0,5%, А у б відповідно 18 і 5%. В обох країнах норма амортизації дорівнює 5,7%. Темпи

науково-технічного прогресу — у країні А — 3,5 у країні Б — 1,5%. Капітал на одини-

цю праці: у А — 2,3, у Б — 1,2. Визначити стаціонарний обсяг капіталу в цих країнах.

343

ЧАСТИНА IV.

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ

РОЗДІЛ 26.

ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЯ

ЕКОНОМІЧНОЇ ІСТОРІЇ

§ 1. Предмет, структура та функції економічної історії

Історія людства — це історія економіки. Війни, які складають лише частину іс-

торії, є результатом розвитку економіки, захисту економічних інтересів народів та

держав. Тому історичною спадщиною народів є не те, скільки вони провели війн, за-

воювали чужих територій, а в тому, що вони внесли в цивілізацію, що побудували,

створили, винайшли.

Справжні історичні герої — люди, які зробили внесок у розвиток ремесел, науки,

економіки держави, а не воєначальники — завойовники, бо перші — це люди, які до-

помагають людям жити, творити, другі — руйнівники, які знищують людей і створе-

ні ними матеріальні та культурні цінності. Та й знамениті воєначальники не могли

з’явитися в країні, де не було сильної армії. В свою чергу, сильна армія може бути

лише в державі, яка має достатньо могутній економічний потенціал, який дозволяє

забезпечити її необхідним озброєнням.

Релігії також виникли на матеріальній базі. Кожне плем’я мало своїх богів, у яких

люди просили допомоги в полюванні, захисту від стихійних лих і ворогів. Економічні

процеси постійно впливали на розвиток ідеологій та релігій. Одночасно з цим для

вирішення економічних проблем постійно використовувалися ідеології та релігія.

Ідеологічна, релігійна боротьба, як правило, відображала боротьбу економічну.

Отже, закони розвитку людського суспільства кореняться не в політичних, а в

економічних процесах. Саме економічний розвиток складає основу розвитку суспіль-

ства, а економічна історія — основу всієї його історії.

Економічна історія — важлива нормативна дисципліна циклу природничо-

наукової та загальноекономічної підготовки, складова вищої освіти. Вона вивчає гос-

подарську діяльність людства в історичному розвитку, основні явища та процеси ма-

теріального виробництва, діяльність економічних організацій та установ, економічну

політику найбільш розвинутих країн світу і України, досліджує загальні закономір-

ності економічного життя, а також його особливості в окремих країнах.

В системі економічних наук економічна історія займає одне з провідних місць, на-

громаджуючи конкретні факти економічного розвитку окремих країн та аналізуючи

економічні процеси, які відбуваються в різні епохи. Стежачи за зміною форм госпо-

дарського розвитку в їх історичній послідовності, економічна історія дає можливість

побачити, як здійснюється сам хід перетворень одних господарських форм на інші, в

якому напрямку відбувається процес змін, чим було підготовлено сучасний нам на-

родногосподарський лад.

344

Частина IV. Економічна історія

Економічна історія пов’язана з суспільними та економічними дисциплінами, в

системі економічних наук вона наряду з економічною теорією та історією економіч-

ної думки є фундаментальною. Фундаментальність економічної історії обумовлюєть-

ся тим, що вона забезпечує економічну теорію фактичним матеріалом про господар-

ський розвиток людства.

Крім кола економічних (галузевих та функціональних економічних наук) еконо-

мічна історія тісно пов’язана з географічними, суспільними (соціологія, політологія,

психологія та ін.), та історичними дисциплінами.

Економічна історія як наука зародилася на стику історичних та економічних

наук, а в середині XIX ст. сформувалася як самостійна дисципліна, виділившись з

політекономії.

Перші твори, присвячені окремим аспектам розвитку економіки з’явилися ще

в період пізнього середньовіччя. Згодом питання економічної історії розроблялися

в економіко-статистичних творах У. Петті («Трактат про податки і збори», 1662), в

«Дослідженні про природу і причинах багатства народів» (1776) А. Сміта, в числен-

них працях французьких авторів XVIII ст.

На рубежі XIX–XX ст. вона стала викладатися як самостійний предмет в євро-

пейських університетах. На початку XX ст. перші кафедри економічної історії були

створені в Оксфордському та Кембриджському університетах. Сьогодні ця дисциплі-

на займає належне місце в системі академічної та вузівської підготовки розвинутих

країн світу.

Функції економічної історії:

— акумулююча (в зборі, вивченні і узагальненні господарського досвіду людства);

— пропедевтична (підготовча), яка полягає в тому, щоб на конкретних фактах і

прикладах із світової економіки засвоїти зміст базових економічних термінів;

— світоглядна (у формуванні економічною історією наукової картини світового

процесу господарської еволюції людства, показуючи безперервну зміну форм

власності, господарських механізмів, форм виробництва, управління, а також

їх відмінності по країнах та епохах;

— формування реалізму економічного мислення (у вивченні та аналізі не тільки

позитивного досвіду господарського розвитку країн і народів, але й помилок та

прорахунків економічної політики держав.