Мистецтво Імперії

До періоду Флавіїв відноситься грандіозна споруда, так званий Колізей (75–80 рр. н.е.). Це – найбільший амфітеатр Давнього Рима, мав овальну в плані форму. Амфітеатр був розрахований на 56 тисяч глядачів. В ньому відбувалися гладіаторські бої, травля диких звірів і різноманітні пантоміми. Ззовні Колізей являв собою триярусну систему. Три ордери, розміщені поярусно (внизу тосканський, вище – іонійський і в третьому ярусі – коринфський), доповнювалися високим антиком, який завершував всю композицію. Зовнішні діаметри Колізею складали 188 і 156 метрів, а діаметр арени – 86 і 54 метри. Висота зовнішньої стіни сягала 48,5 метри.

В часи Траяна в Римі працює визначний архітектор Аполлодор Дамаський (перша половина ІІ ст.). Він спорудив великий архітектурний ансамбль Давнього Рима – форум Траяна. Форум складався із декількох частин. По сторонам прямокутної площі, із наскрізною колонадою, знаходилися так звані лави Траяна, які являли собою два могутні півкола, повернути в бік головної площі.

Наступним компонентом форуму Траяна була п’ятинавна базиліка Ульпія – найбільша в Римі. За базиліком знаходилося невеличке перистильне подвір’я, в центрі якого стояла меморіальна мармурова колона Траяна висотою 38 метрів. Вона була оповита спіральною стрічкою з рельєфами, які відображали військові подвиги Траяна. В рельєфах 2500 фігур, 90 разів повторюється зображення імператора-переможця. Колона завершувалася бронзовою фігурою Траяна, яку в ХVІ ст. замінили статуєю апостола Петра. З боків колони знаходилися дві бібліотеки – грецької і латинської літератури, з дахів яких можна було роздивитися рельєфи верхньої частини колони. За подвір’ям з площею Траяна знаходилося інше подвір’я, завершене храмом Траяна.

До 125 р. н.е. відноситься пов’язана з іменем Аполлодора Дамаського велика споруда римського зодчества – Пантеон (храм на честь всіх богів). Гігантський циліндричний об’єм перекритий сферичним склепінням, діаметр якого становить 43,2 метри. В центрі його дев’ятиметровий отвір для освітлення. Пантеон, як і інші римські споруди, був побудований із обпаленої цегли у поєднанні з бетоном. В середині споруди збережена майже повністю внутрішня оздоба поліхромним мармуром. Аполлодор Дамаський спорудив також міст через Дунай і велику гавань в місті Остії.

Інженерний геній римлян втілився в акведуках – кількаярусних водогонах, по яких йшла вода до Рима з Альбенських гір. Прикладами є акведук Аппія Клавдія (311), акведук Марція (144). До найдавніших склепінчастих конструкцій Рима відноситься канал для нечистот (клоака Максима), який діє і сьогодні.

На початку ІІ ст. н.е. в Римі були побудовані терми Каракалли, другі за розміром в Римі (на першому місці були терми Діоклетіана). Будівля являла собою складний комплекс різних приміщень. Крім басейнів та ванн в них знаходилися палестри – майданчики для відпочинку, бібліотеки, магазини, спортивні зали тощо. Терми могли вмістити 1800 осіб одночасно. За конструктивним рішенням і складною санітарно-технічною оснащеністю терми виділялися серед інших римських споруд. Вони – своєрідна енциклопедія архітектурних принципів, які використовували римляни в будівництві. Комплекс терм складався з величезної прямокутної будівлі, яка розміщувалася в парку, вона була оточена з чотирьох сторін двоповерховими корпусами. Загальні розміри терм Каракалли складали в плані 353×335 м.

Римлянам належить і тип тріумфальної арки, одно-, три-, і п’ятинаскрізної. Вони зводилися на честь імператорів. Так, в 81 році на честь імператора Тита та його перемоги над Іудеєю була зведена одно наскрізна, шириною у 5,33 м, тріумфальна арка на священній дорозі, яка вела через римський форум до Капітолійського пагорбу. Мармурова арка висотою 20 м слугувала постаментом для скульптури Тита. В аттику над перекриттям була висічена присвята, арку прикрашали рельєфи із зображенням переможної ходи римлян.

В епоху імперії отримав подальший розвиток рельєф і пластика. На Марсовому полі був споруджений на честь перемоги Октавіана Августа в Іспанії та Галлії Вівтар Миру (13–9 рр. до н.е.), прикрашений жертвоприношеннями богині Миру.

Провідне місце в римській скульптурі продовжує займати портрет. Його новий напрям виник під впливом грецького мистецтва і отримав назву „августівський класицизм”. В образі відобразився ідеал суворої класичної краси. З’явилися парадні придворні портрети на повний зріст (мармурова статуя імператора Августа із Прима Порта). В епоху Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв (69 – 96 рр. н.е.) портрет стає більш ефектним і помпезним (статуя імператора Клавдія в образі Юпітера). Серед портретованих з’являються прості римські громадяни, як, наприклад, образ багатого вільновідпущеника, міняли із Помпеї Люція Цецилія Юкунда. До цієї епохи відноситься створення кінної скульптури Марка Аврелія (бл. 170 р), яка стала зразком до подібних європейських пам’ятників.

У цю пору сягає розквіту римський живопис. Будинки багатих римлян прикрашають стінні розписи. Про їх мистецьку довершеність свідчать вцілілі фрески у м. Помпеї (точніше, у віллах, розташованих навколо Везувія). Так, в будинку Фавна (назва виникла від бронзової фігурки, знайденої у приміщенні) розкрили мозаїку площею 15 квадратних метрів, яка зображувала битву Олександра Македонського із перським царем Дарієм. Прекрасно передано збудження битви, подані портретні характеристики грецького полководця та воїнів, їх одяг та зброю. Майстерності композиції відповідає краса колориту, побудована на поєднанні чорного, білого, червоного та жовтого кольорів.