§ 2. План Маршалла та його внесок у відродження післявоєнного

господарства країн Західної Європи

У квітні 1948 р. Конгрес США затвердив план Маршалла (за ім’ям державного

секретаря Маршалла) — план економічної допомоги країнам Європи шляхом надан-

ня їм допомоги з боку США. Мета плану — розвиток економіки на принципах індиві-

дуальної свободи, вільних інститутів і справжньої незалежності. Європа розглядала-

ся як єдиний економічний простір.

План складався з трьох частин:

1) Поставки продовольства та одягу;

2) Поставки промислового обладнання;

3) Поставки сировини, сільськогосподарських машин, промислових товарів.

За 4 роки виконання плану Маршалла (1948–1951 рр.) США надали європей-

ським країнам допомогу в сумі близько 17 млрд. дол. Причому, більше 2/3 цієї суми

випали на долю 4 провідних європейських країн — Великобританії, Франції, Італії та

ФРН. В той же час Західна Німеччина з агресора перетворилася в союзницю країн —

переможниць.

План Маршалла позитивно вплинув на відновлення економічного потенціалу та

ринкових господарств в країнах Західної Європи. Вже на початку 50-х роках було до-

сягнуто довоєнного рівня виробництва.

§ 3. Економічна програма л. Ерхарда в фрн

Після нищівної поразки в Другій світовій війні економіка ФРН знаходилася в

стані жорстокої розрухи. Фактично країна виробляла менше половини продукції

від випуску 1936 р. Державний борг гітлерівського уряду катастрофічно виріс з 27, 2

млрд. марок в кінці 1938 р. до 377,2 млрд. марок до моменту капітуляції країни, тобто

майже в 14 разів. Інфляція наближалася до 600% свого довоєнного рівня. Німеччина

повинна була виплатити репарації в обсязі 20 млрд. дол.

Оздоровлення економіки Німеччини вимагало радикальних реформ. Головним

архітектором господарських реформ післявоєнної Німеччини став професор Людвіг

Ерхард, пізніше — канцлер ФРН. Шляхами економічного відродження країни він

бачив вільну приватну ініціативу і конкуренцію в поєднанні з активною участю дер-

жави в господарському житті. У книзі «Добробут для всіх», опублікованій у ФРН у

1957 Р. Він відзначає, що основною метою економічних реформ є створення «соці-

ального ринкового господарства», підвищення купівельної спроможності всіх верств

населення, концентрація всіх зусиль народного господарства на збільшенні народно-

господарського доходу. Держава, на думку Л. Ерхарда, повинна підтримувати нор-

мальне функціонування системи цін та забезпечити захист ринкової економіки від

монополізму товаровиробників. Для попередження циклічних криз їй необхідно ви-

користовувати важелі кредитної, валютної, і податкової політики. Проте, втручання

в господарську діяльність окремих підприємців з боку держави абсолютно недопус-

тиме. Теорія «соціального ринкового господарства» стала основою економічної по-

літики західнонімецького уряду у наступні десятиліття.

Плани Л.Ерхарда спиралися на грошову реформу, вільні ціни та підприємництво.

Вранці 21 червня 1948 р. рейхсмарки були оголошені недійсними. Замість них кожен

394

Частина IV. Економічна історія

мешканець одержав по 40 нових дойчмарок, потім до них додали ще 20. Пенсії і за-

робітна плата підлягали виплаті в нових марках у співвідношенні 1:1. У результаті

Західна Німеччина звільнилася за 1 день від величезної маси знецінених грошей.

Через три дні після грошової реформи слідувала реформа цін. Вони були відпу-

щені, у результаті чого зник «чорний ринок». Крамниці наповнювалися товарами.

Припинилася інфляція. Стабілізаційним чинником для економіки ФРН стала і до-

помога за «планом Маршалла».

До середини 50-х р. р. ФРН вийшла на друге місце (після США) за обсягом золо-

того запасу, стає передовою країною Західної Європи, обганяючи в господарському

відношенні своїх переможців.

«Німецьке диво» — це не тільки економіка. Народ Німеччини вийшов через чис-

тилище реформ новою, вільною нацією.