§ 1. Особливості економічного розвитку країн

Стародавнього Сходу

Звертаючись до історії стародавнього сходу, ми розуміємо країни і народи півден-

ної Азії, частково Північної Африки, а також Індію і Китай.

Місце Стародавнього Сходу у всесвітній історії ні в яком випадку не можна не-

дооцінювати. Саме там вперше відбувся розклад первіснообщинного ладу і з’явилася

приватна власність, класовий антагонізм і державна влада. На Сході виникли і най-

давніші системи писемності.

Саме тут вперше відбувся перехід до класового суспільства у тих країнах, в яких

був теплий клімат і основну частину території складали долини великих повновод-

них рік (Ніл, Тигр і Євфрат, Ганг, китайські річки). Природні умови сприяли приско-

реному розвитку продуктивних сил. Навіть при низькому рівні техніки на родючих

землях можна було отримати значний додатковий продукт.

Специфіка соціально-економічного розвитку країн Стародавнього Сходу, осо-

бливості функціонування рабовласницького ладу дали підставу науковцям називати

східний спосіб виробництва «східним рабством». «Східне рабство» суттєво відрізня-

лося від античного, яке мало місце значно пізніше — у Стародавній Греції та Римі у

II–I тис. до н.е.

Особливості східного рабства можна узагальнити так:

— воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного жит-

тя — сільське господарство — залишалося поза рабовласницьким виробни-

цтвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробітку ґрунту,

особливо у системі царського і храмового господарства;

— раби належали в основному державі, головними джерелами рабства були ві-

йни, піратство, борги;

— використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. Рабів вико-

ристовували для обслуговування рабовласників, вони брали участь у будівни-

цтві пірамід, каналів тощо;

— «східне рабство» не було класичним, у ньому перепліталися громадські і ра-

бовласницькі елементи (співіснування сільської общини з рабовласницькими

елементами, слабкий розвиток приватної власності на землю);

— на Сході раби не були головною продуктивною силою суспільства. Виробни-

цтвом матеріальних благ, сільським господарством і ремеслом займалися в

основному люди, які вважалися вільними.

— земля на Сході знаходилася у державній або державно — общинній власності.

Причини таких особливостей полягали у збереженні общинних відносин. На

Сході не можна було розділити зрошувальну систему, а роботи по зрошуванню та

осушуванню вимагали колективних зусиль. Тому община зберігалася.

Зрошувальні системи були власністю держави. Земля без води не становила цін-

ності, тому держава стала верховним власником землі. До того ж общинну землю лег-

ше було зробити державною, ніж приватну власність. Держава підпорядкувала собі

352

Частина IV. Економічна історія

общинників — землеробів, і останні практично перестали бути вільними. На відміну

від звичайних рабів це була дармова робоча сила, її не потрібно було купувати, кор-

мити, одягати. Ця велика трудова армія використовувалася централізовано на гро-

мадських роботах (будівництво іригаційних каналів, пірамід, храмів, і т.д.)

Одними з перших, які виникли на нашій планеті у IV тис. до н.е., були стародавні

держави Месопотамії. До 2040 р. до н.е. у Месопотамії існувало 2 великі держави —

Шумер і Аккад. Пізніше вони були об’єднані у Шумеро-Аккадське царство.

Теплий клімат, наявність води і родючого ґрунту сприяли тому, що вже у VIII–