§ 2. Методи історико-економічного аналізу

Методи вивчення економічної історії пройшли свою еволюцію протягом тих ета-

пів розвитку, які пройшла сама економічна історія. Найважливішими з них є:

1) історичний (історико-генетичний метод), який ґрунтується на послідовному

аналізі фактів і процесів ґенези та еволюції об’єктів, які досліджуються (способів ви-

робництва, господарства окремих країн та регіонів, галузей народного господарства,

економічних процесів та явищ);

2) системно-структурний (вивчення цілого та його різних частин як взаємопов’я-

заної системи);

3) історико-порівняльний (базується на порівнянні об’єктів історико-економіч-

ного аналізу);

345

Розділ 26. Предмет, методи та періодизація економічної історії

4) синхронний (передбачає одночасне вивчення історико-економічних явищ, які

проходять в господарському житті країн);

5) хронологічний (виклад історико-економічного матеріалу в хронологічній по-

слідовності);

5) кількісні (математичні методи).

§ 3. Періодизація економічної історії

З часу виникнення економічної історії робилися численні спроби її періодизації,

тобто встановлення певних хронологічно послідовних етапів у економічному роз-

витку суспільства. Російський географ Л. І. Мечников в основу періодизації поклав

географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Гіль-

дербранд застосував для цього історію грошей. Інші дослідники господарства брали

за основу торгівлю та обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію.

В нинішній час існує 3 основні підходи до цієї проблеми:

1) Економічна історія трактується як сходження від нижчого до вищого;

2) Теорії історичного круговороту;

3) Теорії цивілізацій.

До першої групи належить теорія Л. І. Мечникова, німецького вченого Б. Гіль-

дербранда, американського дослідника Е. Хентінгтона, формаційна теорія К. Маркса,

теорія стадій економічного зростання американського економіста У. Ростоу, концеп-

ція «постіндустріального суспільства», представлена Д. Беллом, Дж. Гелбрейтом,

З. Бжезінським (США), А.Туреном (Франція).

Друга група — теорії історичного круговороту, або циклічності історико-еконо-

мічного розвитку суспільства (Дж. Віко, Й. Гердер, Е. Мейєр). Так, італієць Дж. Віко

(XVIII ст.), висунув концепцію історичних кіл, стверджуючи, що розвиток усіх наро-

дів відбувається циклами. Е. Мейєр висловив думку про те, що історія людства — це

ряд замкнутих циклів — наприклад, Стародавній світ, середньовіччя — і в кожному з

них присутні елементи як феодальної, так і капіталістичної економіки, в кожному з

циклів можна знайти і найману, і примусову працю.

Третя група — теорії цивілізацій, які наближені до теорій циклічного кругово-

роту. Цивілізаційний підхід будується на аналізі внутрішніх особливостей даної

цивілізації: припускається, що цивілізація характеризується певною економічною

системою, творчим мисленням, релігією, філософією. Цей принцип об’єднує людей в

народ даної цивілізації, забезпечує його єдність і збереженість на протязі всієї історії.

На думку англійського вченого А. Тойнбі, всесвітня історія є простою сумою гли-

боко специфічних, не зв’язаних між собою цивілізацій, кожна з яких проходить одні

і ті ж стадії в своєму розвиту: зародження, досягнення розквіту, занепад і загибель.

Він виділив 13 основних цивілізацій, з яких 5 — великих. Найбільш активною з п’яти

цивілізацій, які існували з давнини до наших днів, А. Тойнбі вважав західну, яка най-

більше вплинула на інші цивілізації. В числі інших великих цивілізацій — далекос-

хідна (Китай), індуська (Індія), близькосхідна (ісламська), східнослов’янська (пра-

вославна). Загальна кількість цивілізацій в людській історії — близько 30, більшість з

яких загинули, не зумівши суттєво вплинути на розвиток людства.

346

Частина IV. Економічна історія

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Що вивчає економічна історія?

2. Які етапи пройшла в своєму розвитку історико-економічна наука?

3. Назвіть функції економічної історії

4. Охарактеризуйте варіанти періодизації економічної історії.

347

Розділ 27. Господарство первісної доби

РОЗДІЛ 27.

ГОСПОДАРСТВО ПЕРВІСНОЇ ДОБИ