VI тис. До н.Е. Тут вирощували ячмінь, пшеницю. Ці племена дали світу першу соху і

плуг, зрошувальну систему. Тут у V тис. до н.е. з’явилося перше гончарне коло. Тут

же вперше стали виробляти глиняну цеглу, яка стала основою будівництва.

Основу економіки держав Месопотамії складало сільське господарство. На пер-

ших етапах розвитку стародавнього суспільства це було скотарство. Бурхливо роз-

вивалося і землеробство. Вирощували ячмінь, пшеницю, просо, сезам, кунжут. Яч-

мінь використовувався не тільки для виготовлення хліба, але і на виробництво пива.

Якість виробництва і ціна продажу пива регулювалися державою. Його технологія

була розроблена у Месопотамії приблизно 3000 р. до н.е.

Важливими галузями сільського господарства були садівництво, виноградарство,

овочівництво. Особлива увага приділялася розведенню фінікової пальми, яка навіть

рахувалася священним деревом. За збірником законів Хаммурапі за зрубане у чужо-

му саду дерева мав сплачуватися штраф у пів — міни (252 г. срібла). Держава підтри-

мувала розведення садів і захищала їх.

Розвиток землеробства, раннє створення держави сприяли швидкому виділенню

з сільського господарства ремесла як самостійної галузі.

Так як у країні було мало лісів, то в якості конструкційного матеріалу широко

використовувалася глина, очерет, тростина, яких було багато. Це і стало основою

розвитку гончарства і цегляного виробництва. Глина була і матеріалом для письма.

Навіть сам клинопис виник внаслідок використання глини (на глиняних табличках

було зручніше видавлювати знаки). Очерет і тростина використовувалися для виго-

товлення плетених речей і кораблебудування. Кораблі з тростини плавали не тільки

по річках, а й по морю.

Поява металургійного виробництва дала поштовх для виробництва спочатку мід-

них, а пізніше — бронзових і залізних знарядь. Розвиток скотарства забезпечував си-

ровиною шкіряне виробництво. Виробляли і тканини з вовни, льону, бавовни.

Надлишки сільськогосподарської та ремісничої продукції сприяли обміну між

виробниками. Про рівень торгівлі і наявність в країні уже у III тис. до н.е. широких

торгівельних зв’язків свідчать тексти торгових угод, які дійшли до нашого часу. Про-

давали не лише сільськогосподарську та ремісничу продукцію, але й нерухомість

(землю, будинки). Розвивалася міжнародна торгівля.

Для забезпечення розвитку економічних відносин, виконання державою своїх

функцій і, відповідно, збору податків, вводиться грошова і податкова системи. Спочат-

ку податки збирали натурою (худобою, зерном), а потім у II тис. до н.е. стали застосо-

вувати металічні гроші у вигляді злитків срібла (шекелів), вага яких становила близько

8 Г. Мірилом вартості було срібло у злитках (сикль — 8 г, міна — 500 г., талант — 30 кг.).

Операції з нерухомістю, торгівля всередині країни, особливо зовнішня, виклика-

ли потребу створення банків, які з’явилися у II тис. до н.е. Банки надавали позики.

353

Розділ 25. Економічний розвиток стародавніх цивілізацій

Якщо матеріальний стан позичальника був стабільним, то він отримував позику під

20–30% річних. Якщо його становище було сумнівним, то банк брав під свій контроль

його нерухомість.

В Стародавньому Єгипті, як і у державах Месопотамії, головним заняттям насе-

лення було сільське господарство. Вирощували головним чином ячмінь, овочі, льон,

пшеницю, цибулю, часник, редьку, огірки та ін. овочі. Землеробство повністю залежа-

ло від зрошення. Єгипет поділявся на Нижній та Верхній. У північній частині Єгип-

ту переважало виноградарство і виноробство, у південній — вирощування фінікових

пальм, інжиру. Земля належала фараону.

У Єгипті рано стала розвиватися металургія. Виплавляли мідь, свинець. Висо-

кого рівня розвитку досягло ювелірне виробництво.

Вперше в світі у Єгипті була розроблена технологія виготовлення матеріалу для

письма — папірусу.

Єгиптяни були добрими будівельниками. Перші піраміди були побудовані у