4. Вид діяльності. У залежності від цільових настанов партнерів розглядаються

наступні типи СП:

а) СП науково-дослідного характеру, створювані з метою об’єднання досвіду і ре-

зультатів наукових, проектних розробок для створення нових продуктів, «ноу-хау»,

устаткування і т.п.;

б) СГТ виробничого характеру, при створенні яких закордонний інвестор має на

меті зниження витрат у процесі виробництва і збуту продукції. Можуть застосову-

ватися різні форми корпоративних зв’язків, наприклад, об’єднання окремих комп-

лектуючих вузлів інвестора і місцевого партнера, технології, досвіду організації ви-

робництва, наданих інвестором, і сировини, робочої сили місцевого походження і т.д.;

в) закупівельні СП, створювані з метою закупівель на місцевому ринку більш де-

шевої сировини, напівфабрикатів, необхідних для виробництва кінцевого продукту

на підприємствах закордонного партнера;

г) збутові СП, створювані з метою освоєння нових ринків збуту як у країні міс-

цезнаходження СП, так і в третіх країнах;

д) комплексні СП, при яких сполучаються різні види діяльності.

Окремі види СП відбивають розходження інтересів партнерів, а також форму-

ються в рамках дуже складних і різноманітних законодавчих і нормативних регла-

ментацій у країнах місцезнаходження СП.

СП можуть приймати різні організаційні форми, що залежить від різних факто-

рів, у тому числі і від мети партнерів. Для багатьох західних корпорацій міжнарод-

на господарська кооперація стала однієї з провідних стратегій розвитку і вирішення

проблем виходу на нові ринки, подолання протекціоністських бар’єрів, прискорення

науково-технічного прогресу, зменшення ступеня ризику капіталомістких проектів

виробництва нових продуктів, полегшення доступу до джерел сировини і матеріалів.

У практиці світогосподарських зв’язків використовують чотири головні організацій-

ні форми спільних підприємств: акціонерні товариства, товариства з обмеженою від-

повідальністю, командитні товариства та холдинги.

Незалежно від мотивів, спільне підприємство представляє собою засіб досягнен-

ня ділових і економічних цілей, що виходять за рамки можливостей кожного учас-

ника окремо. Це є головною відмінною рисою й основною перевагою такої форми

співробітництва.

При організації спільного підприємства партнери надають внесок у вигляді ма-

теріальних і нематеріальних цінностей у власність такого підприємства в обмін на

право участі в ньому. Звичайно цей внесок обкладається податком. Кожен партнер

воліє зробити свій внесок у виді чи технології інших матеріальних і нематеріальних

цінностей, що мають більш низький рівень їх податкового обкладення.

СП є формою співробітництва, що повинна дотримувати довірою і чесним по-

водженням партнерів між собою. Поряд з юридичними виробничо-економічними і

технічними аспектами не можна також недооцінювати цей соціальний аспект. Навіть

найкращий договір не зможе замінити цей фактор.

465

Розділ 42. Міжнародний бізнес

§ 2. Транснаціональні компанії, їх суть та еволюція

В зарубіжній та вітчизняній економічній літературі можна зустріти безліч визна-

чень міжнародних монополій: 1) багатонаціональні корпорації, 2) транснаціональні

компанії, 3) інтернаціональні корпорації, 4) глобальні компанії та ін.

Найчастіше виділяють транснаціональні корпорації (ТНК) і багатонаціональні

корпорації. Транснаціональні корпорації — це національні монополії з закордонними

активами. Їх виробнича і торговельна діяльність виходить за межі однієї держави.

Правовий режим ТНК передбачає ділову активність, що здійснюється в різних

країнах через створення в них філіалів і дочірніх компаній. Ці компанії мають від-

носно самостійні служби виробництва і збуту готової продукції, науково дослідних

розробок та ін. В цілому вони складають великий виробничий комплекс з правом

власності над акціонерним капіталом лише представників країни-засновника.

Багатонаціональні корпорації — це міжнародні корпорації, що об’єднують націо-

нальні компанії ряду держав на виробничій і науково-технічній основі. Найбільш

яскравим прикладом є англо-голландський концерн «Роял/Датч/Шелл». Сучасний

капітал цієї компанії ділиться в пропорції 60 : 40.

Відмінними ознаками ТНК є 1)наявність багатонаціонального акціонерного ка-

піталу; 2)існування багатонаціонального керівного центру. ТНК — це компанії, які

мають філії в інших країнах.

Більшість сучасних ТНК виникли в результатах міжнародної експансії амери-

канських компаній, звідси і американська назва — корпорації. Існують сьогодні між-

народні компанії, що виникли і в інших країнах. прикладом може бути англійська

«Юнілевер» — виникла ще в кінці минулого століття. Вона контролює біля 500 ком-

паній в 47 країнах і виробляє масу продуктів: від мила і мінеральної води до поліме-

рів і будівельних матеріалів.

ТНК — це гігантські організації, на яких працюють десятки і сотні тисяч людей.

Наприклад на підприємствах американської компанії IBM зайнято біля 300 тис. осіб.

Обсяг річного продажу такої компанії, як «Дженерал моторс» у 80-ті роки був біль-

ший, ніж ВНП малої латиноамериканської країни, крім Бразилії.

ТНК складається з головної компанії і філій, чи дочірніх компаній в різних краї-

нах. Головна компанія може мати до 100% фінансового контролю над філіями.

Принципова відмінність транснаціональної компанії від монополістичної, навіть

тієї, що продає значну частину своєї продукції за кордоном, полягає в тому, що ТНК

створює свої виробничі, торгові чи фінансові підприємства в декількох країнах, а не

в одній. У ТНК нема батьківщини. Вони створюють виробництво там, де їм найбільш

вигідно.

Так, ТНК розміщують окремі стадії виробництва в тих країнах, де для цього іс-

нують оптимальні виробничі умови. В країнах з ємним ринком, створюють підпри-

ємства по виробництву готового продукту з комплектуючих, які виготовлені в різних

країнах.

Саме складне питання, пов’язане з ТНК — це перерозподіл прибутку між голов-

ною компанією і її філіями. Справа в тому, що ціни в розрахунках між підприєм-

ствами, що входять в одну компанію, не обов’язково відображають реальні витрати.

Вони є розрахунковими або внутрішніми. Дякуючи цьому, ТНК мають можливість

розраховувати свій прибуток таким чином, що основна його частина приходить на

466

Частина V. Міжнародна економіка

підприємства в країнах, з пільговим оподаткуванням. Економія на податках — це

одна з визначених переваг ТНК порівнюючи з монопольними компаніями.

Віднесення компанії до ТНК визначається такими критеріями: річний оборот

вище 199 млн дол.; філіали більше ніж у шести країнах; розмір відсотку продаж за

межами країни походження компанії; більше 25% активів за кордоном; число зайня-

тих за кордоном у загальній кількості персоналу та ін.

У 1970 р. в світі було зареєстровано лише 7 тис. ТНК. За 25 років їх кількість

збільшилась в 8,5 рази і склала 60 тис., які контролювали за межами своїх країн