Наукові знання

Значних успіхів у Месопотамії досягла математика. Шумери створили шестидесятизначну, а пізніше десяткову систему рахунку. Вони знали чотири правила арифметики, дроби, вміли розв’язувати алгебраїчні рівняння з піднесенням у квадратну та кубічну ступінь, були знайомі з початками геометрії, знали число „π”, вміли вираховувати довжину та площу кола, об’єм зрізаної піраміди, співвідношення між сторонами прямокутного трикутника. Була розроблена метрична система і система мір і ваги.

Значного розвитку досягла астрономія, яка тісно була пов’язана із астрологією. Був створений місячний календар. Велися спостереження за рухом Місяця, Сонця, Венери та інших планет. Фіксували шумери сонячні та місячні затемнення, появу комет, метеорів, землетруси. Відомі були екліптика та знаки Зодіаку, розташування Сонця в системі сузір’їв. Користувалися сонячним та водяним годинником.

В Давній Месопотамії були терапевти, хірурги, акушерки, ветеринари. Збереглися медичні довідники, рецептурні збірники. Одним із найдавніших є „Ніппурський довідник лікаря” (ХХІV ст. до н.е.), який містить 15 рецептів, серед яких є досить складні припарки, мазі та мікстури.

Почали розвиватися знання в області природознавства. Збереглися класифікаційні списки тварин, рослин, мінералів.

Давні мешканці Месопотамії знали на практиці деякі закони фізики. Про це свідчить техніка суднобудівництва, наведення понтонних мостів, використання надувних бурдюків для переправи через річки. Знали вони і ряд хімічних реакцій, які використовували при виготовленні вина, пива та ліків, вміли виготовляти фарбу, робили штучне каміння, скло.

Значних успіхів досягла географія. Складали списки міст, країн, річок, гір, каналів, проводився перепис населення тощо. Створювалися плани і карти міст: Вавилона, Ніппура, Сіппара. Відома навіть карта світу часів Саргана Аккадського.

У шумерів були світські та жрецькі писарські школи для хлопців; деяких дівчат, особливо майбутніх жриць. Ці школи називалися будинками табличок. Учні самі повинні були виготовляти знаряддя для письма, тому їх спочатку вчили виготовляти таблички та очеретяні палички, а потів вони розпочинали освоювати власне письмо. Знайдено навіть перші підручники епохи Шумеру. Це глиняні таблички, на яких записано назви тварин і рослин, імена богів тощо.

Фінікійська культура

Фінікійці, які розселилися у ХІІ–Х ст. до н.е. від Середземноморського узбережжя до Ліванських гір, були вправними мореплавцями, майстрами, їх мистецтво славилося у багатьох країнах Передньої Азії. Фінікійські ювеліри і скульптори вміло поєднували у своїх виробах традиції різних культур і створювали унікальні вироби – із дерева, слонової кістки, золота, срібла, дорогоцінного каміння та кольорового скла. Фінікійським майстрам не було рівних за вишуканістю роботи, знанню можливостей матеріалів, відчуттю форми.

У фінікійських містах – Біблі, Угариті, Тірі, Сидоні – зводилися багатоповерхові багато прикрашені будинки. Для оформлення храмів використовувалася бронза та цінні породи кедра. Фінікійські будівники освоювали незнайомі їм прийоми роботи, а тому отримували багато запрошень звідусіль. Дослідники вважають, що знамениті палац та храм іудейського царя Соломона у Єрусалимі були збудовані фінікійцями.

В кінці 2 тис. до н.е. давні фінікійці створили буквено-звуковий алфавіт, який став зразком для багатьох інших народів. Фінікійський алфавіт складався із 22 приголосних букв, кожна з яких позначала окремий звук. За допомогою нового письма легко було передати графічно будь-яке слово. Мистецтво письма перестало бути привілеєм освічених. Воно стало доступним для всього суспільства. Це стало однією з причин швидкого розповсюдження фінікійського алфавіту по всьому світу. Як вважають, чотири п’ятих всіх відомих зараз алфавітів виникло із фінікійського. Безпосередньо від фінікійського алфавіту виникло давньоєврейське, арамейське, грецьке письмо. У свою чергу, на основі арамейського письма склалася арабська, набатейська, сирійська, перська та інші писемності. Греки внесли у фінікійський алфавіт останню дуже важливу зміну – вони почали позначати буквами не тільки приголосні, а й голосні звуки. Грецький алфавіт ліг в основу більшості європейських алфавітів: латинського (від якого в свою чергу виникли французький, німецький, англійський, італійський, іспанський та інші алфавіти), коптського, вірменського, грузинського та слов’янського (сербського, російського, українського, болгарського та ін.).