§ 1. Олігополія: сутність і основні ознаки

Олігополія — це ринкова структура, для якої характерно присутність незначної

кількості фірм на ринку, кожна з яких володіє значною часткою ринку.

Характерні риси олігополії:

1. Усього кілька підприємств постачають продукцію на весь ринок. При цьому

олігополісти можуть бути двох типів: виробники стандартизованої (однорідної) про-

дукції (виробництво промислових продуктів: сталь, алюміній, цинк тощо) і виробни-

ки диференційованої продукції (виробництво споживчих товарів: автомобілі, пиво,

сигарети тощо). Зазвичай на олігополістичнних ринках панує від двох до десяти під-

приємств.

2. Принаймні, деякі підприємства в олігополістичній галузі мають великі ринкові

частки, тобто мають здатність впливати на ціну товару (послуги), варіюючи його на-

явністю на ринку. Отже, олігополісти є підприємствами, «що диктують ціну».

3. Підприємства в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Всі продавці на

олігополістичних ринках знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни або

обсяг продажів, то наслідки позначаться на прибутках всіх підприємств. Передбача-

ється, що кожне підприємство в галузі визнає, що зміна його стратегії на ринку ви-

кличе реакцію конкуруючих продавців. Можлива відповідна реакція конкурентів є

основним чинником, що визначає рішення підприємства. Реакція, яку окремі продав-

ці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.

4. Є істотні бар’єри для вступу в галузь. Основними з них є: економічні (ефект

масштабу), фінансові (величезні видатки на рекламу), юридичні (патенти і ліцензії),

ринкові (власність на сировину). Найбільш значним з них є ефект масштабу. При-

чиною виникнення олігополії є переваги великого підприємства над малим, що дає

можливість знизити собівартість продукції. В результаті поглинання великими фір-

мами менших відбувається конкуренція на ринку, тобто на ньому функціонує декіль-

ка підприємств. Це дає можливість їм отримувати великі прибутки. Для входження

в ринок даного товару необхідні великі капіталовкладення, що створюють природні

перепони для входження ринок.

Поведінка фірми при олігополії визначається 2-ма протилежними тенденціями:

— за таємної змови виробників встановлюється договірна висока ціна, що дає

можливість олігополістам отримувати стабільні надприбутки.

— існує постійне бажання порушити дану угоду і збільшити свої прибутки за ра-

хунок конкурентів шляхом зниження ціни та збільшення обсягів продажу.

Протиріччя між цими тенденціями носить назву дилеми олігополіста.

Основою взаємовідносин при олігополії виступає змова підприємств — це явна,

таємна або мовчазна угода між підприємствами відносно ціни та обсягів продажу.

Природна олігополія існує, коли кілька підприємств можуть постачати про-

дукцію для всього ринку за менших довгострокових середніх витратах, ніж були б

у безлічі підприємств. До такого роду олігополій часто відносять нафтопереробку,

210

Частина ІІ. Мікроекономіка

виплавку стали, виробництво пива й інших алкогольних напоїв. У цілому ж існуван-

ня природної олігополії є предметом суперечок економістів.

Отже, особливість олігополії, як особливої ринкової структури, полягає у вза-

ємозалежності поведінки продавців. До того ж, на відміну від монополіста і конку-

рентного продавця, олігополіст не може розглядати криву попиту на свою продукцію

як задану і використовувати при визначенні найкращого випуску відому умову рів-

новаги, що полягає в рівності граничного доходу (що залежить від кривої попиту) і

граничних витрат. Тому для опису поведінки олігополіста застосовують спеціальні

моделі олігополії, що розрізняються припущеннями про характер поведінки конку-

рентів на ринку.

Розглянемо модель дуополії, коли на ринку є всього дві фірми, що виробляють од-

норідну продукцію, при цьому діють незалежно одна від одної, не вступаючи в змову.

Відповідно до моделі Курно, на ринку має місце некооперована дуополія, при-

чому:

— кожний дуополіст прагне максимізувати свій прибуток виходячи із припущен-

ня, що випуск іншого дуополіста незмінний;

— постійні витрати кожної дуополії дорівнюють нулю, а граничні витрати не за-

лежать від випуску. У цьому випадку граничні витрати дорівнюють середнім

загальним витратам;

— граничні витрати обох дуополістів однакові.

На рис. 17.1 графічно зображена модель Курно, тобто поведінка двох фірм А і В

на олігополістичному ринку.

Q

PB

D

MRA

ATC=MC

QA

PA

MRB

QB

PK

QK

P

Рис. 17.1. Модель Курно

Фірма А вважає, що конкурент В має випуск Q = 0, і відповідно, виробляє про-

дукції QА за ціною РА. У свою чергу фірма В вважає, що конкурент А має випуск QА,

і отже, випускає обсяг QB — QА за ціною РВ і так далі. У підсумку кінцевий рівноваж-

ний обсяг виробленої продукції кожного олігополіста становить 1/3 конкурентного

випуску. А разом галузь за дуополії Курно випускає 2/3 конкурентного обсягу, тоді

як чиста монополія забезпечує лише половину його.

211

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

Рівновагу в моделі Курно можна зобразити за допомогою кривих регування дуо-

полістів. Криві реагування дуополістів (R) ілюструють випуск, що максимізує при-

буток однієї фірми залежно від випуску конкурента.

Точкою рівноваги Курно називається точка перетину кривих реагування дуопо-

лістів (точка Е на рис. 17.2).

Q1

Q2

E

R1

R2

Рис. 17.2. Криві реакції дуополістів

Отже,

QA = QB = 1/3Qk.