паніка, зростання попиту

та цін на дорогоцінні метали, зростання попиту на облігації державної позики, ви-

ведення капіталів за межі країни тощо. Криза супроводжується зменшенням обсягів

виробництва, зростанням вимушеного безробіття, зниженням життєвого рівня насе-

лення. Слід вказати на важливу обставину — класична економічна криза, або криза

перевиробництва чи, як її назвав Кейнс, криза зумовлена дефіцитом сукупних ви-

датків, супроводжується падінням виробництва та падінням цін, натомість в сучас-

них умовах більшість економічних криз зумовлені дефіцитом ресурсів і протікають

у вигляді шоків сукупної пропозиції, тобто супроводжуються падінням виробництва

та зростанням цін.

Класична криза триває доти, доки на ринку не відновлюється рівновага між су-

купним попитом та сукупною пропозицією після чого падіння обсягів виробництва

припиняється, економіка входить у фазу депресії (дно).

Попри явний негатив, економічна криза відіграє важливу роль у розвиткові еко-

номіки — вона виявляє протиріччя суспільного виробництва та примушує суспільство

282

Частина ІІІ. Макроекономіка

мобілізувати усі сили для подолання слабкостей економічного та соціального роз-

витку.

Дно (депресія) — найнижча точка спаду. В ній виробництво і зайнятість досягли

найнижчого рівня. Ця фаза може тривати коротко, але може бути й досить довгою.

Під час фази депресії в економіці відбуваються важливі зміни: відновлюються пере-

рвані кризою економічні зв’язки, здійснюється технічна та технологічна модернізація

виробництва і, що найважливіше, відбувається перетікання капіталу або реструкту-

ризація економіки. Швидкість відновлення економіки після спаду напряму залежить

від рівня розвитку ринкової інфраструктури, зокрема фінансових ринків, та корпора-

тивного законодавства.

Пожвавлення — поступове відновлення попередніх обсягів виробництва і зайня-

тості. Триває до моменту досягнення економікою докризового рівня виробництва.

Після цього наступає фаза піднесення.

Піднесення — у цій фазі економіка виходить на якісно та кількісно новий рівень.

Виробництво зростає, а зайнятість прямує до повної зайнятості. В міру того, як підне-

сення набирає силу, рівень цін може почати зростати ще до того, як досягнуто повної

зайнятості і повного використання потужностей. Вершина або пік піднесення — най-

вища точка ділового циклу. Тут має місце повна зайнятість, а виробництво працює

на повну потужність. Саме в цій точці закладаються передумови майбутнього спаду.

Класифікація видів економічних циклів:

• цикли Китчина — короткі цикли тривалістю 3–5 р., що обумовлюються дина-

мікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підпри-

ємствах;

• цикли Джаглера — середні цикли тривалістю 7–11 р., що обумовлюються змі-

нами у величині, структурі та напрямах інвестицій;

• цикли Кузнеца — довгі цикли тривалістю 20 р., рушійними силами яких є зру-

шення у відтворюваній структурі виробництва (будівельні цикли). В 1968 році

американський вчений М. Абрамовіц описав ядро механізму 20-річних коли-

вань або «ланцюг мультиплікативно-акселеративного контуру»:

доход міграція

житлове

будівництво

сукупний

попит

Ріст ВНП або товарної маси (доходу) стимулює притік населення та народжу-

ваність — це веде до прискорення інвестицій, в тому числі і в житлове будівництво,

потім відбувається зворотній процес. Яскравим прикладом будівельних циклів є іпо-

течна криза на американському ринку нерухомості (літо 2007 р.) — бурхливий роз-

виток економіки США в останньому десятилітті ХХ ст. зумовив масову імміграцію

до цієї країни. Це зумовило різке пожвавлення житлового будівництва, яке в свою

чергу спричинило прискорення (акселерацію) інвестицій та обсягів виробництва в

суміжних галузях: виробництво та продаж будівельних матеріалів, інструментів та

283

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

обладнання, будівельної фурнітури, меблів, побутової техніки; транспортні пере-

везення; будівельні компанії; фонди іпотечного кредитування. Сегмент інтенсивно

розвивався, а компанії які на ньому працювали отримували надвисокі прибутки — це

призвело до «перегріву», який вчасно не вдалося попередити. Основною причиною

кризи стало нехтування фондами та банками іпотечного кредитування жорсткими

правилами перевірки кредитних історій та платоспроможності позичальників іпо-

течних кредитів. На середину 2007 р. припало перевищення критичної маси непо-

гашених прострочених житлових кредитів та, відповідно, збільшення пропозиції за-

ставних активів, що викликало різке падіння цін на нерухомість. В результаті ціла

низка банків та фондів, які здійснювали іпотечне кредитування збанкрутіли або опи-

нилися на межі банкрутства; зменшили обсяги виробництва та зайнятість суміжні

галузі тощо.

Принцип акселерації (протилежний мультиплікації) — відображає той факт, що

певні зміна попиту в будь-який бік спричиняє значно більшу зміну в обсязі капітало-

вкладень. Так, наприклад, зростання попиту на деякі товари кінцевого використання

на 10% зумовлює зростання попиту на інвестиційні товари (які використовуються

для виробництва даних споживчих товарів ) на 200%.

• цикли Кондратьєва — довгохвильові цикли тривалістю 40–60 рр. Їхня головна

рушійна сила — радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробни-

цтва, його структурна перебудова (рис. 22.2).

Підйом першої хвилі (А1) пов’язують із винайденням парового двигуна, що зу-

мовило перехід від мануфактурної до капіталістичної форми товарного виробни-

цтва; підйом другої хвилі (А2) — з винайденням залізної дороги; підйом третьої хвилі

(А3) — з винайденням та застосуванням електрики та радіо; підйом четвертої хвилі

(А4) — з винайденням та застосуванням двигуна внутрішнього спалювання. Що сто-

сується п’ятої хвилі, то вчені вважають, що її підйом триває досі, і пов’язують його

із інтенсивним розвитком ядерної фізики, біотехнологій; мікропроцесорами; ІТ-

технологіями та ін.

Q

t

A1 A2 A3 A4 A5

Рис. 22.2. Цикли Кондратьєва

284

Частина ІІІ. Макроекономіка

Особливості в підходах до проблеми циклів (пояснення першопричин кризи):

Теорія зовнішніх факторів.

Чисто монетарна теорія.

Теорія перенакопичення.

Теорія недоспоживання.

Марксистська теорія циклу.

Психологічна теорія циклу.

Неокласична теорія циклу.

Неокейнсіанська теорія циклу.

Головні індикатори макроекономічної нестабільності: безробіття та інфляція.