§ 1. Світова валютна система та етапи її становлення.

Світова валютна система є функціональною формою організації валютних відно-

син на рівні міждержавних зв’язків. Їх розвиток регулюється відповідними міждер-

жавними валютними угодами, втілення яких забезпечується утвореними на колек-

тивній основі міждержавними валютно-фінансовими і банківськими установами та

організаціями. Складовими ланками світової валютної системи є: міжнародні ліквід-

ні ресурси (іноземна валюта, золото та інші платіжні засоби),механізм регулювання

валютних паритетів і курсів, міжнародні валютні ринки і ринки золота, система між-

народного кредитування та міждержавних розрахунків, відповідні інфраструктурні

ланки тощо.

Міжнародна валютна система в своєму еволюційному розвитку пройшла три

основні етапи: золотого, золотовалютного (доларового) і паперово- валютного стан-

дартів.

Система золотого стандарту сформувалася на початку XIX ст. і функціонувала

до 20–30-х років ХХ ст. Її визначальними ознаками були: функціонування золота

як світових грошей: фіксація золотого змісту національних валют; їхня безпосередня

конвертованість у золото; наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

У період дії золотого стандарту золото знаходилося в обігу у вигляді чеканних

монет не лише на зовнішньому ринку, а й поряд з розмінними паперовими грошима

на внутрішньому ринку.

Обмінний валютний курс національних паперових грошей розраховувався за

співвідношенням їхнього золотого змісту (масштабу цін), який установлювався дер-

жавою. Так, якщо ємність американського долара становила 􀀒

􀀓􀀑

унції золота, а ан-

глійського фунта стерлінгів — 􀀒

􀀕

унції, то легко визначити, що обмінний курс їх до-

рівнював 1:5. Фунт стерлінгів обмінювався на 5 доларів.

Країни, що дотримувалися золотого стандарту, мали забезпечувати жорстке спів-

відношення між наявними запасами золота і кількістю грошей в обігу, а також вільну

міграцію золота-його експорт та імпорт.

Система золотого стандарту забезпечувала загальність світових грошей, їхню по-

вну конвертованість, стійкість купівельної спроможності та валютних курсів, а також

автоматичне (внаслідок міграції золота) урівноваження платіжних балансів окремих

держав, стабільність світових цін.

Разом з тим система золотого стандарту мала й істотні обмеження. Вона була за-

надто жорсткою, недостатньо еластичною, дорогою, залежною від рівня видобутку

монетарного товару. Найбільшою їх вадою було те, що умови функціонування золото-

го стандарту суттєво обмежували можливості проведення окремими державами влас-

ної валютно-грошової політики. Це пояснюється тим, що безпосередньою реакцією на

будь-яке збільшення обсягів паперової емісії та інфляційне знецінення національних

грошей був відтік золота за кордон і відповідне зменшення золотих запасів. Це об-

межувало можливості державного втручання в сферу грошових і валютних відносин,

438

Частина V. Міжнародна економіка

їхнього цільового регулювання, використання у конкретних напрямах економічної

політики.

Зазначені обмеження стали підставою для заміни після першої світової війни зо-

лотого стандарту золотовалютним (золотодевізним). Сутність останнього зводилась

до того, що поряд з золотом функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе і

деякі валюти провідних країн світу. Інституціонально система золотодевізного стан-

дарту була заснована рішеннями міжнародної Генуезької конференції, що відбулася

у 1922 р. Однак і після укладення Генуезької угоди грошові системи майже 80 країн

Заходу продовжували функціонувати у режимі золотого стандарту.

Повний відхід країн Заходу від золотого стандарту відбувся в період «великої де-

пресії» і у перші післякризові роки. Спочатку Англія (1931 р.), а далі і США (1933 р.)

вимушені були відмовитися від внутрішньої конвертованості паперових грошей

на золото. До початку другої світової війни практично всі країни Заходу припини-

ли розмін на золото паперових знаків вартості, чим підривалися внутрішні основи

функціонування золотого стандарту.

