1. Якщо ступінь однорідності дорівнює 1, то віддача від масштабу постійна. У

цьому випадку випуск продукції збільшується в стільки ж разів, у скільки разів збіль-

шений видаток кожного ресурсу.

2. Якщо ступінь однорідності менше 1, то має місце спадна віддача від масштабу.

У цьому випадку обсяг випуску продукції збільшується в меншу кількість разів по-

рівняно зі збільшенням видатків ресурсів.

3. Якщо ступінь однорідності більше 1, то має місце зростаюча віддача від масш-

табу. У цьому випадку обсяг випуску збільшується в більшу кількість разів порівня-

но зі збільшенням видатків ресурсів.

§ 3. Визначення результатів ринкової діяльності фірми

Результат діяльності фірми базується на порівнянні витрат та доходу.

До витрат відносяться ті блага, які змушений витратити виробник, щоб одержати

даний обсяг продукції.

У тому випадку, коли суспільство розглядається як єдиний виробник, витрати

називають суспільними. У випадку приватного виробництва їх називають приватни-

ми. Для кількісної оцінки витрат використовують два основних: підходи: вартісний

(бухгалтерський) і натуральний (економічний).

Бухгалтерські витрати — це фактичні витрати підприємства на виробництво про-

дукції у певному обсязі.

Враховуючи обмеженість ресурсів доходимо висновку: використання будь-якого

ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у

180

Частина ІІ. Мікроекономіка

виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, що виникають як результат

втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються

альтернативними, або економічними. Для окремого підприємства економічні витра-

ти — це безпосередні витрати підприємства на ресурси разом із недоотриманим ви-

торгом від найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів.

Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще й тим, що вони не міс-

тять у собі вартість тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповід-

ному процесі, що є власністю підприємства. Витрати, обумовлені використанням

факторів виробництва, що є власністю підприємства, називаються неявними витра-

тами.

Явні витрати — це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних

виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Еко-

номічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.

Витрати на виробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупними ви-

тратами (ТС).

У короткостроковому періоді витрати поділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати (FС) — це витрати, що не залежать від обсягу виробництва про-

дукції. Вони дорівнюють вартості використовуваних постійних ресурсів. До них, як

правило, відносяться орендна плата, рентні платежі, страхові внески, амортизаційні

відрахування, виплата відсотків по боргових зобов’язаннях, заробітна плата управ-

лінців вищого рівня.

Змінні витрати (VС) — це витрати, які залежать від обсягу випуску продукції.

Вони дорівнюють вартості використовуваних змінних ресурсів. До них відносяться

витрати на сировину, комплектуючі деталі, матеріали, упакування; видатки, пов’язані

із транспортуванням, складуванням та збутом готової продукції; заробітна плата ро-

бітників та менеджерів, безпосередньо зайнятих у виробництві та ін.

Загальні витрати (ТС) це сума постійних та змінних витрат:

ТС = FС + VС.

Графічно співвідношення постійних, змінних та загальних витрат показано на

рис. 14.5.

Q

C

FC

VC

ТС

Рис. 14.5. Криві постійних, змінних і загальних витрат

181

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

Постійні, змінні та загальні витрати можуть бути середніми величинами при роз-

поділі їх на обсяг випуску продукції.

Середні постійні витрати (АFС) — постійні витрати з розрахунку на одиницю

продукції:

AFC = FC/Q.

Середні змінні витрати (АVС) — змінні витрати з розрахунку на одиницю про-

дукції:

AVC = VC/Q.

Середні загальні витрати (АТС) — загальні витрати з розрахунку на одиницю

продукції:

AТC = ТC/Q = AFC + AVC.

Існують також граничні витрати.

Граничні витрати (МС) — це витрати, необхідні для виробництва ще однієї додат-

кової одиниці продукту. Інакше кажучи, граничними витратами називається приріст

загальних витрат, що є результатом приросту випуску продукції:

MC =  TC/  Q.

Концепція граничних витрат має стратегічне значення, оскільки вона дозволяє

визначити ті витрати, величину яких підприємство може безпосередньо контролю-

вати.

Динаміка граничних та середніх витрат в короткостроковому періоді має певну

залежність (рис. 14.6).

АFC

АVC

АTC

МC

Q

C

Рис. 14.6. Залежність граничних і середніх витрат від зміни обсягу виробництва

Коли середні валові та змінні витрати мінімальні, вони дорівнюють граничним

витратам. Коли середні витрати менші за граничні, останні зростають. Якщо граничні

витрати менші середніх, то граничні витрати або зменшуються, або зростають.

Середні постійні витрати зі зростанням обсягу виробництва постійно знижують-

ся. Середні валові, змінні та граничні витрати після деякого зниження зростають. Це

в короткостроковому періоді пояснюється дією закону спадної віддачі від ресурсу.

182

Частина ІІ. Мікроекономіка

Змінні і валові витрати зростають разом з ростом випуску продукції. Швидкість

зростання цих витрат залежить від характеру виробничого процесу, степені залеж-

ності виробництва від дії закону спадної віддачі по відношенню до змінних факторів.

По відношенню до праці цей закон діє, тобто коли зменшується граничний продукт

праці. Якщо праця є єдиним змінним фактором, то для того, щоб більше виробля-

ти, необхідно більше найняти робітників. Але якщо граничний продукт праці різко

знижується зі зростанням витрат праці, для збільшення випуску продукції потрібно

все більше і більше її витрачати. Як наслідок, змінні і валові витрати будуть швидко

зростати одночасно зі збільшенням обсягів виробництва продукції. З іншого боку,

якщо граничний продукт праці трохи зменшується при збільшенні використання

праці, витрати будуть не так значно рости зі збільшенням обсягу виробництва про-

дукції.

Таким чином, існує тісний взаємозв’язок між кривими середнього і граничного

продукту та кривими середніх і граничних витрат.

Коли гранична продуктивність зростає, граничні витрати зменшуються, та навпа-

ки. Аналогічний зв’язок існує між середньою продуктивністю та середніми змінними

витратами.

У довгостроковому періоді немає постійних витрат, оскільки всі ресурси є змін-

ними.

Принциповою розбіжністю між аналізом витрат у довгостроковому та коротко-

строковому періодах є те, що в довгостроковому періоді підприємство може регу-

лювати обсяг випуску та витрати, змінюючи не тільки інтенсивність використання

ресурсів у конкретному виробництві, але й технологію виробництва, розміри та кіль-

кість виробничих підрозділів.

Криву довгострокових середніх витрат (LATC) можна отримати в результаті по-

єднання мінімальних точок середніх короткострокових витрат при різних фіксованих

обсягах капіталу (рис. 14.7). Збільшення капіталу призводить до збільшення постій-

них витрат, однак відбувається відносне скорочення змінних витрат через зростання

капіталоозброєності праці. Отже, фірма орієнтується на досягнення мінімальних се-

редніх витрат при кожному обсязі виробництва.

Q

C АTC1

АTC2 АTC3

АTC4

LАTC

Рис. 14.7. Витрати виробництва в довгостроковому періоді

183

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

Таким чином, крива довгострокових, середніх, загальних витрат (LАТС) показує

найменші витрати виробництва одиниці продукції, з якими може бути забезпечений

будь-який обсяг виробництва за умови, що підприємство має у своєму розпоряджен-

ні достатньо часу для проведення всіх необхідних змін у розмірах.

Зміна довгострокових середніх загальних витрат, що відбувається в результаті

зміни масштабів виробництва, називається ефектом масштабу.

Ефект масштабу буває трьох видів: