§ 1. Поняття ринку та його основні елементи

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засо-

би виробництва і економічного відокремлення товаровиробників суспільне вироб-

ництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку ця товарна форма стає

пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі

відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими,

отримала назву «ринкової економіки». Ключовим елементом її є ринок.

Як кожне складне поняття «ринок» не однозначне за своїм визначенням, в про-

цесі розвитку ринкової економіки виникли наступні визначення ринку:

— ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу;

— ринок — це економічний простір (місце, територія, зона), на якому відбуваєть-

ся обмін товарів;

— ринок — це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та

покупцями у процесі купівлі продажі товарів і послуг.

Отже, ринок — система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та

послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-

грошових і фінансово — кредитних механізмів.

Умови виникнення ринкового господарства:

• Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації. Спеціалізація визна-

чається порівняльними перевагами або відносно меншою альтернативною вар-

тістю виробництва.

• Економічна відокремленість суб’єктів господарювання зумовлена наявністю різ-

них форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник).

• Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової активності.

• Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне

господарювання.

Етапи формування ринку.

Класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася

в економіку, виступаючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усі, хто має

самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни.

Регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втру-

чанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля моно-

полій та захисту конкурентного середовища.

Соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава

бере на себе виконання функції соціального захисту населення.

Враховуючи, що товарно-грошові відносини в ринковій економіці опосередко-

вують усі відносини суспільства, суб’єктами ринку практично стають всі учасники

суспільного виробництва: держава, домогосподарства, підприємці.

Об’єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати сус-

пільної діяльності. Тобто, ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби

92

Частина І. Вступ до економічної теорії

виробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо); інтелектуальні продукти

праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації) ;валюта,

позичкові капітали і т. д.

Для розкриття суті ринкової економіки слід дослідити функції, які виконує ри-

нок в сучасних умовах:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво,

обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економіч-

них ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й

пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до знижен-

ня витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий

механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі

впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці ди-

ференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за до-

ходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від

неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм

санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим

і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації то-

варів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є

така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними

альтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, спо-

живача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба за-

пропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській

діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економіч ної системи в одне ціле,

сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави,

так і в межах світової економіки.

Для ефективного функціонування ринкової системи необхідні наступні умови:

1) реальна свобода форм власності та форм господарювання. Тобто повинна іс-

нувати приватна власність, колективна власність (акціонерні компанії, кооперативи,

власність трудових колективів), державна та муніципальна власність;

2) ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб’єктів

підприємницької діяльності впливати на рівень цін (тобто відсутність монополій);

3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів

його реалізації;

4) добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання еко-

номіки країни створює передумови для існування регульованого ринку;

5) наявність та доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетин-

гова діяльність;

6) конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності;

7) розвинутий та розгалужений комплекс об’єктів власності, які можуть стати

об’єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, різні цінні папери).

93

Розділ 7. Ринок, його суть та функції. Конкуренція і монополія

Ринок не є однорідним явищем за своєю структурою. Структура ринку — це су-

купність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку,

світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними. Згідно даного

визначення розрізняють:

Фінансовий ринок — це певна сукупність економічних відносин з приводу орга-

нізації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий

капітал. Суб’єктами даного ринку є підприємства різних форм власності, населен-

ня, комерційні банки, фінансово-кредитні установи, держава. Об’єктами виступають

особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворились в резуль-

таті обороту промислового та торгівельного капіталів. Інструментами цього ринку є

попит та пропозиція на позичковий капітал та його ціна.

Ринок робочої сили — це сукупність економічних відносин між найманими пра-

цівниками, підприємцями та установами, які відіграють роль бірж праці, з приводу

організації та використання, купівлі-продажу робочої сили. Основні інструменти да-

ного ринку є: попит та пропозиція робочої сили, заробітна плата. Попит на робочу

силу залежить від багатьох факторів: попит на споживчі товари, технології, які засто-

совуються в країні, інтенсивності та продуктивності праці тощо.

Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу — певна сукупність економічних

відносин між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу організації,

використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці. Основним фактором,

який впливає на даний ринок є позичкова ставка. Із зростанням проценту розширене

відтворення скорочується, і навпаки. Даний ринок праці ще зовсім не розвинутий в

Україні.

Ринок предметів споживання — підсистема економічних відносин між економіч-

ними суб’єктами (передусім продавцями та покупцями) з приводу організації, ви-

користання і купівлі-продажу товарів тривалого використання та поточного спожи-

вання. Складовими даного ринку є виробництво товарів тривалого користування та

поточного споживання. Основне завдання при створенні даного ринку це подолання

диспропорцій між виробництвом товарів групи А та групи В, створення сучасної сис-

теми оплати праці, перебудова аграрних відносин.

Ринок послуг — певна сукупність економічних відносин з приводу організації і

купівлі-продажу послуг. Послуга — це особлива споживна вартість, що задовольняє

певні потреби людей. Розрізняють традиційні (страхування, транспорт, зв’язок, мис-

тецтво) та нетрадиційні послуги (маркетингові, інженерно-консультаційні, рекламні

тощо).

Ринок інтелектуальної власності — підсистема економічних відносин між різ-

ними господарюючими суб’єктами з приводу організації, використання і купівлі-

продажу патентів, ліцензій та інших об’єктів інтелектуальної власності.

Також виділяють: валютний ринок — важлива сфера економічних відносин з при-

воду купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акре-

дитивів, телеграфних та поштових переказів в іноземній валюті), ринок інформації —

сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг,

збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу,

ринок золота — сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-

продажу золота. Здійснюють її консорціуми місцевих банків й спеціалізовані фірми.

Залежно від ринкового середовища розрізняють 4 моделі ринків:

94

Частина І. Вступ до економічної теорії

Чиста конкуренція характеризується наявністю великої кількості не залежних

продавців, які виробляють стандартизовану продукцію. Продавець не може встано-

вити ціни вище ринкових оскільки він зразу втрачає своїх покупців.

Чиста монополія — це ринок, де одна фірма є єдиним продавцем продукту чи по-

слуги. Тут відсутні замінники продукції.

Монополістична конкуренція характеризується порівняно значною кількістю

виробників, які виробляють різні види одного продукту. Продаж товарів відбуваєть-

ся не за однією ціною, а вони можуть коливатися в широкому діапазоні. В даному

випадку у продавця з’являється можливість виділитись не лише ціною, а й якістю

товару, рекламою, методами особистої продажі.

Олігополія відрізняється невеликою кількістю продавців, тому визначення цін і

обсягів виробництва взаємозалежні. Розгортається боротьба за якість товару та бо-

ротьба за престиж.