Причини цього не пов’язані безпосередньо з кількісною невідповідністю між цен-

тралізованими запасами золота і масою грошових знаків в обігу, як може здатися на

перший погляд.

Головна причина — загальна трансформація економічної структури господа-

рювання, що ґрунтувалася на ринкових саморегуляторах, у державно регульовану

економічну систему. Така трансформація відбулася на основі теоретичних розробок

Кейнса. Відповідно до цієї трансформації змінилася і система валютно-грошових від-

носин. Виходячи з цього, стає зрозумілим,що якщо золото як національні та світові

гроші є елементом стихійно регульованої ринкової економіки, то паперові знаки вар-

тості, котрі мають кредитну основу, більш повно відповідають економіці, яка поєднує

в собі ринкові та державні регулятори.

У роки другої світової війни система міжнародної торгівлі та валютних відно-

син зазнала фактично повного краху. Для виправлення цього становища В 1944 р.

в місті Бреттон-Вудсі (США) зібралася міжнародна валютно-фінансова конферен-

ція, на якій було утворено міжурядову установу при ООН з регулювання валютних

відносин — Міжнародний валютний фонд. Згідно зі статутом МВФ було визначено

основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. На

відміну від золотого стандарту її основою стала система золотовалютного стандарту,

яка у своєму подальшому розвитку трансформувалася у систему золото-доларового

стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 70-х років і

відіграла суттєву роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації

виробництва, інтенсивному розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.

Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської системи такі:

1. Завдяки тому,що паритети майже всіх валют було зафіксовано в МВФ в дола-

рах США, зв’язок їх з монетарним товаром здійснювався за системою: золото-долар-

національні валюти. У цьому поєднанні долар виступав як знак золота, як різновид

світових грошей.

2. Бреттон-Вудська валютна система, як і система золотого стандарту, дотримува-

лася принципу фіксованих валютних курсів, що мало суттєве значення для розвитку

зовнішньої торгівлі. Офіційні курси валют установлювалися визначенням їхнього

золотого змісту і відповідно до цього твердо фіксувалися по відношенню до долара.

439

Розділ 40. Світова валютна система та міжнародні розрахунки

3. Долар, функціонуючи у режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота за

визначеним паритетом на основі фіксації ринкової ціни на золото: 1 долар = 0,888 г.

золота; ціна 1 унції (31,1 г.) — 35 дол.

4. Важливою нормою Б–В системи була заборона вільної (приватної) купівлі-

продажу золота. Ці операції могли здійснюватися лише на рівні центральних банків з

фіксованою ціною — 35 доларів за 1 унцію.

Тривалий час ефективність функціонування Б–В системи (золото-долар-націо-

нальна валюта) забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до долара, який

виконував функцію міжнародного засобу платежу і резервної валюти. Ця довіра

ґрунтувалася на його конвертованості у золото для центральних банків. Така конвер-

тованість забезпечувалася нагромадженням США значної частки централізованих

запасів золота. У 1949 р. централізовані золоті запаси США оцінювали в 24,6 млрд.

доларів, що в 3,15 рази перевищувало загальну суму доларів, яка була розміщена в

іноземних банках.

Слід врахувати і надзвичайно високу частку США у світовій торгівлі та експорті

капіталу, а також бездефіцитність протягом тривалого часу платіжного балансу цієї

країни.

У кінці 60-х початку 70-х років ситуація суттєво змінилася. США значною мірою

втратили на світовому ринку свої конкурентні переваги: виник дефіцит платіжного

балансу, почали розвиватися інфляційні процеси, різко скоротилися запаси золота.

Почалася масова погоня за золотом як більш стійким грошовим активом і відповід-

на відмова від долара. У цій ситуації США, по суті, повністю втратили можливість

здійснювати обмін доларів на золото за фіксованою ціною. Визначаючи це, 15 серпня