§ 4. Економічний прогрес та його види

Економічний прогрес — поступальний розвиток усієї економічної системи, кож-

ного її елемента: продуктивних сил та техніко-економічних відносин (водночас тех-

нологічного способу виробництва), організаційно-економічних відносин, виробни-

чих відносин, або відносин економічної власності та господарського механізму.

50

Частина І. Вступ до економічної теорії

Критерії економічного прогресу — ознаки, показники, на основі яких обґрунтову-

ється оцінка сутності та якості поступального розвитку економічної системи і, пере-

дусім, головної продуктивної сили — людини.

Важливим критерієм розвитку продуктивних сил є співвідношення між масою

застосовуваних засобів виробництва і кількістю зайнятих у виробництві робітників,

або технічна будова виробництва. Також слід розрізняти такі критерії економічного

прогресу: рівень розвитку робочої сили, засобів праці, науки, форм та методів органі-

зації виробництва, використовуваних сил природи, інформації.

Економічна суперечність — суттєве, закономірне відношення і взаємодія між

протилежними сторонами економічного явища чи процесу, внаслідок якої вона (су-

перечність) є їх рушійною силою розвитку, а в гносеологічному аспекті — основою

пізнання сутності економічних законів та категорій.

Суперечність є, по-перше, рушійною силою економічного прогресу, при якому

взаємодія протилежних сторін характеризується їх взаємопроникненням, взаємозу-

мовленістю, взаємозапереченням. По-друге, кожна суперечність в своєму розвитку

проходить такі послідовні етапи: тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт

і ступінь розв’язання суперечності, перехід її у вищу форму розвитку. Найбільш ак-

тивно розвиток суперечності відбувається на перших трьох етапах. Рух суперечності

відбувається, насамперед, у результаті більшої активності заперечувальної, револю-

ційної сторони.

Важливу роль у розвитку економічного прогресу відіграє науково-технічний про-

грес. В історії розвитку техніки виділяють три основних етапи. Перший етап тривав з

кінця XVIII ст., коли виникають перші машини та механізми, до кінця XIX ст., до мо-

менту виникнення машинного виробництва. Другий етап тривав з початку минулого

століття до 70-их років і ґрунтувався на машинній праці. Третій етап триває зараз,

він ґрунтується на поєднанні розуму людини та праці високотехнологічних машин.

Революційною формою НТП є науково-технічна революція. Революційна форма

характеризується появою принципово нових видів техніки, предметів праці, фунда-

ментальних наукових відкриттів, їх практичного застосування. В історії НТП виділя-

ють дві революції. Перша — почалась наприкінці XVIII ст. — початку XIX ст. (поява

мануфактур). Друга революція почалась в кінці XIX ст. і триває до нашого часу (її

називають електротехнічною революцією). НТР має свої особливі риси:

1) НТР є перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу;

2) при НТР відбуваються фундаментальні зміни в техніці;

3) докорінна зміна головної продуктивної сили — людини;

4) докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із

наперед заданими властивостями;

5) впровадження принципово нових технологій, створених на базі фундаменталь-

них відкриттів;

6) зміна використання людиною природи.

51

Розділ 3. Процес суспільного виробництва, його фактори та фази

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Що означає поняття «суспільне виробництво»?

2. Розкрийте взаємозв’язок між працею і виробництвом.

3. Розкрийте суть продуктивних сил та їх взаємозв’язок з виробничими відноси-

нами.

4. Охарактеризуйте вплив засобів праці на суспільне виробництво.

5. Охарактеризуйте фази суспільного виробництва.

6. Назвіть фактори виробництва і охарактеризуйте їх.

7. Розкрийте суть та роль людського капіталу, як одного з факторів суспільного

виробництва.

8. Дайте визначення виробничій функції та поясність її суть.

Контрольні тести

1. Суспільне виробництво — це:

а) сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил при-

роди з метою створення матеріальних і нематеріальних благ;

б) річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці;

в) комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво;

г) свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи

інших благ з метою задоволення потреб людини.

2. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона викорис-

товує в процесі праці — це:

а) виробнича функція;

б) робоча сила;

в) нематеріальне виробництво;

г) праця.

3. Капітал як фактор виробництва –це :

а) гроші;

б) товари тривалого використання, вироблені для виробництва інших продук-

тів;

в) фінансовий капітал;

г) позичковий капітал.

4. В економічній науці виділяють слідуючі способи виробництва:

а) ручний, механізований, автоматизований, комп’ютеризований, інформати-

зований;

б) доіндустріальний, індустріальний, індустріально-аграрний, аграрно-інду-

стрі альний, постіндустріальний;

в) первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, кому-

ністичний;

г) всі відповіді не вірні.

52

Частина І. Вступ до економічної теорії

5. Машини, верстати, інструменти, за допомогою яких людина діє на природу:

а) предмети праці;

б) засоби праці;

в) продуктивні сили;

г) засоби виробництва.

6. Суспільне виробництво поділяють на три великі сфери:

а) сільське господарство, промисловість, соціальна сфера;

б) виробництво, розподіл, споживання;

в) основне виробництво, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструк тура;

г) виробництво товарів, виробництво послуг, соціальну інфраструктуру.

7. Вкажіть правильну послідовність фаз суспільного виробництва:

а) виробництво, розподіл, обмін, споживання;

б) виробництво, обмін, розподіл, споживання;

в) виробництво, споживання, обмін, розподіл;

г) виробництво, споживання, розподіл, обмін.

8. Представники економічної школи марксизму відносили до факторів вироб-

ництва:

а) землю, капітал, науку;

б) землю, капітал, працю;

в) капітал, працю, інформацію;

г) землю, працю, науку.

9. Що не відноситься до основних факторів виробництва:

а) земля;

б) інформація;

в) капітал;

г) менеджмент.

10. Виробнича функція відображає:

а) залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максималь-

ним обсягом випуску продукції;

б) взаємозалежність виробничих відносин та продуктивних сил в процесі сус-

пільного виробництва;

в) взаємодію попиту, пропозиції та ціни на ринку досконалої конкуренції;

г) всі відповіді не вірні.

11. Економічна суперечність — це:

а) ознака, показник, на основі яких обґрунтовується оцінка сутності та якості

поступального розвитку економічної системи і передусім головної продук-

тивної сили — людини;

б) суттєве, закономірне відношення і взаємодія між протилежними сторонами

економічного явища чи процесу, внаслідок якої вона (суперечність) є їх ру-

шійною силою розвитку, а в гносеологічному аспекті — основою пізнання

сутності економічних законів та категорій;

в) відношення затрат ресурсів на виробництво певної кількості продукції до

кількості виробленої продукції;

53

Розділ 3. Процес суспільного виробництва, його фактори та фази

г) поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента.

12. Перший історичний етап розвитку техніки:

а) автоматизація;

б) механізація;

в) хімізація;

г) інструменталізація.

13. Який із нижче перерахованих елементів національного доходу названий не

правильно:

а) доходи найманих працівників;

б) процентний дохід;

в) транспортний збір;

г) рентні доходи.

14. У народному господарстві ВНП у ринкових цінах збільшився на 9% порівняно

з попереднім роком. За цей час рівень цін зріс на 4%. Яким буде реальне зростання?

а) 4%;

б) 13%;

в) 9%;

г) 5%.

15. Валовий внутрішній продукт — це:

а) макроекономічний показник, який виражає ринкову сукупну вартість кін-

цевих товарів та послуг, які були вироблені в країні за визначений період

часу всіма виробниками;

б) макроекономічний показник, який виражає сукупну вартість кінцевих това-

рів та послуг, створених факторами виробництва, які є у власності громадян

даної країни не лише в межах цієї країни, а й за кордоном;

в) чистий дохід, виміряний в цінах факторів виробництва;

г) сукупність активів, які належать економічному суб’єкту.

54

Частина І. Вступ до економічної теорії

РОЗДІЛ 4.

ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ЕКОНОМІЧНІ

ІНТЕРЕСИ СУСПІЛЬСТВА