§ 1. Суть, передумови та форми інтеграції

Інтернаціоналізація господарського життя в другій половині XX ст. стала про-

відною тенденцією розвитку світового господарства. Вона є результатом розвитку

МПП і міжнародної кооперації виробництва і являє собою такий процес, при якому

виробництво переростає національні межі. Інтернаціоналізація господарського жит-

тя є основою розвитку інтеграції. Інтеграція проявляється в утворенні великих зон

впливу тієї чи іншої держави чи групи найбільш розвинутих країн. Схематично про-

цеси, що ведуть до економічної інтеграції, можна виразити таким взаємопов’язаним

ланцюгом: розвиток продуктивних сил — МПП — інтернаціоналізація виробництва і

капіталу — економічна інтеграція.

Нагромаджений досвід розвитку інтеграційних процесів у світовому господар-

стві свідчить про необхідність проходження чотирьох етапів в становленні і розвитку

економічної інтеграції.

Перший етап — створення зони вільної торгівлі з відміною митних тарифів і ін-

ших обмежень між країнами — учасницями. Зона вільної торгівлі виникає тоді, коли

група країн скасовує обмеження на взаємну торгівлю, але, разом з цим, кожна країна-

учасниця зберігає свою власну систему тарифів і квот на торгівлю з третіми країнами.

Іншими словами, це зона, в межах якої підтримується вільна від митних і кількісних

обмежень міжнародна торгівля товарами. Розрізняють повну та промислову зони

вільної торгівлі. Промислова зона вільної торгівлі репрезентує незначну ступінь еко-

номічної інтеграції і охоплює торгівлю лише промисловими товарами. Прикладом

промислової зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).

Митний союз — це інтеграційне об’єднання, що утворюється тоді, коли країни —

учасниці усувають будь-які обмеження на взаємну торгівлю, а також вводять спільну

систему тарифів і квот по відношенню до третіх країн. Таким чином, митний союз

передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних

податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.

Спільний ринок — це митний союз з усуненням будь-яких обмежень на перемі-

щення товарів, послуг, а також виробничих факторів: капіталу і робочої сили. Ство-

рення єдиного спільного ринку вимагає гармонізації та уніфікації значної кількості

законодавчих правил та норм у багатьох сферах діяльності, що потребує формування

наднаціональних органів управління і контролю. Побудова спільного ринку повинна

завершитися створенням дійсно єдиного економічного, правового та інформаційного

простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтегра-

ції — економічного союзу.

Економічній союз — складна форма міждержавної економічної інтеграції, що по-

требує проведення єдиної економічної і валютно-фінансової політики, створення

системи регулювання соціально-політичних процесів, координацію національних,

податкових, антиінфляційних, валютних та інших заходів.

Економічний союз — це об’єднання національних економік декількох країн на

основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення

спільної валютної політики.

451

Розділ 41. Міжнародна економічна інтеграція

Економічний союз виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводить-

ся погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх

перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економіч-

ні перетворення у всіх країнах-учасницях.

Економічний і валютний союз — найвища сходинка економічної інтеграції, пе-

редбачає проведення єдиної валютної політики, введення єдиної валюти, створення

нового інституту — Єдиного Центрального банку, який разом з Центральними бан-

ками країн-учасниць створить єдину систему Центральних банків країн, що входять

до економічного і валютного союзу.

Валютний союз — форма економічного союзу й одночасно велика складова еко-

номічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є: погоджене (спільне)

плавання національних валют; установлення за згодою фіксованих валютних курсів,

що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць; створення єди-

ної регіональної валюти; формування єдиного регіонального банку, що є емісійним

центром цієї міжнародної валютної одиниці.

Варто підкреслити: якщо зона вільної торгівлі, митний союз чи спільний ринок зде-

більшого виникають внаслідок ліквідації обмежень, то створення економічного союзу

та економічного і валютного союзу потребує згоди всіх країн-членів на передачу еко-

номічного суверенітету до нових наднаціональних установ. В ідеалі, поглиблення інте-

грації призводить до повної економічної інтеграції, з єдиною економічною політикою

і, як наслідок, уніфікацією законодавчої бази. Умови повної економічної інтеграції є:

— загальна податкова система;

— наявність єдиних стандартів;

— єдине трудове законодавство.

Цілі і значення міжнародної економічної інтеграції:

1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональ ному

рівні.

3. Насичення ринку товарами.

4. Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної

безпеки.