§ 2. Підприємство та підприємницька діяльність

Розглядаючи структуру факторів виробництва виокремлювали землю, працю

й капітал як ключові чинники виробництва; нині до них додають новий чинник —

підприємницький потенціал (потенційну можливість максимально ефективного

використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів). Фор-

мування й використання цього потенціалу — це практично і є суттю поняття «підпри-

ємництво», яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або

іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Підприємництво — ініціативна діяльність, спрямована на пошук варіантів най-

більш ефективного використання ресурсів з метою одержання прибутку.

Підприємництво як економічна категорія — система економічних відносин суб’єк-

та підприємницької діяльності з державою, з іншими суб’єктами, з працівниками.

118

Частина І. Вступ до економічної теорії

У Законі України «Про підприємництво» сказано: «Підприємництво — це само-

стійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву про-

дукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання

прибутку». Неодмінним компонентом підприємництва є персональна економічна, а

не колективна адміністративна відповідальність за результати роботи.

Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати:

1) творчу — генерування й активне використання новаторських ідей і пілотних

проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підпри-

ємництві);

2) ресурсну — формування й продуктивне використання власного капіталу, а та-

кож інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

3) організаційно-супровідну — практична організація маркетингу, виробництва,

продажу, реклами та інших господарських справ. Підприємницька діяльність може

здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення

або з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомлювати, що підприємництво (бізнес) завжди має здійснюватися

за науково обґрунтованими принципами.

До цих принципів належать:

1) вільний вибір бізнесової діяльності;

2) залучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) інди-

відуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої

діяльності;

3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і

споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання працівників;

4) вільне розпоряджання прибутком (доходом), що залишається після внесення

обов’язкових платежів до відповідних бюджетів;

5) самостійне здійснення підприємцями — юридичними особами зовнішньоеко-

номічної діяльності.

Суб’єкти підприємництва: індивідуальні особи (приватне підприємництво), гру-

па осіб, об’єднаних між собою угодами та економічними інтересами (колективне під-

приємництво), інколи державні органи (державне підприємництво).

Підприємець — це той, хто займається підприємницькою діяльністю з метою

отримання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати само-

стійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються зако-

нодавством України.

Згідно з чинним законодавством України, всі підприємці рівні у своїх можливос-

тях. Отже, немає значення, хто виступає в якості підприємця — індивідуал, коопера-

тив, акціонерне товариство чи державне підприємство, — у всіх рівні права у сфері

господарської діяльності.

Формування і функціонування соціально орієнтованого та економічно ефектив-

ного підприємництва можливі за умови створення належного підприємницького се-

редовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію в

країні, спиратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними право-

вими та соціально-економічними регуляторами й ринковою інфраструктурою. Осно-

вними умовами належного бізнесового середовища треба вважати:

119

Розділ 9. Су’бєкти ринкової економіки

1) стабільність національної кредитно-грошової системи;

2) пільгово-стимулюючу систему оподаткування підприємницьких структур (окре-

мих підприємців);

3) державну фінансову та інфраструктурну підтримку різномасштабного і насам-

перед малого підприємництва;

4) ефективний правовий захист інтелектуальної і промислової власності;

5) науково обґрунтоване й ринкове спрямоване ціноутворення;

6) сформованість колективних та індивідуальних матеріальних стимулів;

7) інтеграцію підприємництва у світовий економічний простір;

8) достатню привабливість іміджу підприємницької діяльності.

В Україні (з урахуванням окреслених параметрів ефективно функціонуючого

підприємництва) першочерговим є створення організаційно-економічних передумов

активізації підприємницької діяльності. Державна політика щодо активізації підпри-

ємницької діяльності має передбачати:

• створення економічних, правових і соціальних передумов, що забезпечували

б розвиток ефективного бізнесу (прискорення виходу вітчизняної економіки

з кризового стану, стабілізації економічної та політичної ситуації; швидке за-

вершення реальної трансформації відносин власності; забезпечення державних

гарантій свободи підприємництва; зміцнення національної грошової одиниці;

зниження інфляції до мінімальних меж);

• практичну реалізацію державної системи підтримки всіх напрямів підприєм-

ництва (завершення формування належної ринкової інфраструктури; реаліза-

ція системи фінансової підтримки підприємництва, включаючи формування

стартового капіталу; створення умов для зовнішньоекономічної діяльності; за-

початкування прогресивної системи підготовки кадрів для сучасного бізнесу;

максимально можлива активізація малого підприємництва).

Підприємство — це колектив людей, об’єднаних кооперацією праці та загальними

економічними інтересами. Підприємство — це комплекс засобів виробництва, які ма-

ють певну технологічну єдність для створення певного продукту.

У політекономічному розумінні підприємство — це первинна ланка суспільного

поділу праці і водночас основна структурна ланка народногосподарського комплексу й

основний суб’єкт ринкової економіки. В такій якості підприємство виступає тому, що: