§ 2. Особливості ґенези індустріального суспільства

в Голландії, Англії, Франції

Революція та визвольна війна перемогли тільки у північних провінціях Нідер-

ландів (Голландії), яка у 1581 р. проголосила свою незалежність. Звільнення від іс-

панського феодального панування стало додатковим стимулом для економічного

зростання Голландії. У середині XVII ст. голландські мануфактури (кораблебудівні,

текстильні та ін.) були кращими в Європі. Успішно розвивалися парусні, канатні, па-

перові, цукрорафінадні, миловарні, скляні, пивоварні мануфактури. Після революції

майже повністю були ліквідовані феодальні відносини на селі. Розвивалося торгове

землеробство, городництво, садівництво. У XVII ст. Голландія займала I місце в світі

за розвитком продуктивного скотарства.

Економічний підйом Голландії XVII ст. був тісно пов’язаний з торгівлею. Вона

мала універсальний характер і охоплювала весь світ. У 1602 р. була створена Ост-

Індійська компанія. Голландці, витіснивши португальців, створили імперію, що про-

стягнулася від Мозамбіка до Японії. Вони не тільки монополізували постачання пря-

нощів і східних товарів, а й займалися каботажними перевезеннями. Вест-Індійська

компанія, створена в 1621 р., займалася піратством і работоргівлею. Голландія воло-

діла найбільшим у Європі морським торговим флотом.

Розвиток торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи і кредиту. На почат-

ку ХVI ст. в Антверпені склався грошовий ринок, де у міжнародних розрахунках вико-

ристовували векселі, які були в обігу замість готівки. У 1598 р. було засновано Страхо-

ву палату. Упродовж XVII ст. Амстердам перетворюється у найбільший міжнародний

фінансовий центр. Голландія стала самою багатою країною, країною — банкіром.

Однак, на початку XVIII ст. Голландія поступово втрачає світову першість на ко-

ристь Великобританії. Це пояснювалося тим, що її торгове панування не відповідало

промисловому потенціалу.

365

Розділ 30. Господарство країн Західної Європи та США у період розпаду феодалізму... (XVI–XVIII ст.)

З середини XVI ст. Англія вступила в мануфактурний період капіталізму. Трети-

на населення була зайнята у виробництві сукна. Успішно розвивалися бавовняні, па-

перові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масштабами

англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла перше місце в Європі.

У ході аграрного перевороту («обгороджування») було ліквідовано дрібні селян-

ські господарства, утверджувалась велика земельна власність лендлордів і фермерів.

Результатом цього процесу став прискорений розвиток капіталізму на селі, створені

необхідні резерви робочої сили для розвитку великої промисловості.

Для переходу від дрібнотоварного виробництва були потрібні значні кошти. Про-

цес так званого «первісного нагромадження капіталу» найбільш яскраво проявився

в Англії. Його основними джерелами були: аграрний переворот та Реформація, ко-

лоніальна система, монопольна торгівля, піратство, работоргівля, протекціоністська

політика уряду щодо національної буржуазії, система міжнародного кредиту.

Накопичений капітал в Англії, на відміну від Голландії, вкладався не в торгівлю,

а в промисловість — в мануфактури. До середини XVIII ст. країна перетворилася на

світову колоніальну імперію, стає провідною капіталістичною державою. У діловому

світі панує англійський фінансовий капітал.

До половини XVIII ст. Франція була однією з наймогутніших держав світу. За

рівнем промислового розвитку Франція нічим не поступалася Англії, проте тут пере-

важало ремісниче виробництво, а цеховий устрій активно підтримувався державою.

У містах країни у XVI ст. проживало 15–17% населення. Кількість мануфактур була

незначною і займалися вони в основному виробленням предметів розкоші: шовку, ат-

ласу, оксамиту, меблів, килимів, військових обладунків тощо. Франція займала про-

відне місце в Європі з виробництва полотна, яке виготовляли сільські жителі. Орга-

нізаторами і власниками розсіяних текстильних мануфактур були, як правило, купці

та лихварі. Повільними темпами розвивалися аграрні відносини. У XVI–XVIII ст.

у Франції зберігалося велике землеволодіння. Зберігалися рентні відносини, утвер-

джувалися такі форми взаємовідносин як оренда та наймана праця. Відносно неви-

сокий економічний потенціал Франції, пасивність буржуазії зумовили відставання

країни у колоніальній експансії та зовнішній торгівлі.

Загострення соціальних суперечностей вилилося у революцію (1789–1794 pp.),

як суттєво вплинула на економічне життя в країні. Було ліквідовано середньовічні

порядки — феодальні привілеї, селянські повинності, інші особисті примуси селян,

а також їхні борги феодалам. Підлягали знесенню: данина, чинші, феодальні суди,

продаж урядових посад тощо. Було скасовано цеховий устрій та державну регламен-

тацію промислового виробництва. Проголошувалася свобода торгівлі.

У цілому Французька демократична революція 2789–1794 pp. мала великий

вплив на подальший розвиток Європи і світу, стала переломним фактором у переході

від традиційного, аграрно-ремісничого суспільства до індустріального.