1 Перевірка приладів грозозахисту, заміна розрядників, вирівнювачів напруги

Стан розрядників, вирівнювачів напруги та інших приладів грозозахисту та захисту від перенапруг, справність монтажних проводів пристроїв захисту, справність пристроїв заземлень, міцність їх кріплення, надійність контакту в місцях приєднання, затягування ослаблених болтових контактів, відповідність установлених типів приладів захисту передбаченим технічною документацією перевіряє електромеханік, який також усуває виявлені несправності.

У варисторів, селенових обмежувачів напруги та керамічних вирівнювачів ретельно оглядають їх торцеві й бічні поверхні. Чорні крапки на торцевих поверхнях варисторів, керамічних дисківдисків, а також здуття фарби на селенових елементах свідчать про їх електричне пропалення (пробій), що звичайно супроводжується різким збільшенням струму витоку. Прилади захисту зі слідами пропалення повинні бути замінені новими, заміні підлягають також варистори і керамічні вирівнювачі з відколами чи тріщинами бічної поверхні.

Одночасно з перевіркою стану приладів у відповідності з термінами перевірки в РТД слід замінювати розрядники, вирівнювачі напруги та інші прилади захисту.

Захист пристроїв СЦБ від перенапруги повинний відповідати вимогам Руководящих указаний по защите от перенапряжений устройств СЦБ, де зазначені засоби і схеми захисту від перенапруг, коротких замикань і перевантажень низько- і високовольтних пристроїв автоблокування, електричної централізації тощо. Міцність кріплення розрядників, монтажних проводів і заземлень перевіряють підтягуванням кріпильних гайок. При необхідності чистять місця підключення.

У релейній шафі і кабельному ящику затискачі для заземлення розрядників повинні бути найкоротшим шляхом приєднані до їх металевих корпусів мідним провідником площею поперечного перерізу не менше 20 мм². Розрядники, що знаходяться в кабельному ящику, повинні бути заземлені низьковольтним заземлювачем біля основи силової опори. Для заземлення кабельного ящика застосовують типові вертикальні заземлювачі, а як заземлення спуску використовують джгут із двох сталевих дротів діаметром 5 мм. Порядок перевірки заземлень наведений у ТК 39.

2 Вимірювання опору заземлювальних пристроїв

Електромеханік СЦБ повинний мати перелік заземлень пристроїв закріпленої дільниці: постів ЕЦ, кабельних ящиків, релейних шаф, металевих оболонок кабелів при електротязі змінного струму тощо, які підлягають вимірюванням. У переліку повинна бути зазначена норма опору кожного заземлювального пристрою. Перелік заземлювальних пристроїв підписує начальник виробничої дільниці дистанції сигналізації та зв’язку.

За правильність вимірювання опору заземлень несе відповідальність працівник РТД.

Опір заземлювальних пристроїв звичайно вимірюють вимірником заземлень М416 чи МС-0,8. На бічній стінці прилад має затискачі I1-I2 (струмові) і Е1-Е2 (потенційні), а також перемикач діапазонів вимірювань: 0,1-10 Ом; 1-100 Ом і 10-1000 Ом. Для вимірювання опору заземлювального пристрою необхідно мати два електроди: потенційний П і струмовий C.

Для електродів застосовують сталеві стрижні діаметром 20-30 мм чи сталеві труби того ж діаметра.

Вимірник установлюють поблизу випробовуваного заземлювального пристрою. Рекомендується застосовувати одно- чи двопроменеву схему вимірювання. При вимірюванні опору одиночного вертикального заземлення за однопроменевою схемою (рис. 81.1, а) струмовий електрод C розташовують на відстані не менше 40 м від випробовуваного заземлювача Rх, а потенційний електрод П – приблизно посередині між ними. При вимірюванні за двопроменевою схемою (див. рис. 84.1, б) електроди П і C розташовують на відстані 15 м один від одного і 30 м від заземлювача.

Рисунок 84.1 – Схеми підключення приладу МС-0,8 і розташування струмового C і потенційного П електродів при вимірюванні опору заземлення поодиноких заземлювачів

Якщо заземлювальний пристрій складається з декількох вертикальних заземлювачів (від двох до п’яти), то відстань між ними і струмовим електродом повинна бути не менше 80 м.

