Дорожня розмітка.
Дорожньою розміткою називаються лінії, написи та інші позначення на проїзній частині ( з удосконаленим покриттям ), бордюрах, елементах дорожніх споруд, обстановки вулиць тадоріг, що застосовуються самостійно і в поєднанні з дорожніми знаками чи світлофорами.
В Україні введено в дію Державний стандарт ДСТУ 2587-2010 “ Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування. “.
Відповідно до цього стандарту встановлено дві групи розмітки: горизонтальна та вертикальна. Горизонтальна розмітка буває поздовжня, поперечня та іншого виду і наноситься безпосередньо на поверхню проїзної частини доріг з удосконаленим покриттям.
До вертикальної розмітки належать лінії ( смуги ) і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд, та інженерне обладнення доріг, а також світловідбиваючі елементи, що закріплюються на цих поверхнях.
Кожний вид розмітки має свій номер: перша цифра – номер групи до якої належить розмітка ( 1 – горизонтальна, 2 – вертикальна ); друга – порядковий номер розмітки в групі; третя – різновид розмітки.
Для горизонтальної розмітки використовують два кольори: білий і жовтий ( для смуг 1.4, 1.10, 1.17 ).
Вертикальна розмітка поєднює червоні та білі кольори.
Дорожня розмітка призначена для забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху в разі вибору траекторії, напрямку та режимів руху в різних дорожніх умовах. Вона є ефективним заходом регулювання дорожнього руху, з допомогою якого досягається значне підвищення безпеки та швидкості руху.
Далі в розрахунковій роботі необхідно описати дорожню розмітку, що була примінена, описати з яких матеріалів вона виготовлена.
У графічній частині розрахункової роботи використано наступні види дорожньої розмітки:
1.5 – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги; позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку (L=1м; В=0.1м);
1.13 - указує місце, де водій повинен у разі потреби зупинитися і дати дорогу транспортним засобам, що рухаються на перехрещувальній дорозі.
1.18 – указує дозволені на перехресті дозволені напрямки руху по смугах (L=1.5м; В=0.3м);
1.17 – показує зупинки маршрутних транспортних засобів та таксі;
1.1 – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорозі; позначає межі проїзної частини, на якій в’їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей (В=0.1м);
1.16 – позначає напрямляючі острівці у місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків ;
1.12 ( стоп-лінія ) – вказує місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при заборонному сигналі світлофора чи регулювальника.
3. Розрахунок кількості майданчиків для короткочасного відпочинку і відстані між ними.
Майданчики короткочасного відпочинку можуть бути: придорожніми для відпочинку, з оглядовими естакадами, інформаційними біля маршрутних схем.
На майданчиках-стоянках доцільно передбачати окремі стоянки для великовантажних автомобілів і для автобусів. Зона для стоянки вантажних автомобілів і автобусів може мати один або кілька блоків-стоянок, розташованих паралельно, перпендикулярно, або під кутом 30, 45, 600 один від одного.
Майданчики відпочинку влаштовуються за межами земляного полотна. Відстань від кромки проїзної частини має бути не меншою ніж 2.7м. і бажано не більшою від 150м.
Для в’їзду на майданчики і виїзду з них влаштовують перехідно швидкісні смуги. Мінімальні радіуси кривих на в’їздах приймають 25м. для доріг I і II категорій і 15м. для доріг IV і V категорій.
Нормами на проектування автомобільних доріг передбачено, що ємність комплексів першого типу має бути не менш як на 10 автомобілів на дорогах IV і V категорій, 10-15 автомобілів на дорогах II і III категорій і 20-50 автомобілів на дорогах I категорії.
Відстань між майданчиками короткочасного відпочинку знаходиться за емпіричною формулою Орнатського:
,
де
q - середня кількість місць на стоянці майданчика відпочинку;
Vp – розрахункова швидкість руху, км/год;
f – середня тривалість перебування пасажирів і водіїв на майданчику;
Nдоб – річна середньодобова інтенсивність руху, авто/доб.
Примітка: q – приймається в межах 5-50 авт. (в залежності від категорії дороги)
f – приймається в межах 0,3-1,5 год
Визначивши відстань між майданчиками, можна визначити кількість таких майданчиків з наступної формули:
, де
Lзаг – загальна довжина дороги ;
Приймаємо f = 0,5; Vp = 150 км/год (згідно норм проектування автомобільних доріг ДБН В.2.3-4-2000 ”Автомобільні дороги” для дороги I-а категорії); q = 50 автом.
Отже, відстань між майданчиками короткочасного відпочинку буде дорівнювати:
км.
Згідно розрахунків відстань між майданчиками короткочасного відпочинку становить 61,3 км. Для зручності подальших обрахунків приймаємо її рівною 60 км.
Відповідно, кількість таких майданчиків можна визначити з наступної формули:
, де
Lзаг – загальна довжина дороги (згідно даних завдання становить 180 км);
майданчика.
Отже, згідно завдання для розрахункової роботи визначено, що на дорозі I-а категорії з інтенсивністю руху 16250 авто/доб. і довжиною 180 км, доцільно встановити 3 майданчика для короткочасного відпочинку, що узгоджується з нормами.