800 Кг, чи будуть зберігатися значення дугової еластичності та еластичності в точці?

Задача 7. На основі наведених нижче табличних даних знайти перехресну елас-

тичність попиту на товар Б до ціни товару А та перехресну еластичність попиту на

товар Г до ціни товару В.

Товар

Обсяг попиту, од. Ціна, грн

До зміни Після зміни До зміни Після зміни

А 10 12

Б 300 500

В 25 15

Г 400 400

173

Розділ 13. Попит та пропозиція, їх взаємодія

Зробіть висновки про взаємозалежність товарів.

Задача 8. В таблиці містяться дані про рівень деяких ринкових параметрів (в

умовних одиницях) щодо проекції садівництва:

Ціни Попит Пропозиція

50 14 48

48 18 47

47 25 40

45 30 30

44 31 27

42 35 20

Визначити коефіцієнти еластичності попиту та пропозиції сто совно кожного ви-

падку зміни ціни. Дати графічну інтерпретацію даних. Еластичний чи нееластичний

попит в цілому?

Задача 9. Нехай попит на плоди визначається рівнянням: P = 12 — 5QD, а пропо-

зиція рівнянням P = 2 + 3QS, де P — ціна, QD і QS — відповідно величини попиту та

пропозиції. Визначити рівноважне значення ціни та кількості проекції (в умовних

одиницях), коли величина попиту відповідає величині пропозиції. Відповідь допо-

внити графічною ілюстрацією.

Задача 10. Припустимо, що коли фірма збільшує використання капіталу зі 120 до

150 Од., працю з 500 до 625 од., то випуск продукції з 200 до 220 од. Який ефект масш-

табу існує в даному випадку? А у випадку, коли К1 = 100, К2 = 150, L1 = 500, L2 = 750,

Q1 = 200, Q2 = 300.

174

Частина ІІ. Мікроекономіка

РОЗДІЛ 14.

ТЕОРІЯ ФІРМИ: ВИРОБНИЦТВО ТА ВАРТІСТЬ

§ 1. Процес виробництва. Ресурси і випуск

Процес виробництва — процес перетворення вхідного потоку ресурсів за допо-

могою певного технологічного процесу у вихідний потік готової продукції (товарів,

послуг).

Ресурси, або фактори виробництва, — це блага, які потрібно придбати підприєм-

ству для забезпечення випуску інших благ — готової продукції. Заведено розрізняти

такі групи факторів виробництва: праця — всі розумові та фізичні витрати, що здійсню-

ються людьми в процесі виробництва; фізичний капітал, або просто капітал, — засоби

виробництва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності;

природні ресурси — все, що може бути використане у виробництві в натуральному

стані, тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист.

Технологія — це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого

процесу, про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску

певного блага.

Фізична можливість вироблення певної кількості продукту з певної кількості ре-

сурсів обумовлюється технологією виробництва, яка описується виробничою функ-

цією. Виробнича функція — технологічна залежність між структурою витрат ресурсів

і максимально можливим випуском продукції.

З огляду на можливості реагувати на зміну ринкової ситуації в мікроекономіці

діяльність підприємства досліджують протягом певних періодів часу:

— миттєвого — період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути

змінений;

— короткострокового — період у виробничій діяльності підприємства, протягом

якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші — як

постійні;

— довгострокового — період часу, достатній для зміни обсягів використання всіх

без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

За кількістю найменувань продукції підприємства поділяють на монопродуктові

та багатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підприєм-

ство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт.

Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що

фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресур-

сів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є макси-

мізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:

— що виробляти?

— яким чином виробляти?

— для кого призначаються результати виробництва?

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показника-

ми сукупного, середнього та граничного продукту.

Сукупним продуктом (ТР) змінного фактора виробництва — обсяг продукції,

який випускається при використанні певної кількості змінного фактора і незмінній

175

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

кількості інших (сукупний продукт праці — ТРL, сукупний продукт капіталу — ТРK).

Величина сукупного продукту змінюється зі зміною обсягів використання змінного

фактора.

Середній продукт (АР) відображає середню віддачу (продуктивність) змінного

фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю змінного факто-

ра (середній продукт праці — АРL= ТРL/L, середній продукт капіталу — АРK= ТРK/К).

Граничний продукт (МР) — це приріст загального обсягу виробництва (додатковий

продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну до-

даткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва (граничний

продукт праці — МРL=  ТРL/  L, граничний продукт капіталу — МРK=  ТРK/  К).

Показники МРL і МРK мають також назву гранична продуктивність праці, гра-

нична продуктивність капіталу.

Взаємозв’язок між показниками ТР, АР і МР ілюструє рис. 14.1.

L

Q3

Q2

Q1

L

ТРL

а)

б)

L L2 1 L3

МРL

АРL

Рис. 14.1. Сукупний, середній та граничний продукт праці

Рис. 14.1. ілюструє дію закону спадної віддачі факторів виробництва, за яким при

збільшені використання певного фактора виробництва і незмінних обсягах інших

факторів, починаючи з певного моменту (L1), гранична продуктивність МР цього

фактора спадає.

Середній продукт АРL зростає доки L < L2 і досягає найбільшого значення при

L = L2, потім спадає. Граничний продукт МРL зростає доки L < L1 і досягає найбільшо-

го значення при L = L1, потім спадає. МРL = 0 при L = L3, МРL < 0 при L > L3.

Залежно від значень ТР, АР і МР, при змінах обсягів праці можна визначити чоти-

ри стадії виробництва: стадія І — зростають ТР, АР і МР, стадія ІІ — зростають ТР, АР,

спадає МР, стадія ІІІ — зростає ТР, спадають АР, МР, стадія ІV — спадають ТР, АР, МР.

Криві АР та МР (рис. 3.1, б) перетинаються в точці, де продуктивність праці є

максимальною L = L2, тобто за такого обсягу використання праці досягається її най-

ефективніше використання. Отже, якщо гранична продуктивність вища за середню,

то продуктивність праці зростає при збільшені L.

176

Частина ІІ. Мікроекономіка