Для складних заземлювальних пристроїв (кільцевих чи прямокутних форм) зазначену відстань приймають рівною п’яти­кратному значенню діаметра кільця заземлювача чи п’ятикрат­ному значенню найбільшої діагоналі площадки, яку займає випробовуваний заземлювальний пристрій, плюс 40 м (рис. 84.2, а).

У випадку вимірювання опору заземлення протяжного заземлювача струмовий електрод розміщають у напрямку, перпендикулярному напрямку випробовуваного заземлювача (рис. 84.2, б). Допоміжні електроди П і С забивають у ґрунт на глибину не менше 0,5 м. Випробовуваний заземлювальний пристрій приєднують до затискачів I1 і Е1, попередньо з’єднаних перемичкою. Потенційний електрод П приєднують до затискача Е2, а струмовий C – до затискача I2. Опір заземлювального пристрою вимірюють наступним методом. Спочатку регулюють опір потенційного кола. Перемикач діапазонів встановлюють у положення „Регулювання”.

Рисунок 84.2 – Схеми підключення приладу МС-0,8 і розташування струмового С і потенційного П електродів при вимірюванні опору заземлення складних заземлювачів

Обертаючи ручку генератора постійного струму приблизно з частотою 135 об/хв і змінюючи опір регулювального реостата, домагаються встановлення стрілки приладу на червону риску. Якщо це не вдається, то сума опорів потенційного електрода П і випробовуваного заземлювального пристрою Rx перевищує 1000 Ом.

Для зниження опору потенційного електрода забивають додатково два-три електроди на відстані 2 м один від одного чи обробляють ґрунт розчином кухонної солі. Після того, як стрілка приладу установиться на червону риску, приступають безпосередньо до вимірювань.

Перемикач діапазонів ставлять у положення „×1” і, повертаючи ручку генератора, спостерігають за положенням стрілки приладу. Якщо вона знаходиться на неробочій частині шкали, то перемикач діапазонів переводять у положення „×0,1” чи „×0,01”. За шкалою вимірювального приладу відраховують значення опору, який множать на коефіцієнт установленого діапазону вимірювань (×1; ×0,1; ×0,01). Вимірювання повторюють два-три рази й беруть середнє значення.

У випадку коливань стрілки, які звичайно викликані блукаючими струмами, змінюють частоту обертання ручки генератора постійного струму. Якщо стрілка приладу продовжує коливатися, то знижують опір заземлення струмового електрода, який у діапазонах вимірів 10-1000 Ом, 1-100 Ом і 0,1-10 Ом не повинен перевищувати відповідно 1000 Ом, 500 Ом і 250 Ом.

Для виміру опору заземлення потенційного електрода слід поміняти місцями проводи, що йдуть від потенційного і випробувального заземлювальних пристроїв, тобто провід від потенційного електрода приєднують до об’єднаних затискачів I1 і Е1, а провід від випробовуваного заземлювального пристрою – до затискача Е2 Аналогічно вимірюють опір заземлення струмового електрода.

Норми опору індивідуальних заземлень релейних шаф, низьковольтних заземлювачів кабельних ящиків опор сигнальної лінії автоблокування приведені в табл. 84.1.

Опір заземлення постів ЕЦ вимірюють так, щоб перевірці були піддані кола заземлення кожного заземленого пристрою (статива, табло, щитової установки тощо) і кожного відводу на контур заземлення. З’єднані оболонку і броню кабеля, підключені до заземлення, необхідно при вимірюваннях відключати.

Опір захисного заземлення постів електричної централізації і заземлень релейних будок повинний бути не більше 10 Ом незалежно від провідності ґрунту.

Таблиця 84.1

Питомий опір ґрунту, Ом	Опір заземлення. Ом, при числі проводів, що захищаються
	до 10	10-20	більше 20
До 100	30	15	10
100-300	40	20	15
300-500	50	30	25
Більше 500	70	40	30

Опір заземлення, призначеного для заземлення броні кабелів при перетинанні сигнальної лінії автоблокування з лінією електропередачі, повинен бути не більше 5 Ом (кожного заземлювача).

Результати вимірювань опору заземлень записують у спеціальну таблицю відомості форми ШУ-45.