§ 1. Спільні підприємства, їх природа та функції

Міжнародний бізнес — це частина загальної системи міжнародних економічних

відносин, що відповідає стосункам, пов’язаним з діловою діяльністю промислового,

комерційного, валютно-фінансового, перевізного типів. Кожна форма міжнародних

економічних відносин відображена в міжнародному бізнесі, і виходячи з них можна

говорити про такі види міжнародного бізнесу, як валютний, промисловий, фінансово-

кредитний, торговий, аграрний, — кожен з яких, має свої підвиди.

Найпоказовішим проявом міжнародного бізнесу є спільне підприємництво та

транснаціональний бізнес.

Спільне підприємництво — це діяльність в якій бере участь спільний капітал, що

утворився з пайових внесків партнерів двох, або більше країн, котрі спільно здійсню-

ють господарську діяльність, керуючи створеним спільним підприємством і розподі-

ляючи між собою отримані прибутки пропорційно до вкладених капіталів.

Спільні підприємства розрізняються в залежності від того де, з ким, з якою част-

кою участі партнерів і з якою метою вони створюються. З обліком цього можна ви-

ділити 4 основних ознаки для характеристики спільних підприємств, а також їхньої

класифікації:

1. Місцезнаходження спільного підприємства. При організації спільного під-

приємства хоча б один з партнерів є представником іноземної держави.

По ознаці приналежності учасників до різних країн спільні підприємства можна

поділити на 4 типи:

а) промислово розвинуті країни — промислово розвинуті чи країни відносини

«Захід — Захід»;

б) промислово розвиті країни і країни, що розвиваються — відносини «Північ–

Південь»);

в) колишні країни соціалістичного табору і промислово розвиті капіталістичні

країни — відносини «Схід — Захід»;

г) колишні країни соціалістичного табору і країни, що розвиваються.

2. Структура партнерів. Можуть бути розглянуті 3 основних типи спільних під-

приємств:

а) за участю лише приватного капіталу (переважно в розвитих капіталістичних

країнах);

б) за участю приватних фірм і державних підприємств і організацій. Цей варіант

розповсюджений при створенні СП у країнах що розвиваються соціалістичних кра-

їнах. Створені також підприємства з місцезнаходженням у західних країнах з метою

збуту і після продажного обслуговування експортної продукції партнера з колишніх

соцкраїн;

в) за участю національних і міжнародних організацій.

3. Частка участі партнерів у капіталі спільного підприємства. Тут також розгля-

даються 3 варіанти, що мають свої переваги і недоліки:

а) Участь на паритетних засадах. Ця форма розповсюджена в промислово роз-

витих країнах, коли СП створюється майже винятково з підприємницьких мотивів

463

Розділ 42. Міжнародний бізнес

при участі рівних за значенням партнерів. Рівна частка участі в капіталі СП розгля-

дається як доказ рівноправного співробітництва і взаємного визнання партнерів і тим

самим представляється ідеальним рішенням організації СП. Однак таке співробітни-

цтво має і негативну сторону в тому випадку, коли одному з партнерів необхідно взя-

ти на себе відповідальність за рішення якого-небудь питання (відсутність «лідера» у

конфліктних ситуаціях).

Створення СП на паритетних засадах може також бути наслідком правового ре-

гулювання, по якому участь закордонного партнера не повинне перевищувати частку

місцевого партнера. У зв’язку з цим можна відзначити, що місцеві уряди усе більше і

більше прагнуть до націоналізації економіки, тому існує тенденція до встановлення

більшої частки капіталу місцевого партнера.

Порушується рівний розподіл капіталу між партнерами, якщо для розвитку СП

необхідні додаткові капіталовкладення, а один з партнерів

(звичайно місцевий) не в змозі збільшити частку своїх капіталовкладень з ме-

тою збереження паритету. Така ситуація може привести і до конфлікту, якщо більша

участь іноземного капіталу заборонено в законодавчому порядку;

б) Більша участь іноземного капіталу. Ця форма має місце, коли іноземний парт-

нер прагне забезпечити максимальний контроль за діяльністю СП. Більша участь

іноземного капіталу необхідно також у тому випадку, коли місцевий партнер не має у

своєму розпорядженні фінансові засоби, щоб збільшити свою частку в підприємстві.

Для таких СП негативним моментом є те, що місцеві влади розглядають поді-

бне СП не як національне, а як іноземне підприємство, і можуть відмовити йому в

наданні визначених пільг. Іноді для усунення цього недоліку іноземні підприємці

намагаються перекласти на плечі місцевого партнера поточне керування СП, свою

власну діяльність обмежуючи контролем. У цьому випадку в оперативні відносини з

державними органами вступає тільки місцевий партнер;

в) Менша частка участі іноземного партнера. Такого роду участь у СП, на дум-

ку деяких бізнесменів, є несприятливою формою, з огляду на прагнення західних

фірм до контролю над діяльністю СП. При цьому іноземні інвестори встановлюють

строгий взаємозв’язок між долею капіталу і правом контролю, щоправда, без обліку

спеціальних застережень в угоді. Так, наприклад, К. Зайберт у книзі «Спільні підпри-

ємства як стратегічний інструмент у міжнародному маркетингу», пише, що «право на

керування може бути встановлено договором про порядок діяльності спільних під-

приємств поза залежністю від частки капіталу, чи навіть шляхом висновку угоди в

області «ноу-хау», чи ліцензійної угоди». Додаткові угоди такого роду легше укласти

в тому випадку, якщо місцевий партнер має потребу в технології і «ноу-хау» інозем-

ного учасника.

Закордонні інвестори були змушені часом упокорюватися з меншою часткою

свого в капіталі СП, особливо в країнах, де починаються значні заходи для націона-

лізації економіки. У противному випадку вони могли понести збитки внаслідок дис-

кримінації, офіційних регламентацій, що обмежують діяльність СП.

СП, у капіталі якого іноземний партнер має меншу частку участі, за своїм харак-

тером є більш близьким до національних підприємств і внаслідок цього користуєть-

ся різними пільгами, наданими державою, місцевими владою, повніше використовує

місцеву робочу силу, сировину, а також можливості збуту продукції на місцевому

ринку. В даний час ці обмеження усунуті.

464

Частина V. Міжнародна економіка