80% Торговельних обмежень серед країн-учасниць. Серйозною причиною труднощів

є те, що вигоди від інтеграції непропорційно перепливали до більш багатих і розвину-

тих країн-учасниць. Більше того, політичні проблеми в зоні асоціації перешкоджали

подальшому прогресу.

14 Членів Карибського співробітництва (каріком) розширили співробітни-

цтво, поставивши за мету досягнення повної економічної інтеграції. Планом передба-

чається вільне переміщення в регіоні товарів і капіталу, вироблення єдиних зовнішніх

тарифів, перегляд правил визначення походження товарів, гармонізація інвестицій-

них стимулів, координація політики розвитку торгівлі і бізнесу, а також фінансової

політики, створення кредитно-грошового союзу. Швидкість змін в Європі та високі

темпи зростання економіки ряду країн в Азії спонукали членів КАРІКОМ усвідоми-

ти, що їм залишається або швидко просуватися, або опинитись далеко позаду.

Країни-учасниці МЕРКОСУР прагнуть підійти ближче, ніж усі країни, що розви-

ваються, до формування субрегіонального торговельного блоку завдяки активізації

та розширенню взаємної торгівлі, зняття митних тарифів між країнами-учасницями,

підвищення якості і конкурентоспроможності їхніх товарів, широкого залучення іно-

земних інвестицій, створення координуючого органу — Ради спільного ринку.

Однак у цієї субрегіональної організації виникли труднощі, які пов’язані з ве-

личезними зовнішніми боргами їхніх учасників, високим рівнем інфляції та «за-

критістю» економік. Аргентина і Бразилія, а також Уругвай мають більш відкриту

економіку, тоді як у Парагваї ринкова економіка знаходиться на початковій стадії

розвитку. Двом останнім країнам знадобиться чимало часу, щоб збалансувати гос-

подарські структури і модернізувати промисловість, яка сьогодні поки що не в змозі

конкурувати з партнерами по МЕРКОСУР. Існує також небезпека, що цей розрив в

економічному розвитку країн може поставити Уругвай і Парагвай у залежність від

Аргентини та Бразилії.

§ 4. Інтеграція в Азії та Африці.

Основними інтеграційними утвореннями в Азії є Асоціація Південно-Східної Азії

(АСЕАН), яка створена в 1967 р. і включає дев’ять країн (Бруней, Малайзію, Індо-

незію, Таїланд, Сінгапур, В’єтнам, Камбоджу, Лаос та Філіппіни), а також Азіатсько-

Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), засноване в 1989 р.

АСЕАН — найбільш динамічне інтеграційне об’єднання, націлене на послідовне

проходження п’яти етапів інтеграції:

1) відкриту економічну асоціацію;

2) зону вільної торгівлі з відміною тарифів та інших обмежень;

3) митний союз із встановленням єдиних тарифів у торгівлі і вільним переміщен-

ням капіталу і робочої сили;

4) економічний союз без будь-якої дискримінації з погодженням економічної по-

літики країн-учасниць;

456

Частина V. Міжнародна економіка

5) повну інтеграцію з єдиною економічною політикою, спільною валютою та ор-

ганами наднаціонального регулювання.

Згідно з наведеною класифікацією, зону торгівлі в системі АСЕАН відносять до

першого етапу економічної інтеграції. Країни АСЕАН ще не дійшли до створення

зони вільної торгівлі, проте вони співробітничають у справі її створення, у тому числі

і в галузі зниження тарифів. У 1992 р. її учасники поставили перед собою завдання

протягом п’ятнадцяти років створити зону регіональної вільної торгівлі шляхом по-

етапного зниження та рифів усередині неї. Що ж стосується господарського зближен-

ня країн АСЕАН, взаємодоповнюваності їхніх економік, то ці процеси ще не набули

широкого розвитку.

Кожна з країн АСЕАН тісно пов’язана з економікою Японії, США та з новими

індустріальними державами Азії (Гонконгом, Південною Кореєю, Тайванем). Зна-

чна частина їхньої зовнішньої торгівлі припадає на торгівлю між місцевими філіями

японських, американських, канадських, а також тайванських і південнокорейських

корпорацій.

Модель інтеграції АСЕАН відрізняється від моделі північноамериканської та за-

хідноєвропейської тим, що інтегрування там ішло від створення єдиного ринку до

економічного, валютного та політичного союзу, що супроводжувалось формуванням

та зміцненням наднаціональних структур. В АСЕАН же інтеграційні процеси надій-

но охоплюють мікрорівень на основі діяльності ТНК. Так, в усіх країнах АСЕАН на

компанії з участю японського капіталу припадає 40–70% виробництва радіоапарату-

ри. З 1994 р. тут спостерігається різкий стрибок імпорту Японією напівпровідників

та утворення спільних підприємств, збудованих у країнах АСЕАН. Японія, яка не

є учасницею АСЕАН, досягла великого успіху, вкладаючи кошти в економіку кра-

їн — учасниць асоціації, використовуючи їхню сировину для виробництва готових

товарів, які реекспортуються в ці ж країни. Це стало приводом для серйозних супер-

ечностей усередині АСЕАН.

Країни АСЕАН намагаються співробітничати в багатьох сферах, включаючи про-

мисловість і торгівлю. В галузі промисловості робиться натиск на реалізацію спіль-

них проектів і створення в різних країнах-учасницях середніх за розмірами галузей. В

таких галузях 60% власності контролюється країною-господаркою, а 40% — рештою

членів АСЕАН. Так, наприклад, були реалізовані проекти будівництва заводів по ви-

робництву добрив в Індонезії, Малайзії та ін. До 1983 р. в АСЕАН було створено 15

спільних підприємств, на яких 40% власності належить приватним компаніям з двох і

більше країн — учасниць асоціації. На експорт продукції СП в країни АСЕАН розпо-

всюджуються пільгові митні збори. Базовий договір про торговельні преференції все-

редині асоціації був схвалений ГАТТ і привів до деякої лібералізації взаємної торгівлі.

За чверть століття свого існування АСЕАН успішно сприяла формуванню субре-

гіону вільної торгівлі. Однак у цілому процес оформлення економічних організацій в

цьому регіоні істотно відставав від розвитку подій в Європі та Америці, хоча він і пе-

ретворюється у величезного імпортера капіталу. У 2002 р. сукупний експорт АСЕАН

становив 405 млрд. дол., на внутрішньорегіональну торгівлю припадало 24%.

Найбільшим у світі за територією й населенням інтеграційним об’єднанням є

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС). До нього входить 21

держава: Австралія, Бруней, В’єтнам, Індонезія, Канада, Китай, Кірибаті, Малайзія,

Маршаллові Острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа — Нова Гвінея, Республіка

457

Розділ 41. Міжнародна економічна інтеграція

Корея, Перу, Сінгапур, США, Таїланд, Філіппіни, Чилі, Японія, а також Росія (з