§ 4. Суть та значення грошей в суспільному розвитку

Гроші — специфічній товар, який виконує роль загального еквівалента (всеза-

гальної обмінюваності), завдяки чому ньому виражається вартість усіх інших това-

рів і встановлюється економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності.

Гроші — це універсальний товар, який є абсолютним еквівалентом для обміну будь-

якого товару на інший товар.

Світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій похо-

дження грошей. В одній з них — раціоналістичній — зазначається, що гроші є резуль-

татом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів для обслуго-

вування мінового обороту. Вперше ця концепція була висунута Арістотелем у праці

«Нікомахова етика». Деяке законодавче відображення вона знайшла в античному і

середньовічному суспільствах. Наприклад, у римському праві було зафіксовано, що

імператор декретує вартість грошей.

Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького

економіста Г. Кнаппа. В книзі «Державна теорія грошей» він назвав гроші «продук-

том правопорядку», творінням державної влади, встановленим законом платіжним

засобом. На його думку, створені державою гроші приймаються незалежно від їх ме-

талевого змісту, є «хартальними платіжними засобами», тобто умовними знаками,

наділеними державною владою певною платіжною силою.

Раціоналістична концепція походження грошей застосовується і в літературі

кінця XX ст. під час аналізу тих форм, яких набувають гроші. Відомий англійський

економіст Л. Харріс у праці «Грошова теорія» викладає суть цієї концепції: «Сам по

собі доларовий білет — річ непотрібна; він набуває вартості лише тому, що суспіль-

ство через свої закони і звичаї наділяє його властивістю функціонувати як засіб обігу.

Аналогічно морські черепашки, які використовувалися в деяких співтовариствах як

гроші, не мали б вартості, якби суспільна структура, яка їх породила, не потребувала

в якійсь формі грошей і не надала їм відповідної ролі». Отже, раціоналістична кон-

цепція заперечує товарну природу грошей, їх стихійне походження.

Представники іншої концепції — еволюційного походження грошей — вказу-

ють на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів і

на їх особливе місце в економіці. Всебічно ця концепція була обґрунтована в робо-

тах К. Маркса та його послідовників. Однак вона має прихильників не тільки серед

марксистів. Концепція поширена і в сучасній економічній літературі Заходу, хоч і не

пов’язується з подвійним характером праці, втіленої в товарі, і подвійною природою

товару, його внутрішньою суперечністю.

80

Частина І. Вступ до економічної теорії

Представники функціональних концепцій грошей серед конкретних причин, які

викликають необхідність використання грошей, називають такі: відсутність синхро-

нізації надходжень і платежів, яка ускладнює прямий товарообмін; наявність тран-

сакційних витрат, тобто витрат праці і ресурсів, необхідних для здійснення товаро-

обмінних угод (у цьому випадку гроші є засобом мінімізації витрат); невизначеність

господарських перспектив, що змушує учасників обігу накопичувати залишки гро-

шей для страхування від ризику; час як невід’ємний елемент процесів виробництва

і обігу товарів, який надає грошам роль з’єднувального ланцюга між сьогоденням і

майбутнім. Економісти неокласичної школи, як правило, пов’язують існування гро-

шей з першими двома причинами, а прихильники кейнсіанського напряму — з двома

останніми.

Ще в XIX ст. чимало економістів звертали увагу на відсутність у вчених навіть

відносної згоди з питання про сутність грошей. Незважаючи на велику кількість до-

сліджень з грошової теорії, таке положення спостерігається й нині. У сучасній світо-

вій економічній теорії існує кілька принципово різних підходів до визначення суті

грошей.

Прихильники першого підходу (М. Фрідман, А. Шварц та ін.) фактично розгля-

дають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визна-

чають їх як «тимчасове вмістилище купівельної сили». При цьому увага концентру-

ється на конструюванні різних грошових агрегатів, виявленні елементного складу

пропозиції грошей тощо.

В основу другого підходу — найбільш поширеного серед західних економістів —

покладено попередній теоретичний аналіз функцій грошей, на підставі якого ви-

значаються суті і форми грошей. Так, автори популярного підручника «Економікс»

американські професори К. Р. Макконнелл та С. Л. Брю вважають, що гроші — це те,

що гроші роблять. Все, що виконує функції грошей, і є гроші. Л. Харріс також виз-

начає суть грошей через їх функції, стверджуючи, що гроші — це будь-який товар,

який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості.

Найчастіше в роботах сучасних західних учених виділяється три функції грошей: за-

сіб обігу, одиниця розрахунку, збереження вартості. Перевага при цьому віддається

функції засобу обігу. Тому положення про гроші як товар, що виконує різні функції,

трансформується у визначення: гроші — це все, що загальноприйняте як засіб обмі-

ну, а останній — це все, що приймається в обмін на товари й послуги. Поширеним є

ототожнювання грошей як засобу обігу чи засобу платежу і об’єднання двох останніх

в одну функцію. Отже, питання про функції грошей підмінюється питанням про суть

грошей.

Найбільш обґрунтовано історичну суть і функції грошей розкривають концепції,

які розглядають їх через розвиток форм вартості.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній об-

мін товару на товар. Спочатку це був випадковий обмін — деякі надлишки продуктів

можна було обміняти. Так з’явилася проста, випадкова, або одинична, форма вар-

тості:

Отже, проста, випадкова, або одинична, форма вартості — це така форма, за якої

одному товару, що знаходиться у відносній формі вартості, відповідає інший один

товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості. Якщо поміняти товари А і В міс-

цями, суть простої форми вартості не зміниться.

81

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства,

сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового,

епізодичного обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, ви-

падкової, або одиничної, форми вартості до повної, або розгорнутої. Повна, або роз-

горнута, форма вартості — це така форма, при якій одному товару, що перебуває у

відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що знаходяться в еквіва-

лентній формі вартості.

Проте, повна, або розгорнута, форма вартості не розв’язує суперечності між спо-

живною вартістю і вартістю, між конкретною і абстрактною працею, що міститься

в товарі. Їх розв’язує (але не усуває) подальший розвиток товарного виробництва і

обміну, під час якого відбувається перехід від розгорнутої форми обміну до загаль-

ної. Відповідно відбувається перехід від повної, або розгорнутої, форми вартості до

загальної.

Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали віді-

гравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була

худоба, в інших — хліб (зерно), в третіх — хутро тощо. У одного й того ж народу в

різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували

різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквівалента. Загаль-

на форма вартості — це така форма, при якій безлічі товарів, які перебувають у від-

носній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі

вартості. Загальна форма вартості відрізняється від повної тим, що при ній замість

численних еквівалентів з’являється один, на який усі товаровиробники обмінюють

свої товари, а його обмінюють на потрібні їм товари.

В умовах догрошового обігу обмін, як правило, ґрунтувався на одночасному

використанні кількох еквівалентів, які становили фіксовану систему. З розвитком

рабовласництва складовим елементом такої системи стало використання рабів. На-

приклад, у стародавніх норвежців співвідносились три елементи: раби, корови, зброя.

Раби як загальний еквівалент у різні часи використовувались у античних народів, на

Близькому Сході, в Центральній Африці.

Другий великий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землероб-

ства — супроводжувався вдосконаленням загального еквівалента. Найнедосконалі-

ший його вид — худоба, хутро, раби — змінюється еквівалентами, яким властиві ва-

гові характеристики, подільність, сполучність, однорідність (наприклад, хліб, маїс,

оливкова олія, чай, сіль тощо). Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного

виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до

грошової форми обміну і відповідно — від загальної форми вартості до грошової.

Відмінність між загальною і грошовою формами вартості полягає не в тому, який

саме товар виконує роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за

одним товаром. Якщо це сталося, то відбувається перехід до грошової форми вар-

тості. Золото, яке використовувалося в побуті первісних общин за 12 тис. років до

нашої ери, стало загальним еквівалентом лише в середині XIX ст. Цьому передував

тривалий процес поступової заміни товарів, які виконували роль товарних грошей,

металами: залізом, оловом, свинцем, міддю, сріблом, золотом. Залізні гроші викорис-

товували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов’яні

вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на ост-

рові Ява. Мідні — у Стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки

82

Частина І. Вступ до економічної теорії

використовувались при дрібних платежах у Північній Америці. Срібні гроші широко

вживались на рубежі III і II тис. до н.е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші золоті

монети, на думку Геродота, запровадив лідійський цар Гігес (VII ст. до н.е.).

Слово «монета» вперше з’явилось як титул богині Юнони в 279 р. до н.е. В Римі

при її храмі (Юнони — Монети) карбувалися гроші. Протягом багатьох століть функ-

цію загального еквівалента відігравало срібло, яке поступилося місцем золоту. До-

вгий час у різних країнах використовували обидва благородні метали. При цьому між

ними існувало суворо визначене кількісне співвідношення. Англійська грошова оди-

ниця фунт стерлінгів раніше була повноваговим фунтом срібла, про що свідчить її на-

зва. Остаточно загальним еквівалентом золото було визнане в основних країнах Єв-

ропи в середині XIX ст., дещо пізніше — в Німеччині, в Росії — лише в кінці XIX ст.,

де золота валюта була встановлена реформою 1897 р. Врешті-решт, саме золото стало

виконувати роль грошей. Це пояснюється тим, що завдяки своїм природним власти-

востям (однорідність, подільність, компактність, транспортабельність, добре зберіга-

ється) воно придатніше для виконання суспільної функції загального еквівалента.

Золото — товар, але як гроші — незвичайний. Монопольне виконання золотом

ролі загального еквівалента означає, що його споживна вартість є безпосереднім вті-

ленням вартості всіх товарів; затрачена на його виробництво конкретна праця є без-

посереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його ви-

робництво приватна праця — безпосереднім втіленням суспільної праці. Золото як

гроші, поряд із своєю звичайною споживною вартістю, набуває додаткової споживної

вартості, пов’язаної з його унікальними природними властивостями. Ця додаткова

споживна вартість полягає в здатності грошового товару обмінюватись на всі інші

товари, тобто мати загальну споживну вартість.

Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші — це категорія товарного ви-

робництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні ви-

робничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через

ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний ха-

рактер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.

Основні функції грошей: