Поняття Відродження. Історичний нарис

Відродження (Ренесанс) – період у розвитку європейської культури, що тривав у Італії з кінця ХІІІ до початку ХVІ ст.; у Західній та Центральній Європі – з ХV до кінця ХVІ ст.: характерний боротьбою за першість між світською та духовною, королівською та папською владою, зростанням значення місцевого, національного фактору. Головні риси Ренесансу: посилення гуманістичних і світських тенденцій (головний напрямок думки – гуманізм, головний релігійних рух – Реформація), творче звернення до традицій античності (зацікавлення класичними мовами та літературою, оновлення філософських напрямів платонізму та арістотелізму), тенденцій математизувати природничі науки, зростання значення експерименту, соціальні та політичні теорії.

Ренесанс в літературі втілився в ідеї гуманізму, стилістичний ідеал, орієнтований на чистоту і зрозумілість мови, розквіт лірики (пісні, релігійні гімни, філософські елегії), лицарської епіки, пасторального роману, новелістики, дидактичної літератури (так звані дзеркала, діалоги, трактати), драми; розвиток літератури національними мовами. Головні представники: Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Еразм Роттердамський, Мішель Ейкем де Монтень, Франсуа Рабле, П’єр де Ронсар, Мігель Сервантес. У музиці – це розвиток вокальної поліфонії (меса, мотет – Джованні П’єрлуїджі да Палестріна, Орландо ді Лассо); зародження самостійної інструментальної музики. У мистецтві орієнтація на гармонію та простоту, звернення до природи; розвиток теорії мистецтва, урбаністики (ідеальні міста); у малярстві – перспектива. Головні представники: Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджеллоо, Бенвенуто Челліні, Сандро Ботічеллі, Донателло, Паладіо, Альбрехт Дюкер, Ганс Гольбейн (молодший).

Епоха Відродження (Ренесанс) розпочалася в Італії приблизно в середині ХІV ст. В ХVІ–ХVІІ ст. Відродження приходить в інші країни Європи (Північний Ренесанс), але в кожній європейській країні воно проходить своїм шляхом і має свої особливості. На початку ХVІ ст. розпочинаються протестантські реформи та релігійні війни, які розхитували Європу протягом ХVІ–ХVІІ ст. Цей період отримав назву епохи Реформації. Умовним закінченням цієї епохи і початком Нового часу вважається перша англійська революція (40-ві роки ХVІІ ст.)

В епоху Відродження продовжується процес формування національних держав у Франції, Англії, Угорщині, Іспанії, Португалії тощо. Германія залишається конгломератом різних князівств, формально об’єднаних в Священну Римську імперію германського народу, до якого також входить Чехія та ряд території Північної Італії. Швейцарський союз, який утворився в середині ХІІІ ст., протягом двох століть веде з Габсбургами боротьбу за незалежність і в решті-решт перемагає. Важливою політичною подією в Іспанії стало об’єднання (1479) в єдину державу Кастилії та Арагону – завдяки династичному шлюбу між Фердинандом Арагонським та Ізабеллою Кастильською. В Іспанії раніше, ніж в інших державах, почала формуватися абсолютна монархія. Після відкриття та завоювання Нового Світу Іспанія в ХVІ ст. стає наймогутнішою і впливовою державою Європи і веде безперервні війни за європейську гегемонію.

В 1453 р. закінчується Столітня війна між Англією та Францією, в якій перемогла Франція. В ХVІ ст. Франція пережила криваві релігійні війни та зміну династії. До влади приходить Генріх Наварський, який став французьким королем, взявши ім’я Генріха ІV, і династія Бурбонів керує країною аж до Великої французької революції.

В Англії починається війна Білої та Червоної троянди (Йорки та Ланкастери), яка закінчилася у 1485 р. перемогою Ланкастерів: на престол сходить Генріх VІІ, засновник династії Тюдорів. В ХVІ ст. проходять серйозні сутички між Англією та Іспанією: в першу чергу за володіння Новим Світом (Америкою). Кульмінацією цієї боротьби стає похід Непереможної Армади (флотилії із декількох сот іспанських кораблів) в Англію. Похід закінчився загибеллю іспанського флоту (1588), із того часу Англія (до ХХ ст.) стає володаркою морів.

Італія в епоху Відродження являє собою велику кількість самостійних держав, найбільш впливовими серед яких були Флоренція, Венеція, Неаполітанське королівство, Папська область, Мілан, Генуя. Протягом всіє епохи в Італії проходять війни між італійськими державами, окрім того, періодично на територію Італії нападають війська французьких королів та германських імператорів.