§ 2. Паливно-енергетична та сировинна проблема

З погляду відтвореності виробничі ресурси ділять на: а) невідтворювані — це всі

корисні копалини; б) відтворювані — ґрунт, флора, фауна, водні ресурси, людина.

Невідтворювані й природно вироблені виробничі ресурси є екзогенними, тобто

задіяними в економічний процес із зовнішнього середовища. Економічно відтворю-

вані — це ендогенні, або внутрішні ресурси.

Природа — важливий засіб виробництва, тому складовою частиною процесу

відтворення є поновлення природних ресурсів, навколишнього середовища, що на

сьогодні має особливе значення у зв’язку з посиленням тиску на природу. Для май-

бутніх поколінь життєво необхідне значення має раціональне використання невід-

творюваних ресурсів: нафти, газу, вугілля, залізних, мідних і марганцевих руд тощо.

Запаси корисних копалин обмежені й можуть вичерпатися. Скажімо, за сучасними

даними людство вже в недалекому майбутньому відчує брак таких енергоносіїв, як

природний газ і нафта. При цьому розрізняють розвідані запаси природних багатств

і потенційні запаси (які ще недостатньо визначені). Обстеження, проведені в 70-ті

роки XX ст. у багатьох країнах, виявили, що розвіданих запасів (наприклад, нафти,

газу та вугілля) може вистачити тільки на декілька десятків років. Великомасштаб-

не використання корисних природних мінералів призвело до зменшення їх запасів

у багатьох регіонах планети. Залишилося дуже мало неосвоєних земель, придатних

для сільськогосподарського виробництва. Порівняно швидко скорочується лісовий

покрив земної поверхні: з 1950 до 2000 р. майже на 10%.

Отже, для людства в цілому дедалі актуальнішою стає проблема заміщення «від-

творюваних ресурсів», використання нетрадиційних видів енергії на основі розви-

тку науково-технічного прогресу. Як вихід із становища називають використання

ядерної енергії. Проте ця енергія викликає суперечки, бо несе з собою загрозу навко-

лишньому середовищу, а крім того, запаси ядерного палива й урану також обмежені.

Тому, вирішуючи енергетичну проблему, необхідно використовувати такі альтерна-

тивні енергоносії, як сонячна енергія, енергія вітру та морських припливів.

Земля у сільському господарстві також зазнає достатньо сильного руйнування

(внаслідок хижацького використання, ерозії тощо) або, навпаки, її родючість може

«примножуватись» за рахунок проведення меліорації, внесення добрив, застосуван-

ня наукових сівозмін тощо.

Продуктивні сили, втілені в суспільному багатстві, та сучасні технічні можливості

не є гарантією раціонального й ефективного природокористування. Взаємодію при-

роди та суспільства не слід зводити до техніко-економічних процесів. У відносини з

138

Частина І. Вступ до економічної теорії

природою суспільство вступає в єдності продуктивних сил і виробничих відносин.

Отже, характер, форма та результати взаємодії суспільства з природою визначають

не лише продуктивні сили, а й економічні відносини, відносини управління госпо-

дарським процесом.

Стратегічними цілями держави у сфері охорони навколишнього середовища й

раціонального використання природних ресурсів є: підтримання найсприятливішого

для здоров’я екологічно безпечного середовища для забезпечення фізичного, психо-

логічного та соціального добробуту населення; забезпечення раціонального природо-

користування в інтересах ефективного й стійкого соціально-економічного розвитку;

збалансованість процесів відтворення та використання відтворюваних ресурсів із

широким залученням у господарський обіг відходів виробництва; збереження біо-

сферної рівноваги на локальному, регіональному й глобальному рівнях; збереження

генетичного фонду, видової та ландшафтної різноманітності природи, ландшафтно-

архітектурної особливості сільської місцевості й міст як безцінного здобутку народу,

основи національних культур і духовного життя всіх членів суспільства.

Таким чином, обмеженість сировинних ресурсів, загроза їх зникнення диктують

постійну необхідність їх раціонального використання і пошуку нових енергетичних

джерел. У цілому загальне погіршення екологічної ситуації у світі — це глобальна

проблема людства, її вирішення потребує поєднання зусиль усіх країн з метою роз-

витку природоохоронного господарювання і на цій основі збалансування інтересів

економіки й навколишнього середовища.