1) Єдиним фактором зростання сукупних видатків та випуску є збільшення інвес-

тицій при кожному можливому рівні доходу;

2) Аналіз здійснюється на кейнсіанському відрізкові кривої as, отже на ринку

праці є надлишкова пропозиція, тому рівень цін — постійний;

3) Існує тільки ринок благ, який початково збалансований.

На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення дохо-

ду, а й фактором створення капіталу. Динамічна збалансованість сукупних видатків

та реального обсягу виробництва тут визначається динамікою інвестицій, тому що

вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Отже, необхідно визначити обсяги і

темпи зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгостроко-

вого зростання. Домар запропонував систему з трьох рівнянь:

1. Рівняння сукупного попиту:

D t

t

t

I

Y

S



  , (1)

де: Yt

D — приріст сукупного попиту в періоді t;

It — приріст інвестицій в періоді t;

St — гранична схильність до заощаджень.

2. Рівняння сукупної пропозиції:

S

Yt  bKt , (2)

де: S

t Y — приріст сукупної пропозиції в періоді t;

t K — приріст капіталу в періоді t;

b — гранична продуктивність капіталу.

Y

b

K







або Y

b

K

 , (3)

де Y — створений продукт.

Остання формула пояснюється тим, що за умов відсутності технічного прогресу

в довгостроковому періоді після досягнення оптимальних обсягів капіталу, які забез-

печують максимум прибутків, гранична продуктивність капіталу (

Y

K





) стає постій-

ною і дорівнює середній продуктивності капіталу (

Y

K

).

331

Розділ 25. Економічне зростання

Для того, щоб на початок поточного періоду капітал збільшився на величину K,

у попередньому періоді необхідно здійснити певний обсяг інвестицій:

t t 1 t 1 K K K I       . (4)

Тобто:

1

S

t t Y bI    . (5)

3. Рівняння рівноваги:

D S

t t Y  Y (6)

або

1

t

t

y

I

b I

S 



  , (7)

звідки

1

1

t t

y

t

I I

b S

I







  . (8)

Отже, в моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли

темпи приросту інвестицій (

1

t

t

I

I 



) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (гра-

ничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважний

темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощаджень

(Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична про-

дуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Модель економічного зростання Р. Харрода

Ця модель була запропонована автором у 1939 р. Вона ґрунтується на тих самих

передумовах, що і мо дель Є. Домара.

Особливості моделі:

— на відміну від моделі Домара, яка базується на інвестиційній функції, заданій

екзогенне, ця модель використовує ендогенну інвестиційну функцію;

— попередня модель ґрунтувалась на принципі мультиплікатора, ця ж на прин-

ципі акселератора;

— модель Домара виходила із незмінності очікувань підприємців, а модель Хар-

рода — із змін, що відбува ються в їхніх очікуваннях.

Як і у попередній моделі, у моделі Харрода економіка представлена двома

суб’єктами: фірмами і домогосподарствами. Модель враховує такі припущення: