§ 1. Суть, основні риси та етапи розвитку світового господарства

Національна економіка будь-якої країни все більше залежить від функціонуван-

ня світового господарства, яке має свої закономірності та проблеми розвитку. Світо-

ве господарство — це сукупність національних господарств та економічних зв’язків

між ними, що виникають на основі міжнародного поділу праці.

Сучасне світове господарство є цілісною системою, яка складалася поступово.

Дана цілісність обумовлена рядом факторів:

1) прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерної зброї та загрози

світового тероризму;

2) розвиток науково-технічного прогресу, що вимагає об’єднання зусиль для ви-

користання сучасних досягнень науки і техніки;

3) інтернаціоналізація господарського життя, тобто переростання процесу вироб-

ництва національних кордонів;

4) необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем та

для допомоги в екстремальних ситуаціях.

Вказані фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства.

Для того щоб визначити характерні риси національних господарств, вказати їх

місце у світовій економіці, а також передбачити перспективи розвитку, проводять

систематизацію або класифікацію країн світу. Єдиного підходу до класифікації кра-

їн, які входять до світового господарства, не існує. Структурувати світову економіку

можна за різними критеріями.

Регіональний критерій передбачає виділення країн за географічним місцезнахо-

дженням країн: європейські, азіатські і т.д.

Регіонально-економічний критерій означає розподіл не лише за географічною, але

й за економічною ознакою країн в межах регіону, що мають спільні економічні інтере-

си: країни Західної Європи, країни Близького Сходу, країни Південно-Східної Азії.

Економічний критерій включає такі групи країн:

а) залежно від структури господарства — аграрні, аграрно-промислові, промисло-

во-аграрні, промислові країни;

б) залежно від рівня економічного розвитку — промислово розвинені, або інду-

стріальні країни і країни, що розвиваються. Найпотужнішу групу серед розвине-

них країн складають країни «Великої сімки» (США, Японія, Німеччина, Франція,

Великобританія, Італія, Канада). Ці та ще 22 країни входять в Організацію еконо-

мічного співробітництва та розвитку. Серед країн що розвиваються виділяють три

рівні економічного розвитку. Насамперед «нові індустріальні країни», розвиток яких

403

Розділ 36. Суть і основні тенденції міжнародної економіки

відбувався вже п’ятьма хвилями. Сьогодні до них відносять Аргентину, Бразилію,

Туреччину, Китай, Індію. Критеріями зарахування країн до НІК є такі: питома вага

промислової продукції у ВВП повинна становити 30% і більше, готові вироби в екс-

порті — не менше 50%, дохід на душу населення — понад 8800 дол. До другої, про-

міжної групи відносяться країни, які мають нижчі, в порівнянні з НІК, показники, та

характеризуються значною диференціацією галузевих структур, соціальних верств

населення та їх становища у суспільстві. До третьої групи відносяться так звані «най-

менш розвинені країни». Ці країни мають вузьку, часто монокультурну структуру

господарства, високий ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування. Кри-

теріями зарахування країн до найменш розвинутих є: частка ВВП на душу населення

не перевищує 400 дол. США; частка дорослого письменного населення — не більше

за 20%; частка обробної промисловості у ВВП — не більше 10%.

Організаційний принцип передбачає групування країн за належністю їх до між-

народних економічних організацій і інститутів, наприклад, таких як Європейський

Союз, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі та ін.

Соціально-економічний принцип включає декілька показників:

— ВВП на душу населення;

— галузеву структуру національної економіки;

— динаміку економічного зростання;

— рівень інтеграції країни у світове господарство;

— показники економічної ефективності;

— рівень та якість життя населення (індекс людського розвитку).

Класифікацію країн згідно з індексом людського розвитку було запропоновано

Програмою Розвитку ООН (ПРООН). Він включає рівень доходу на душу населен-

ня, тривалість життя, рівень освіти тощо. В останні роки найвищий індекс людського

розвитку мали Швеція, Норвегія, Канада.

Світове господарство у своєму розвитку пройшло декілька етапів.