1) Якщо в попередньому періоді сукупний попит перевищує сукупну пропозицію,

то підприємці збільшують темпи розширеного відтворення;

2) Якщо в попередньому періоді сукупна пропозиція перевищує сукупний попит,

то темпи виробництва зменшуються;

3) Якщо в попередньому періоді сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції —

темпи зростання залишаються незмінними.

Формалізовано це записується так:

332

Частина ІІІ. Макроекономіка

1 1 2

1 2

t t t t

t t

Y Y Y Y

n

Y Y

  

 

 

  , (9)

де n — темп розширеного відтворення;

n > 1, якщо 1

D

t Y  > 1

S

t Y  ,

n < 1, якщо 1

D

t Y  < 1

S

t Y  ,

n = 1, якщо 1

D

t Y  = 1

S

t Y  .

Якщо обидві частини рівняння помножити на t 1 Y  і додати до них t 1 Y  , то отри-

маємо:

1. Рівняння сукупної пропозиції:

1 2

1

2

S t t 1

t t

t

Y Y

Y Y n

Y

 





  

     

 

, (10)

2. Рівняння сукупного попиту:

D t

t

t

I

Y

S



  , (11)

Ендогенна функція інвестицій базується на принципі акселератора (а):

 t t t 1 I a Y Y    , (12)

Акселератор є величиною, зворотною мультиплікатору. Тому рівняння сукупно-

го попиту можна записати так:

 D t t 1

t

t

a Y Y

Y

S

  

  , (13)

3. Рівняння рівноваги:

1 2 1

1

2

( )

t t 1 t t

t

t y

Y Y a Y Y

Y n

Y S

  





    

     

 

, (14)

або

1 2 1

2 1

t t 1 t t

t y t

Y Y a Y Y

n

Y S Y

  

 

 

    , (15)

Отже, останнє рівняння описує рівноважне економічне зростання.

Якщо економіка знаходиться в стані динамічної рівноваги, то n = 1. Тоді темп

зростання виробництва в поточному періоді буде дорівнювати темпові зростання в

попередньому періоді. Отже рівняння (9) набуде вигляду:

1 1 2

1 2

t t t t

t t

Y Y Y Y

Y Y

  

 

 

 . (16)

Тепер рівняння (15) можна записати так:

1 1

1 1

t t 1 t t

t y t

Y Y a Y Y

Y S Y

 

 

 

   , (17)

або

333

Розділ 25. Економічне зростання

1

1

t t y

t y

Y Y S

Y a S











. (18)

Права частина рівняння (18) визначає величину рівноважного приросту в моделі

Харрода. Цей темп Харрод назвав «гарантованим», тобто таким, що забезпечує по-

вне використання капіталу. Підтримуючи його, підприємці будуть задоволені своїми

інвестиційними рішеннями, їх сподівання здійсняться, бо сукупний попит буде урів-

новажений із сукупною пропозицією. Цей темп забезпечує динамічну рівновагу та

повне використання усіх виробничих потужностей. Але повна зайнятість при цьому

досягається не завжди.

Поряд з гарантованим Харрод виводить поняття «природного» темпу економіч-

ного зростання, який забезпечував би повну зайнятість. Якщо існує повна зайнятість

і капіталоозброєність праці постійна, як це і припускається в неокейнсіанських моде-

лях, то «природний» темп зростання економіки дорівнює темпу зростання трудових

ресурсів.

Якщо фактичний темп економічного зростання дорівнює гарантованому, то такий

стан прийнятний для підприємців, оскільки забезпечує повне використання капіта-

лу, але не задовольняє найманих працівників, оскільки існує вимушене безробіття.

Якщо гарантований темп буде перевищувати природний, то матиме місце дефі-

цит трудових ресурсів. Тоді фактичний темп буде нижчим гарантованого. Очікуван-

ня підприємців не виправдаються і вони будуть вимушені скоротити обсяг випуску

та інвестиційний попит, що зумовить депресивний стан економіки. Якщо ж гаранто-

ваний темп буде меншим за природній, то фактичний темп буде перевищувати гаран-

тований. Така ситуація означає, що в економіці має місце неповна зайнятість і умови

для збільшення інвестування. Економіка буде переживати бум.

Ідеальним, бажаним станом для економіки є ситуа ція, за якої фактичний, при-

родний і гарантований темпи урівноважені.

Оскільки будь-яке відхилення економічної системи від умов гарантованого тем-

пу зростання виводять сис тему з рівноваги, динамічна рівновага у цій моделі теж

виявляється нестійкою. Ця обставина лежить в основі обґрунтування необхідності

державного втручання в економіку.

Модель економічного зростання Домара-Харрода

Схожість розглянутих моделей зумовила їх поєднання в модель Домара-Харрода.

Її модифікації набули широкого практичного застосування. Ключовими елементами

моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень.

Головні особливості моделі Домара-Харрода:

1. Модель ґрунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто прийма-

ється, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та

його збільшення. Праці відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладе-

но, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (

L

const

K







,

де L — приріст праці; K — приріст капіталу).

2. Модель не враховує технологічних змін.

3. У моделі приймається, що

Y

K

=

Y

K



 .

334

Частина ІІІ. Макроекономіка

4. У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.

5. У моделі приймається, що інвестиції дорівнюють заощадженням.

6. Чисті інвестиції дорівнюють приросту капіталу.

Величину економічного зростання можна обчислити за формулами:

ЕЗ =

Y

Y



, (19)

де ЕЗ — економічне зростання;

Y — приріст продукту протягом певного періоду;

Y — обсяг продукту в попередньому періоді.

y

S I

S

Y Y

  , (20)

де Sy — схильність до заощаджень;

S — обсяг заощаджень;

Y — обсяг продукту;

I — обсяг чистих інвестицій (І = S).

Частка приросту капіталу (K) у прирості продукту позначається k:

K I

k

Y Y



 

 

. (21)

Виходячи з того, що y

I

S

Y

 , а I

k

Y





, і визначивши:

y

I

Y

S

 і I

Y

k

  ,

отримаємо функцію економічного зростання:

ЕЗ = y

y

Y I k S

Y I S k

 

 



. (22)

Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті, відне-

сеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.

Згідно з формулою (22) економічне зростання можна забезпечити або шляхом

збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефектив-

ності використання додаткового капіталу.

Обмеженість кейнсіанських моделей економічного зростання — в їх передумовах:

— використанні виробничої функції В. Леонтьева, у якій праця і капітал не є

товарами-субститутами, що суперечить дійсності;

— незалежність один від одного таких параметрів, як співвідношення доходу і

капіталу, граничної норми заощаджень, приросту працюючих, що мінімізує

вірогідність досягнення рівноважного економічного зростання. В цих умовах

порушення рівноважного рівня одного з її параметрів руйнує рівновагу всієї

системи.

Обмеженість кейнсіанських моделей макроекономічного зростання намагаються

подолати неокласичні моделі.

335

Розділ 25. Економічне зростання

Модель економічного зростання Р. Солоу

Неокласична модель економічного зростання була розроблена Робертом Солоу

в 1950–1960-ті роки, за що він одержав Нобелівську премію з економіки. Ця модель

показує, як три основні фактори пропозиції — капітал, праця і науково-технічний

прогрес — впливають на обсяг виробництва, тобто на економічне зростання. Нео-

класична модель зростання Роберта Солоу слугує базовим знаряддям для розуміння

процесу економічного розвитку всіх груп країн.

Основні риси моделі Солоу: