Історичний нарис

ХІХ століття почалося в Європі з потрясінь, викликаних наполеонівськими війнами. Вторгнення Наполеона в Росію і подальший його розгром призвели до реставрації монархії у Франції (королем став Людовік ХVІІІ – із династії Бурбонів). Але протягом всього століття у Франції продовжувалися бурхливі події, пов’язані із становленням нових форм правління В 1830 р. був скинутий з престолу Карл Х (брат Людовіка ХVІІІ), а на зміну йому приходить представник молодшої гілки Бурбонів – король-буржуа Луї-Філіпп, але і його скинула революція 1848 р. Після цього в країні була встановлена республіка (Друга республіка), президентом якої був обраний Луї Наполеон Бонапарт (небіж Наполеона І). В 1852 р. він проголосив себе імператором під іменем Наполеона ІІІ. Під час франко-пруської війни його війська зазнали поразки під Седаном, і він зі всією армією здався в полон. Під час вересневої революції 1870 року імператор був позбавлений влади. В 1871 р. в Парижі відбулося нове повстання, яке породило Паризьку Комуну. Після її поразки у Франції встановилась республіканська форма правління (Третя республіка), яка поступово набула сучасного вигляду.

Франко-пруська війна сприяла завершенню утворення в Європі двох великих національних держав: Італії та Германії, на території кожної з них до того існував конгломерат самостійних держав.

У другій половині ХІХ ст. Австрія втратила статус великої держави: в результаті війни з Прусією та Італією в 1806 р. Австрія втратила Венецію і змушена була визнати пруську гегемонію в Германії. В 1867 р. за угодою з Угорщиною була утворена нова держава – Австро-Угорщина (імперія Габсбургів), в складі якої крім австрійців та угорців було багато інших народів (чехи, словаки, хорвати, поляки, українці).

В США основною подією ХІХ ст. була війна Півночі і Півдня (1860–1865), яка закінчилася перемогою Півночі; офіційно війна велася за звільнення негрів (знищення рабства), але за цим ховалися істотні економічні протиріччя. Другою важливою причиною було заселення „Дикого Заходу” (пізніше вона знайшла широке відображення в художній культурі, перш за все в літературі і кіно – в жанрі „вестерн”).

На Близькому Сході великою і впливовою державою залишається Османська Туреччина, вона брала участь разом з Англією і Францією у війні проти Росії (Кримська війна – 1853–1856). Національно-визвольна боротьба народів Балканського півострова і допомога їм з боку Росії призвела в кінці ХІХ ст. до звільнення Балкан від турецького панування і встановлення там декількох самостійних національних держав. До кінця ХІХ ст. Туреччина перетворилася у напівколонію європейських держав.

Протягом ХVІ – ХІХ ст. європейцям вдалося колонізувати значні території в Азії, Африці, Америці і Австралії. Найбільшими колоніальними державами були Англія (колонії якої були в Азії, Африці, Америці і Австралії) та Іспанія, яка мала колонії в Центральній і Південній Америці (Латинська Америка). Але Іспанія в ХІХ ст. була відсталою, економічно не розвиненою країною. В першій чверті ХІХ ст. в іспанських колоніях Америки розпочалася боротьба за звільнення, в результаті якої всі вони (окрім Куби і Пуерто-Ріко) здобули незалежність.

Англія ж майже до кінця століття зберігала стан світового лідера і в промисловості, і в торгівлі. Але в кінці століття її починають витісняти інші держави: Германія, Франція, США. Зіткнення економічних та політичних інтересів між цими країнами і перш за все боротьба за сфери впливу (колонії) стануть причиною ряду війн початку ХХ ст.