Приклад виконання розрахунково-графічної роботи

Вихідні дані:

1. Категорія дороги І

2. Об’єкти для розробки:

3. Одностороннє розташування об’єктів

4. Середньодобова річна інтенсивність автомобілів N = 16250 авт/ добу, L=180км

5. Група місцевих умов і, іі, ііі (необхідне підкреслити)

Об’єкти сервісу:

1. Комплекси споруд автосервісу та контролю за дорожнім рухом - комплекс відпочинку;

2. Будівлі і споруди автотранспортної служби - автовокзал.

1. Обгрунтувати прийняті рішення, описати функціональне призначення елементів комплексів

Кожен комплекс для обслуговування пасажирських автобусних перевезень включає три основних зони: транспортну, посадочну, обслуговування пасажирів

Транспортна зона комплексу – це зона, ізольована від руху сторонніх транспортних засобів і пішоходів.

Зона обслуговування пасажирів – це зона, в якій передбачено надання пасажирам послуг

Приклад вирішення комплексу відпочинку

Рис.1. Експлікація об’єкту: 1. - кафе, 2. – медичний пункт, 3. – Мотельний комплекс, 4. – Тенісний корт, 5. – смуга озеленення, 6. – місце відпочинку, 7. – стоянка транспортних засобів.

Приклад вирішення автовокзалу

Рис. 2 Експлікація об’єкту: 1. – Будівля вокзалу, 2. – стоянка для легкових автомобілів, 3. – стоянка біля автобусів біля СТО, 4. – станція технічного обслуговування, 5. – протипожежний щит, 6. – автозаправна станція, 7. – операторна АЗС. 8. – Смуга озеленення, 9. – перон посадки та висадки пасажирів, 10. – стоянки для автобусів, 11. – стоянки для вантажівок.

Комплекс відпочинку можна, умовно, розділити на дві основних зони: 1. – транспортна, (стоянка транспортних засобів, смуги озеленення, а також перехідно-швидкісні смуги.), 2. – зона обслуговування пасажирів (кафе, медичний пункт, мотельний комплекс, тенісний корт, місце відпочинку) (рис. 1).

Комплекс автовокзалу можна, умовно, розділити на три основних зони: 1. – транспортна, (стоянка для легкових автомобілів, стоянка біля автобусів, стоянки для вантажівок, станція технічного обслуговування, смуги озеленення, а також перехідно-швидкісні смуги.), 2. – посадочна (перон посадки та висадки пасажирів), 3. – зона обслуговування пасажирів (будівля вокзалу) (рис. 2).

2. Опис технічних засобів організації дорожнього руху. Знаки дорожні.

Дорожні знаки належать до технічних засобів організації дорожньго руху і призначені для інформування учасників руху про режими, умови, напрямки та маршрути руху, місця розташування майданчиків відпочинку, об’єктів сервісу.

Кожна з групи знаків має свою форму, фон і облямівки. Кожний знак має свій номер, що складається з номера групи, порядкового номера знака в групі, порядкового номера різновиду ( у разі наявності ), розділених між собою крапками. Знаки дорожні розрізняють за тривалістю дії ( стаціонарні та тимчасові ) та за способом освітлення ( внутрішнє та зовнішнє ). Знаки дорожні можуть бути одно та багатопозиційні. Згідно ДСТУ 4100-2002”Знаки дрожні. Загальні технічні умови. Правила застосування” знаки дорожні можуть бути чотирьох типорозмірів: І – малого, ІІ – середньго, ІІІ – великого, IV – дуже великого.

Дорожні знаки, з метою забезпечення зручності експлуатаціїї та обслуговування, що виключалось їх навмисне пошкодження, слід розташовувати так, щоб їх добре бачили з відстані не менш, як 100 метрів, як у світлу, так і темну пори добу. В одному поперечному перетині дороги допускається встановлювати не більше трьох знаків, без урахування дублюючих знаків і табличок до дорожніх знаків.

Якщо немає додаткових вимог, дорожні знаки встановлюють в населених пунктах на відстані 50..100 метрів, або за населеними пунктами – на відстані 150..300 від відповідних об’єктів.

Знаки, встановлені на дорозі послідовно, за винятком знаків на перехресті мають бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менш як 50 метрів, а населених пунктах – не менш як за 25 метрів один від одного.

Знаки розміщують на опора, стійках, стовпах ( щоглах ) по горизонталі (переважно) або вертикалі ( один над одним ), на тросах-розтяжках, рамах і кронштейнах над проїзною частиною по горизонталі на одному рівні.

Поза населеними пунктами опори для знаків встановлюються на бермах, присипних до узбіччя, укосах насипів, на смузі відводу за бічною канавою або над узбіччям.

Відстань від краю проїзної частини, а при наявності узбіччя від бровки земляного полотна до найближчого краю знаку, встановленого з боку від проїзної частини, має становити від 0,5 до 2 метрів, а до краю попередгього указання напрямку – від 0,5 до 5 метрів. У разі складних умов (біля урвищ, виступів скель, парапетів тощо) допускається встановлювати опори на узбіччях. При цьому відстань між краєм проїзної частини і найближчим до неї краєм знака має бути не меншою від 1 метра, а висота встановлення не нижче 2 метра.

Відстань від нижнього краю знака ( без урахування табличок до дорожніх знаків і попереджувальних знаків 1.31.1 – 1.31.6 ) до поверхні дорожнього покриття ( висота установки ): 1,5..2,2 метра – у разі встановлення збоку від дороги поза населеними пунктами; 2,0..4,0 метра у населених пунктах; не менш як 0,6 метра – у разі встановлення на острівцях безпеки і на проїзній частині дороги; 5,0..6,0 метрів - у разі розташування над проїзною частиною; у разі розташування знаків на прольотних конструкціях штучних споруд і при відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прольотної конструкції споруди менш як 5 метрів, знаки не повинні виступати за їхній нижній край.

Відстань між сусідніми знаками, розташованими на одній опопрі за винятком знаків, виконаних в одному корпусі, має бути 50..200 міліметрів.

В графічній частині розрахункової роботи використано такі дорожні знаки:

• знаки пріоритету – “ Проїзд без зупинки заборонено”, “Дати дорогу”.

• заборонні знаки – “ Обмеження максимальної швидкості “.

• наказові знаки – “ Рух праворуч”.

• інформаційно-вказівні знаки – “ Напрямки руху по смугах “, “ Кінець додаткової смуги для руху “, “ Початок додаткової смуги руху “, “ Попередній покажчик напрямків “, “Прилягання смуги для розгону транспортних засобів “.

Для виготовлення дорожніх знаків з внутрішнім освітленням використано прозорий пластик – поліакрил.

Для виготовлення знаків із зовнішеім освітленням використано стальний лист завтовщки 1,5 мм..

Корпус, тильну сторону знаків і кріплення фарбують у сірий колір. Для лицьової поверхні дорожніх знаків використана відповідного кольору світловідбиваюча плівка.

Для виготовлення опор дорожніх знаків використано азбестоцемент.