§ 3. Демографічні проблеми світу

Вони зумовлені швидкими темпами зростання народонаселення в останні десяти-

річчя. Наведемо лише деякі фактичні дані щодо динаміки цього процесу. На початку

нашої ери на всій планеті проживало за різними даними 160–200 млн осіб. У 1830 р.

населення планети досягло чисельності 1 млрд. осіб. Зростання його ще на 1 млрд.

осіб відбулося приблизно через 120 років, а наступний третій мільярд — вже через

32 Роки (у 1960 р.). Сьогодні кількість населення на планеті досягла 6 млрд. Осіб, а до

кінця 2010 р. за прогнозами експертів ООН стабілізується на рівні 12–13 млрд. осіб.

Чим зумовлений цей так званий «демографічний вибух»? По-перше, зменшенням

смертності і зростанням середнього віку життя людей. По-друге, зростанням «ваго-

мості» абсолютних приростів населення.

Зауважимо, що йдеться про значне зростання населення в «планетарному» масш-

табі. Щодо окремих регіонів і країн, то цей процес супроводжується нерівномірністю,

а в деяких країнах навіть його скороченням.

У чому сутність, власне, проблеми «демографічного вибуху»? Проблема у за-

безпеченні їх необхідними життєвими благами. Темпи їх виробництва відстають від

темпів зростання населення. У першу чергу, це належить, насамперед, до так званих

«країн, що розвиваються», або «країн третього світу». Терміни небезспірні і, мож-

ливо, не зовсім коректні, але залишається фактором, що в Азії, Африці і Латинській

Америці близько 1 млрд. чол. живуть в умовах абсолютної злиденності — від постій-

ного недоїдання та голоду щорічно помирають більше 40 млн осіб.

Демографічний вибух, у свою чергу, зумовлює загострення таких глобальних

проблем, як продовольча, екологічна, енергетична і сировинна. Слід зважити і на

139

Розділ 11. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток україни

проблему зменшення питомої ваги населення економічно високорозвинених країн у

його загальній кількості.

Які можливі шляхи вирішення демографічної проблеми? Дуже різноманітні, не-

цивілізовані і цивілізовані. До перших належать ті, які ще пропонував Р. Мальтус у

XVIII ст.: голод, війни, хвороби тощо.

Зважаючи на ту обставину, що практично усі життєві блага є природного похо-

дження, а значна кількість їх невідтворювальна, поступово вичерпується, на зростаюче

забруднення довкілля, на нереальність швидкого розвитку продуктивних сил у відста-

лих в економічному аспекті країнах вихід може бути, в першу чергу, в скороченні тем-

пів зростання населення. Йдеться про зменшення народжуваності. Зрозуміло, що за ін-

ших рівних умов це призведе до зростання життєвого рівня населення відсталих країн.

§ 4. Національні і глобальні проблеми роззброєння

та демілітаризації економіки

У 50-х роках XX ст. розпочалася так звана «холодна війна» між економічно роз-

виненими країнами, які входили до складу НАТО, і країнами Варшавського догово-

ру, почалася і набрала небачених раніше масштабів гонка озброєнь. Остання в гло-

бальному аспекті може оцінюватись тільки негативно.

1. Гонка озброєнь — це загроза виникнення війн, у тому числі термоядерних. У сві-

ті накопичено майже 50 тис. різних ядерних зарядів. Цього вистачить, щоб повністю

знищити усе живе на планеті. Достатньо сказати, що вибухівка сила ядерної бомби в

1 мегатонн перевищує сумарну силу усіх вибухів під час Другої світової війни. З роз-

падом колишнього СРСР «холодна війна» закінчилася. Однак загроза термоядерної

війни залишається, оскільки її запаси не знищено. Окрім того, зростає кількість кра-

їн, які вже реально володіють цією зброєю, або потенційно можуть її виробити.

Крім термоядерної зброї реальною загрозою є нагромадження інших видів озбро-

єння, які використовують у локальних війнах.

2. Гонка озброєнь супроводжується зростаючими витратами матеріальних ресур-

сів, людської праці, відведення територій землі. На неї щорічно витрачають близько

700 млрд. дол. Зрозуміло, що краще було б, коли ці кошти людство могло б направити

на вирішення інших глобальних проблем.

Окрім того, мілітаризація економіки завдає збитків навколишньому середовищу.

Особливо небезпечними є зберігання її відходів та поховання ядерної зброї. Це ж сто-

сується хімічного та бактеріологічного виробництва і зброї, аварії на військових заво-

дах і складах, літаках і підводних човнах, озброєних термоядерною зброєю. Особливу

загрозу людству створює мілітаризація Космосу, порушення озонного шару тощо.

Більшість країн світу усвідомлюють загрозу, яку несе гонка озброєнь, і виступа-

ють за демілітаризацію економіки. А це залежить від політичного клімату, характеру

відносин, насамперед, між великими державами — США, Росія, Китай, Індія, Японія

й інші. Так, на США і Росію припадає майже 90% ядерних боєголовок світу.

Демілітаризація або роззброєння можуть проводитись за різними напрямами і з

ви ко ристанням тих чи інших засобів. Можливе пряме знищення нагромадженої зброї,

використання певних її елементів у мирних цілях (наприклад, двигунів), або як брухту.

Щодо виробництв, які виготовляли зброю, використовують таке поняття як «конверсія».

140

Частина І. Вступ до економічної теорії

Конверсія — перехід від процесу мілітаризації економіки до економіки роззбро-

єння, переведення військового виробництва на випуск мирних видів продукції.

Процес конверсій складний. В економічному аспекті на перших етапах він пов’язаний

з певними витратами на переоснащення військових заводів, зміну технологій, кваліфі-

кацію працівників. У соціальному плані можливі їх звільнення і зниження заробітної

плати. Досить складно і суперечливо проходила конверсія в Україні. Цей процес співпав

з ринковою трансформацією і глибокою кризою національної економіки, розбудовою

незалежної держави. В Україні було роззосереджено понад 30% виробничих потужнос-

тей ВПК у складі колишнього СРСР. Водночас тут вироблялось самостійно лише 4%

сукупного асортименту зброї в загальному ВПК. Тобто більша частка військової про-

дукції мала незавершений технологічний цикл. Нині питома вага військової продукції в

загальному обсязі виробництва становить близько 3–4% (у 1990 р. 22,7%).