6. Який із наведених елементів не входить до сукупного попиту:

259

Розділ 20. Макроаналіз сукупного попиту та сукупної пропозиції

а) обсяг споживання;

б) державні закупівлі товарів та послуг;

в) доходи корпорацій;

г) інвестиції.

7. Технологічна модернізація зміщує криву as у довгостроковому періоді:

а) вправо;

б) вліво;

в) вниз;

г) вгору.

260

Частина ІІІ. Макроекономіка

РОЗДІЛ 21.

СУКУПНІ ВИДАТКИ ТА ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

§ 1. Споживання та заощадження

Для поступального розвитку економіки, вироб лена за повної зайнятості ресурсів

продукція має бути продана. Інакше кажучи, сукупні видатки — загальна сума ви-

датків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені на ціональною економі-

кою, — мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту. До початку

1930-Х років більшість економістів заперечували можливість ситуації, за якої рівень

сукупних видатків буде недостатнім для закупівлі продукції, виготовленої за повної

зайнятості ресурсів. Згідно з цим поглядом, якщо така ситуація і виникає, то ціни,

заро бітна плата і процентні ставки швидко знижуються, щоб ліквідувати відносний

надлишок товарів, який утворився, і подолати незначний спад виробництва, зумов-

лений недостатніми видатками. У результаті відновлюється рівень виробництва за

повної зайнятості ресурсів. Деякі економісти дотримуються цього погляду і сьогодні.

На підставі досвіду Великої депресії Дж. М. Кейнс показав, що в національній еко-

номіці можуть виникати недостатні сукупні видатки, менші за ті, які потрібні для

купівлі товарів і послуг, вироблених за повної зайнятості. У цьому разі фактичний рі-

вень безробіття буде вищий за його природну норму. Економіка переживатиме спад,

зростатиме вимушене безробіття. І навпаки, можлива ситуація, коли сукупні видат-

ки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості.

Тоді загальний рівень цін в економіці зростатиме.

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу

впродовж останніх десятиліть у середньому становив 2/3 сукупних видатків на купів-

лю товарів і послуг.

Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб

людей. Заощадження (збереження) є тією частиною використовуваного доходу, що

не використовується на споживання (відкладене на майбутнє споживання):

Y = C + S,

де: Y — безподатковий доход;

C — споживчі витрати;

S — заощадження.

На основі гіпотези абсолютного доходу, яку висунув Дж. М. Кейнс, споживання

домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає

з його збільшенням, але не так швидко, як дохід («основний психологічний закон»).

Відповідно до «основного психологічного закону» функція споживання має вигляд:

C C0  cY ,

де: C0 — автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу («споживчий

кошик» відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рівнем доходу,

високозабезпечених);

c — гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання ( c ) — це частка приросту споживання (С)

у додатковій одиниці доходу (Y):

261

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

c  C / Y .

Середня схильність до споживання (с) — це частка споживання (С) у доході (Y):

с = C/Y.

Гранична схильність до заощаджень ( s ) — це частка приросту заощадження

(S) у додатковій одиниці доходу (Y):

s  S / Y .

Середня схильність до заощадження (s) — це частка заощадження (S) у доході (Y):

s = S/Y.

1

C S

Y Y

 

C/Y –

середня

схильність

до спожи-

вання

S/Y –

середня

схильність

до заощад-

ження

Разом із зростанням доходу

зростає середня схильність

до заощадження і

зменшується середня

схильність до споживання

Із зростанням доходу (Y) середня норма споживання (c) знижується і наближа-

ється до граничної схильності (норми) до споживання ( c ).

Таким чином, розширення виробництва потенційно містить у собі можливість

перевиробництва, бо зменшення середньої норми споживання (c) свідчить про те, що

у зростаючому ВВП зменшується частка продукції, яку готові придбати домашні гос-

подарства.

За класичною теорією процес формування заощаджень залежить від двох осно-

вних факторів: 1) відсоткової ставки; 2) величини доходу домашніх господарств.

За кейнсіанською теорією величина заощаджень істотно не змінюється під впли-

вом зміни відсоткової ставки. Основним фактором, який істотно впливає на величи-

ну заощаджень, є рівень реального доходу домашніх господарств.